Рішення про проведення «прямой линии» з Путіним, призначеної на 30 червня, було досить раптовим. Його ухвалили лише в ніч на 20 червня, а це, між іншим, субота-неділя. Мабуть, в перший вихідний день відбулася якась нарада і не стали навіть тягнути до понеділка. Ну, а оскільки минулого року цей захід не проводився, то певний інтерес з’явився. І він посилився після інциденту біля берегів Криму з британським есмінцем Defender і у зв’язку з підвищеною увагою роспропа до навчань Sea Breeze-2021, що вже почалися.

Але наскільки ж виправдалися очікування почути щось важливе?.. Що сказати – засідання всеросійського кремлівського ЖЕКу, багато «воды» і води, популістського газу, комуналки, нудно, без вогника. З жартами і «оживляжем», що не потрапляли в ціль. Але кілька нових речей все-таки було проговорено.

ТАК ЩО, РЕАКЦІЯ РОСІЇ НА DEFENDER БУЛА «ДЕЗОЙ»?

Це насамперед у продовження історії з Defender’ом 23 червня. Путін заявив, що, крім есмінця, там ще був задіяний військовий літак США: «Британец зашел в наши терводы (йдеться про акваторію окупованого Росією українського Криму, — авт.) днем, а еще рано утром, в 07:30, с одного из военных аэродромов натовских в Греции, с Крита, по-моему, взлетел американский разведывательный стратегический самолет». Президент РФ навіть навів якісь цифри, які, за його словами, є бортовим номером американського літака – 063/9792. Далі Путін назвав «очевидным», що «эсминец зашел, преследуя военные цели, пытаясь с помощью самолета-разведчика вскрыть действия наших вооруженных сил, смотрели, что где у нас включается, как работает, где чего находится».

Цікаве розширення теми. І що ж далі? Мабуть, Путіну і його спікерам здалося, що в такому переказі англосаксонська зв’язка США-Велика Британія виходить надто вже розумною і спритною. Тому далі таке уточнення: «Мы это видели и знали, поэтому давали такую информацию, которую считали нужной».

Вибачте, а що означають шість останніх слів? Повернімося до початку путінської версії. Отже, йде британський есмінець, зверху американський літак-розвідник фіксує реакцію російських військ, розташованих в окупованому Криму. Тобто, путінські слова «давали информацию, которую считали нужной» можна інтерпретувати так, що реакція російських військових була ненатуральною, дезінформаційною. А якби вони не «видели и знали» про певний літак-розвідник, то реагували б якось по-іншому? Гм-м, дивно, адже весь останній тиждень роспроп розповідав про точні і доблесні дії своїх військових. Так що, тепер це все скасовується і йдеться вже про впарювання «глупым англосаксам» хитрої дези?

Немає відповіді… не прояснює ситуацію і подальша, остання фраза Путіна з цього приводу: «Может, я проговорился, меня военные извинят». Чи є тут ще якийсь сенс, окрім потуги на кокетливий жарт старіючого диктатора?..

Але інша телеведуча підхоплює тему і розвертає її в інший бік: «Может быть, в НАТО нас так дразнят? Ведь учения Sea Breeze также сейчас проходят, вчера голландский фрегат был (у вівторок Міноборони Нідерландів заявило, що російські винищувачі літали близько, «імітували атаку» на нідерландський фрегат Evertsen, який знаходився на південний схід від Криму, — авт.)».

І ось тут відповідь Путіна виглядає зовсім вже тривожно: «Даже если бы мы потопили этот корабль (а який, до речі, британський есмінець, нідерландський фрегат чи Путіну взагалі все одно, кого топити? – Авт.), всё равно трудно было бы представить, что мир встал бы на грань третьей мировой войны, потому что те, кто это делает, знают, что они не могут выйти победителями из этой войны. Это очень важная вещь».

Ще раз — спочатку. Припустимо, Росія усвідомлено і відкрито топить корабель країни НАТО, в якому, як відомо, є знаменита 5-а стаття про колективну оборону. І після цього, на думку (або блеф) Путіна, «трудно представить, что мир встал бы на грань третьей мировой войны». Але чому?! Яким є обґрунтування настільки оригінальної думки? Воно полягає в тому, що натовці «знают, что они не могут выйти победителями из этой войны». Цікаво, а російська верхівка, Кремль про це знають?

Тут навіть складно сказати, про що йдеться – про підвищення ставок, про блеф або про те, що Меркель ще у 2014 році визначила так, що Путін «живе в іншому світі». А може — всього потроху.

ПУТІН ВІТАЄТЬСЯ З ТЕЛЕВІЗОРОМ І МИСЛИТЬ ПРО УКРАЇНУ

Досить великий фрагмент путінських промов був, як завжди, присвячений Україні. І тут було багато звичного і навіть банального: «русские и украинцы – один народ», обмеження прав «украинского националиста Медведчука», роль Речі Посполитої, а потім Австро-Угорщини в «разделении единого русского народа» (читайте – «создании украинцев») тощо.

Але сам вихід на тему, «вопрос от россиян», цього разу виявився досить оригінальним і по-своєму показовим: «Почему Украина не входит в список недружественных стран?».

Що тут не так? Магістральна теза Путіна — стара імперська теорія про «единый русский народ», яка включає в себе великоросів, малоросів і білоросів. Питання ж сформовано так, що воно подовжує логічний ланцюжок міркувань «недружественный народ»-«дружественный народ»-«единый народ». Але навіщо самим ускладнювати собі завдання?! Невже вся справа у незручності президентського апарату?..

До слова, на цій «прямой линии» взагалі складалося враження постійних збоїв порівняно з попередніми, чудово відрежисованими виставами спілкування Вождя з народом. То звук не проходить, то Путін не знає, де знаходиться Троїцьк (а ведучі йому не можуть відразу підказати, хоча це відомий підмосковний наукоград). То Вождь зовсім вже комічно кілька разів «здоровался с телевизором», тобто починав розмову з людьми, задіяними у заздалегідь записаних відеопитаннях (про що ведучі його на початку попередили).

Але повернімося до української теми. Тут президент РФ порадував нас новим аргументом: мовляв, росіяни і українці ще ближче, ніж субетноси мокша і ерьзя, які разом становлять мордовський народ. (І знову є питання до путінських спікерів — а вони в курсі, що у деяких недостатньо політкоректних українців є така жартівлива мода називати путінців не «русскими», а «мокшанами»? Якщо знати це, то виявиться, що путінський аргумент, звернений до України, б’є повз мету).

Також Путін пообіцяв вразити нас окремою аналітичною статтею про походження України та українців. Не важко передбачити, що там буде, але все ж цікаво буде подивитися на стилістику і аргументацію путінського трешу.

Ну, і найбільш, мабуть, важливе у цьому сегменті — відповідь Путіна на питання з приводу можливості зустрічі з українським президентом, покликана бути знущальною, але і з ноткою особистої скривдженості: «Ну, что встречаться с Зеленским, если он отдал свою страну под полное внешнее управление. Ключевые вопросы жизнедеятельности Украины решаются не в Киеве, а в Вашингтоне. Отчасти – в Берлине и Париже. Ну, и о чем разговаривать?.. Тем не менее, я не отказываюсь от встреч подобного рода. Надо только понять, о чем говорить».

Але і це ще не все. Щоб усе всім було зрозуміло напевно, заздалегідь підібрані навколокремлівські ньюсмейкери «добили» тему в новинах, оперативно поширених роспроповськими інформагентствами: «Эксперты о словах Путина о встрече с Зеленским: на ближайшее время вопрос закрыт», «Слова Путина о встрече с Зеленским логичны, времени на бессмысленные беседы нет – депутат».

КРОХМАЛИМО СОРОЧКИ КОЛОБКУ, ПОКИ ВІН СПІВАЄ РАДЯНСЬКИХ ПІСЕНЬ

І у фіналі — про різні цікавинки «прямой линии».

Як не дивно, напередодні неї — чекали багатьох відповідей у спортивній сфері. Навіть кажуть, що російський футбольний союз відклав рішення долі тренера збірної Черчесова, боячись не вгадати верховну волю вождя. З іншого боку, за три тижні, впродовж яких триває Євро-2020, вже багато хто встиг звернути увагу на дивно доброзичливе ставлення до збірної України, так би мовити «присваивание» її і її успіхів. Тож інтрига була ще й у тому, привітає Путін нашу команду з вольовим виходом до чвертьфіналу першості Європи чи ні?

Не привітав. А з приводу можливої зміни у тренерському штабі російської збірної, та й хокейної теж, яка вкотре виступила не краще, сказав таке: «Нужно подумать на тему о том, что было сделано позитивного теми людьми, которые отвечали за работу сборных и, видимо, вместе с ними подумать о том, что нужно изменить сейчас, имея в виду и кадровую составляющую, причём и в футболе, и в хоккее, и двигаться дальше, не посыпая голову пеплом, но рассчитывая на лучшее».

Хоч тричі перечитай, все одно думка незрозуміла. Не підфартило російським спортивним функціонерам, доведеться тепер самим думати, що робити з «кадровой составляющей» і самим же нести — перед Вождем і народом — відповідальність за своє рішення…

На «прямой линии» знову була піднята тема про завершення політичної кар’єри Путіна. «– Где вы будете работать после отставки? / – Зачем после отставки работать? Буду на печке сидеть». І навздогін — про вибір наступника: «Конечно, подойдет время, и я, надеюсь, смогу сказать о том, что такой-то или такой-то человек, по моему мнению, достоин того, чтобы возглавить такую замечательную страну, как наша родина – Россия». Зверніть увагу на велику кількість необов’язкових слів, повторів у цій фразі. Не схоже, що це серйозно. Більше скидається на відволікання уваги народонаселення напередодні виборів до Держдуми, в умовах, коли популярність падає, а треба зібрати «Единой России» конституційну більшість.

Ну і «попсовые» питання і відповіді на них – цього разу були якось ну зовсім нецікаві, «невкусные».

Яких пісень співає Путін? «Русские, советские песни – они мелодичные, красивые и содержательные». Хто крохмалить йому сорочки? Спеціальна хімчистка в Ново-Огарьово, велика вдячність її співробітникам. Які у президента три улюблених художніх твори? «Война и мир» Толстого, Перший концерт Чайковського (це анонс мелодії, яка звучатиме замість гімну великої допінгової держави на Олімпіаді в Токіо, що стартує незабаром) і «Колобок».

Ну, казочка — це не просто перевірений жарт у дусі змішання виокремлених ще Ломоносовим «высокого и низкого штиля». Ні, це типу красива іронія, тому що слідом Путін радить людям, які займають високе становище, не вважати «чистой правдой льстивые речи», позаяк вони «рискуют быть съеденными»… Смішно? Витончено? Як на мене, не дуже. За духом більше схоже на яке-небудь «Головокружение от успехов» товариша Сталіна або його ж слова про користь здорової самокритики у партійному керівництві.

І в цьому сенсі путінська «прямая линия» справді стає дедалі більш прямою, без звивин.

Олег Кудрін, Рига

Перше фото: POOL