Скандал навколо справи про створення так званої «ПВК Семенченка» отримав продовження. 29 березня СБУ затримала ще одного екс-командира батальйону «Донбас» Анатолія Виногродського. Печерський суд відправив колишнього комбата під цілодобовий домашній арешт. Слідство вважає, що він і Семен Семенченко у 2018 році створили у США компанію «Donbas Battalion corp.» з метою отримання контрактів і здійснення охоронної діяльності в Афганістані, Сирії та Іраку. Для цього Виногродський нібито познайомив Семенченка з громадянином Казахстану Іллею Борисенком. Останній, за інформацією сторони обвинувачення, виділив їм 1 млн доларів, земельну ділянку, де вони організували базу для тренувань і зберігання зброї.

Прокурори заявляють, що Семенченко їздив до Іраку й Афганістану, щоб підписати контракт на роботу «ПВК», але йому не вдалося. Тоді вони з Виногродським, вважає слідство, організували українське підприємство американської фірми «DynCorp» і здійснювали діяльність на території України.

До слова, раніше в СБУ також згадували про «позаштатного агента НАБУ» Євгена Шевченка. Разом із Семенченком, розповідають у спецслужбі, вони організували контрабандну схему із ввезення в Україну військових запчастин з РФ, які згодом нібито продавали державним органам (Про те чи існує на сьогодні альтернатива контрабанді з РФ запчастин до старої, радянської ще військової техніки – в нашому наступному матеріалі).

Вся ця ситуація викликала достатню бурхливу реакцію громадськості (думки користувачів українського сегменту соцмережі Фейсбук поляризувалися) й одночасно оголила декілька проблем, які в будь-якому разі потрібно буде вирішувати. Зокрема, наскільки законна діяльність приватних військових компаній в Україні? Якщо ні, то чи потрібно державі законодавчо врегульовувати (легалізувати ПВК) це діло? Як влаштований цей ринок, зокрема у США та Великій Британії? Ну і, власне, окрема питання відносно «ПВК Семенченка» – невже про них нічого не знали раніше?

DONBAS BATTALION CORP. В УКРАЇНІ ДІЯЛА ЦІЛКОМ ВІДКРИТО

В інтерв’ю (від 21 січня 2020 року) «Волинським новинам» Анатолій Виногродський розповів про те, що Donbas Battalion Corp. була зареєстрована у США влітку 2019 року (розмова відбулася на одній з тренувальних баз під Києвом). Що він сказав: «Корпорації Donbas Battalion Corp – це Компанія міжнародної безпеки, яка працює в межах міжнародного законодавства з недержавними міжнародними організаціями, державними структурами, гуманітарними місіями. У червні минулого року (2019 року. – Ред.) ветеранська організація «Донбасу» уклала договір про співпрацю з ветеранськими організаціями США та поляками для навчання, підвищення кваліфікації та працевлаштування ветеранів російсько-української війни. (…) Ми набираємо переважно атовців, або, якщо є потреба, вузьких фахівців з певних питань, які нас цікавлять (…) У нас (в Україні. – Ред.) заборонене найманство. Ми не ставимо таких завдань, у нас виключно охоронна діяльність: охорона гумконвоїв, об’єктів інфраструктури, людей, консалтинг з питань безпеки, розмінування (…) Штаб-квартира (їхнього офісу. – Ред.) в Нью-Йорку. І ще три офіси в країнах, де у нас є або планується контракти: Іраку, Кенії, Польщі. Ну і, звичайно, в Україні (…) Мінімальна (про зарплату бійців. – Ред.) – 2 тис. доларів на місяць. На час навчання нараховується стипендія – 500 доларів в місяць».

Про компанію міжнародної безпеки, зареєстровану у США, з представництвом в Україні розповідав і сам Семен Семенченко у 2019 році в інтерв’ю виданню «Остров»: «Ми займаємося, наприклад, гарантуванням безпеки для неурядових та міжнародних організацій в зонах підвищеного ризику: навчаннями місцевих правоохоронних органів і представників влади».

Як бачимо, ця «ПВК» діяла відкрито і позиціонувала себе, як американська приватна військова компанія, що складається з українців. Втім, якщо в США ПВК працюють цілком легально, то в Україні…

«На сьогодні діяльність ПВК в Україні знаходиться поза законом. Кейс Семенченка-Шевченка – це про незаконні збройні формування, це стаття 260 Кримінального кодексу», – наголошує політичний експерт Микола Мельник.

«В даному разі може йтися лише про незаконне збройне формування, а не про ПВК. У ККУ є відповідна статті за найманство і за незаконне збройне формування. Оскільки йдеться про діяльність на території України, то, очевидно, тут питання щодо останнього», – продовжує військовий експерт Михайло Самусь.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ПВК В УКРАЇНІ – ЦЕ БІЛЬШЕ ПРО МОЖЛИВОСТІ ЧИ ПРО РИЗИКИ

«У нас десятки тисяч людей повернулися з фронту, але в мирному житті виявилися нікому не потрібні. Хоча не ті, хто захищав це суспільство, мають підлаштовуватися під нього, а суспільство повинне надати їм підтримку. Приватна військова компанія – це громовідвід, який дасть змогу допомогти фронтовикам, які не зуміли себе реалізувати, продовжити займатися тим, що вони вміють робити якісно», – зазначив генерал-майор Сергій Кривонос.

На його думку, ті, хто пройшов війну, можуть застосувати свої вміння, забезпечуючи безпеку різних об’єктів і структур. «У Штатах приватні військові компанії створюють для того, щоб сотні тисяч демобілізованих військових не доставляли проблеми державі. А у нас атовців не беруть на роботу, тому що вони токсичні й непередбачувані. Створення ПВК допоможе вирішити цю проблему», – вважає генерал.

«Я розглядаю існування в Україні власних приватних військових компаній – як можливість. Адже після шести хвиль мобілізації ми маємо більше 300 тис. учасників бойових дій. Частина них так чи інакше хочуть мати можливість використовувати свої навички. Це так звані «люди війни», – коментує військовий експерт Михайло Жирохов.

«Зараз багато українців, зокрема тих, з якими я служив, працюють у Африці, у Світовому океані в охороні кораблів, або нафтогазовидобувних платформ. Вони не воюють, але виконують специфічні завдання з охорони в небезпечних районах. Якщо є конфлікт між двома країнами, і українська ПВК надаватиме одній з країн послуги в навчаннях, це юридично між урядами узгоджено, відповідно до визначених рамок, то в цьому немає нічого поганого», – пояснює військовий експерт Тарас Чмут.

Поруч з цим у нього є побоювання, що держава не зможе контролювати ПВК, надавши фактично легальну можливість окремим заможним людям чи суб’єктам мати «власні армії». «Створення компаній, які перебуватимуть під впливом певних бізнесових груп і реалізовуватимуть свої можливості всередині країни стосовно рейдерства чи інших силових сценаріїв, такі ризики справді є. Але це вже питання до правоохоронних органів, як це все слід регулювати, і загалом до державного регулятора. Однозначно, це має бути якесь ліцензування, має бути доволі суворий контроль», – додав пан Чмут.

«У моєму підрозділі також є ветерани, які вже були в Афганістані і виконували контракт американської контори щодо охорони однієї з військових баз США. Питання в тому, що грошей ці чоловіки заробили не стільки, скільки могли б, адже весь процес – від співбесід і підписання контракту – до відправлення в зону виконання завдань, виконують підрядники. Абсолютно різні контори: прибалти, поляки й самі американці. А тепер, увага, питання – навіщо платити їм, якщо можна самим заробляти на цій історії, залучаючи при цьому своїх ветеранів і спеціалістів з різних військових галузей таким чином, щоб збільшувати власну військову потужність, заробляти гроші та набувати нових навичок», – розповідає ветеран та засновник «Pizza Veterano» Леонід Остальцев.

Для створення українських ПВК потрібна правова база, яка б чітко регламентувала їхнє можливе в інших країнах, та чітко визначала би кордони дозволеного і недозволеного.

Військовий експерт Михайло Самусь також вважає, що перспектива легалізації є, зважаючи на велику кількість українських фахівців, які можуть займатися такою діяльністю: «Сьогодні багато українців пройшли війну. Вони мають досвід бойових дій, а тому могли би застосувати свої навики. Але це дуже тонка матерія. Питання функціоналу ПВК має ретельно вивчатися і стандартизуватись, щоб не допустити виходу за межі міжнародного права. ПВК не можуть брати участі в бойових діях, вони можуть надавати послуги: тренування і навчання персоналу, консалтинг, охорона районів або об’єктів… Зараз компанії з США і Великої Британії дотримуються всіх вимог. Потрібно тісніше працювати з ними, щоб побачити, як правильно займатися цим бізнесом».

Водночас, додає Самусь, навіть якщо в Україні легалізують ПВК, то вийти на ринок буде вкрай важко. «Американці та британці контролюють понад 80% цього ринку. Вони мають навчених людей, відповідну логістику…» – наголосив експерт.

Михайло Жирохов також не певен, чи пустять нас, наприклад, ті ж американці в Ірак чи в Афганістан. Проте, каже він, потреба в охороні торговельних суден від сомалійських піратів чи єменських бойовиків нікуди не ділася. «Або ж охорона VIP-осіб в якихось африканських країнах, як от Мозамбік, Судан, Єгипет тощо. Себто там, де існує необхідність в немісцевих підготовлених кадрах», – каже військовий експерт.

ПВК У США: ДО 2023-ГО ОБОРОТ У ЦІЙ СФЕРІ БІЗНЕСУ СКЛАДЕ $80 МЛРД

ПВК почали з’являтися ще у 60-х роках минулого століття. Утім справжній «бум» стався після завершення «холодної війни». Протистояння між СРСРі США добігло кінця й тисячі професійних військових через скорочення збройних сил залишилися без роботи. Для них ПВК стали чудовою можливістю надалі займатися своєю справою. Якщо наприкінці 80-х було лише зо два десятки ПВК, переважно у США та Великій Британії, то після 2000-х (зокрема, після подій 11 вересня 2001 року) географія таких компаній значно розширилась. Вже у 2006 році у світі нараховувалося понад 3000 комерційних воєнізованих організацій (фірм, компаній) з приблизно 2 млн. співробітників.

На сьогодні приватні військово-охоронні послуги – це багатомільярдний ринок, що постійно розвивається. За деякими даними, він оцінюється в понад $200 млрд. Вважається, що до 2023-го тільки у США оборот у цій сфері бізнесу складе $80 млрд і щороку зростатиме на 3,4%.

До спеціалізації ПВК входить: охорона дипломатичних та інших представництв, аеропортів, високих посадових осіб, бізнесменів; прикриття конвоїв армій та ООН, тилове забезпечення; охорона нафтових полів, енергетичних об’єктів, інфраструктури; розмінування та знищення боєприпасів; підготовка воєнно-поліцейських кадрів, інструкторська робота, військовий переклад; захист кораблів від піратів; протипожежний захист тощо.

«ПВК стали популярними у світі протягом останніх двадцяти років. Західні держави суто економічно почали розуміти, що виконання певних задач, невластивих армії, можна доручити «приватникам». Все це буде дешевше, — стверджує військовий експерт Михайло Жирохов. – Дешевше насамперед у тому сенсі, що держава не нестиме соціальну відповідальність. Тобто в разі поранення або загибелі держава, звісно, платитиме, але значно менше, ну, бо це ж приватна ініціатива».

Крім того, каже експерт, змінився сам характер військових дій. Локальні війни передбачають ідею так званої асиметричної війни або війни, яка ведеться «чужими руками». «Такі держави, як США або деякі європейські країни мають у світі певні інтереси, але напряму не можуть брати участь у тих чи інших конфліктах. Більшість ПВК зареєстровано у Сполучених Штатах. Але вони не мають жодного права використовувати зброю та здійснювати свою діяльність на території цієї країни», – підсумував Жирохов.

Пропонуємо коротку довідку про діяльність двох таких приватних структур у США (зокрема DynCorp, про яке згадувало СБУ в кейсі «ПВК Семенченка») та Великої Британії.

ПВК DynCorp, США

Велика американська ПВК (15 тис. працівників, штаб-квартира у Макліні (штат Вірджинія), активні операції йдуть у 36 країнах). Компанію заснували ще 1946 року. Початковий профіль – авіаперевезення. Сьогодні компанія пропонує послуги з підготовки військових розвідників (збору інформації) і працівників правоохоронних органів; навчання переговорних технік; військової логістики; обслуговуванню військових баз (приготування їжі, ремонт, будівництво, транспортування, технічне обслуговування); а також гасінню лісових пожеж.

У 1990-х компанія займалася встановленням систем безпеки в посольствах США та підтримувала експлуатацію американських ракетних полігонів. Пізніше DynCorp вийшла на роботу в Іраку, Гаїті, Судані, Ліберії та Афганістані, де займалася підготовкою військових і правоохоронців. В Афганістані фірма також забезпечувала безпеку тодішнього президента країни Хаміда Карзая, який неодноразово ставав мішенню замахів. Також DynCorp працювала в Болівії, Боснії, Сомалі, Анголі, Косово, Кувейті та інших країнах.

ПВК Aegis Defense Services (ADS), Велика Британія

Ця британська приватна військово-охоронна компанія була заснована 2002 року (налічує 5 тис. співробітників, штаб-квартира у Лондоні, активні операції йдуть у 20 країнах світі). Офіси в Афганістані, ОАЕ, Іраку, Саудівській Аравії, Лівії, Сомалі та Мозамбіку. Сьогодні компанія працює в складі канадської охоронної фірми Garda World (займається охороною заходів, аеропортів, портів, дипломатичних представництв, нафто- і газодобувних підприємств, а також фізосіб. Надає послуги розвідувального характеру).

ADS, як і інші ПВК, розцвіла під час війни в Іраку, підписавши багатомільйонні контракти з Міноборони США. Водночас її діяльність перш за все була зосереджена на підтримці логістичних операцій, наданні інформації про ситуацію з безпекою; отримання розвідданих.

У 2011 році, коли американці вирішили залишити Багдад, ADS стала однією з небагатьох ПВК, яким передали забезпечення безпеки в країні. Того ж року вони почали охороняти посольство США в Кабулі.

Мирослав Ліскович. Київ