Про це в коментарі кореспондентові Укрінформу сказала Уповноважена у справах ЄСПЛ Маргарита Сокоренко.

“Сьогоднішнє рішення ЄСПЛ означає, що недобросовісна поведінка сторони провадження, а особливо ініціатора відповідної справи, матиме свої наслідки. В цьому випадку – відхилення розгляду справи. А якщо згадати всю історію цієї справи в контексті всіх міждержавних позовів України, сміливо можна сказати, що значення ще ширше – стратегія використання суду для перекладання відповідальності, просування своєї версії подій та пропаганди, м’яко кажучи, не найкраща”, — сказала вона.

Уповноважена також зазначила, що у своєму рішенні ЄСПЛ перш за все вказав на відсутність співпраці Росії, як заявника по справі, а також на певні процесуальні зловживання.

“В рішенні чітко зазначено, що з самого ініціювання справи 21 липня 2021 року РФ не надавала необхідні докази мовами роботи суду (англійська та французька), кілька разів просила об’єднати її справу з провадженням “Україна та Нідерланди проти Росії”, яка розглядалась з 2014 року, пройшла кілька етапів письмового обміну позиціями та вже здійснювалась підготовка до усних слухань. А з квітня 2022 року Росія взагалі перестала реагувати на будь-які листи суду. При цьому, документи з ЄСПЛ вона отримує навіть зараз. Тобто їй відомо, які справи розглядаються, та є доступ до відповідних матеріалів провадження”, — розповіла Сокоренко.

За її словами, важливою також є історія з клопотанням Росії про забезпечувальні заходи у цій справі.

“ЄСПЛ відхилив його одразу (22 липня 2021 року), вказавши, що воно не містило доказів про існування серйозного ризику завдавання непоправної шкоди основоположним правам, гарантованим Конвенцією. Інший важливий аспект — ЄСПЛ відмітив, що Росія заявляла, що за допомогою подання позову проти України РФ прагнула отримати рішення ЄСПЛ щодо стверджуваних порушень Конвенції Україною, яке б зобов’язало український уряд “вжити загальних заходів для усунення порушень, зазначених у російській заяві.

Водночас ряд подій, які стосувались стверджуваних скарг Росії, були та є предметом інших проваджень (зокрема 8500 індивідуальних заяв, які стосуються подій 2014 року в різних частинах України, включаючи Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, а також на сході України), частина скарг Росії повністю збігались зі скаргами в інших справах (зокрема в кількох індивідуальних позовах проти України щодо збиття MH17), інші – вже були розглянуті (зокрема, щодо протестів на Майдані Незалежності в 2013-2014 рр.).

У підсумку все це разом дало можливість ЄСПЛ зробити висновок, що Росія не бажає належним чином підтримувати свою заяву”, — пояснила Уповноважена у справах ЄСПЛ.

Сокоренко також зазначила, що Україна має 4 провадження за скаргами проти Росії.

“Україна проти Росії (щодо Криму)” стосовно порушень Росією прав на ТОТ АР Крим та м.Севастополь, “Україна та Нідерланди проти Росії” щодо порушень прав людини на окупованих територіях Донецької та Луганської областей з 2014 року, викрадення українських дітей-сиріт, збиття літака МН17 та стосовно повномасштабного вторгнення, “Україна проти Росії (VIII)” щодо нападу на кораблі ВМС України та захоплення їх екіпажів в Керченській протоці в листопаді 2018 року та “Україна проти Росії (ІХ)” щодо політики санкціонування вбивств опонентів на території Росії та за її межами, в тому числі держав Ради Європи. ЄСПЛ активізувався в наших міждержавних справах, зокрема у тих, що перебувають на стадії розгляду скарг України по суті – “Україна проти Росії (щодо Криму)” та “Україна та Нідерланди проти Росії”. Наразі активно готуємося до слухань у першій справі, та готуємо коментарі на питання суду у другій”, — розповіла Сокоренко.

Як повідомляв Укрінформ, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у вівторок, 18 липня, оголосив рішення у справі “Росія проти України”, у якому в повному обсязі відхилив усі претензії Росії до України.

ЄСПЛ відмовив у задоволенні позову Росії проти України у повному обсязі, вилучивши його з реєстру справ.

Суд не знайшов підстав, пов’язаних з дотриманням прав людини, як визначено Конвенцією та її протоколами, які б вимагали у будь-якому разі продовжувати розгляд справи.

Також суд надсилав низку запитів Росії, які були проігноровані.

Росія не брала участі у процесі, відколи припинила членство у Раді Європи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що влада Росії більше не зацікавлена продовжувати розгляд заявки, яку вона подала у 2021 році.