Посилення ролі молодіжних ініціатив — не лише питання розвитку молодіжної політики, це питання ефективності держави

У сучасній глобальній економіці роль молоді більше не розглядається як другорядна або виключно соціальна категорія. Вона поступово стає стратегічним фактором, який визначає якість економічної політики, здатність держав адаптуватися до змін і формувати довгострокову конкурентоспроможність.

За оцінками World Economic Forum Global Risks Report, швидкість трансформацій у світовій економіці зростає, і саме нові покоління формують найбільш адаптивні підходи до цих змін. У цьому контексті питання участі молоді переходить у площину ефективності політики.

На рівні Європейського Союзу цей підхід закріплений у European Youth Strategy 2019–2027, де прямо визначено, що залучення молоді має бути не формальним, а таким, що забезпечує вплив на прийняття рішень. У документі підкреслюється, що держави, які інтегрують молодь у policy-процеси, демонструють більш інноваційні та ефективні економічні рішення.

Водночас ключове питання полягає не у наявності участі, а у її якості. Участь як процес сьогодні існує у багатьох країнах, включаючи Україну. Однак участь як вплив залишається значно менш поширеним явищем. Саме цей розрив між участю та впливом є центральним викликом.

Як зазначає OECD Youth Stocktaking Report, лише близько 30% країн мають структуровані механізми, які дозволяють інтегрувати пропозиції молоді у процес прийняття політичних рішень. У більшості випадків участь обмежується консультаційними форматами.

Україна у цьому контексті має значний потенціал. За даними Міністерства молоді та спорту, в Україні функціонує понад 500 молодіжних рад та організацій, які об’єднують тисячі активних учасників. Крім того, університетське середовище, міжнародні програми та громадські ініціативи формують широку екосистему молодіжної активності. Це означає, що потенціал для впливу вже існує.

Водночас цей потенціал вже частково інституціоналізований. Молодіжне представництво в Україні поступово виходить за межі локального рівня та інтегрується у структури найвищих державних інституцій. Зокрема, молодіжні консультативно-дорадчі органи,  у форматі Молодіжних рад вже функціонують при Голові Верховної Ради України, а також при окремих центральних органах виконавчої влади, включаючи Міністерство економіки України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство освіти і науки України та інші. Ці Ради розпочали активно співпрацювати з провідними вузами України, такими як Києво-Могилянська Академія, Університет Т.Шевченка, Університет І.Франка, Київську школу економіки та інших, залучаючи їхніх студентів до своїх проектів, розробок законодавчих змін, пропозицій та інше.  Це формує стійкі інституційні канали взаємодії між молоддю та державою, через які молоді фахівці можуть бути залучені до процесу підготовки управлінських та політичних рішень.

Попри консультативно-дорадчий статус, такі структури здатні впливати на зміст державної політики через аналітичну роботу, участь у робочих групах та формування рекомендацій. У випадках, коли ця взаємодія є системною, молодіжні ради фактично стають елементом інституційної архітектури, що дозволяє інтегрувати нові економічні підходи у державну політику.

Однак цей потенціал не завжди трансформується у системні рішення. Причина полягає не у якості ідей, а у відсутності цілісної інституційної моделі, яка забезпечує повний цикл – від збору пропозицій до їх інтеграції у політичні рішення. Саме тому питання сьогодні стоїть не у створенні нових ініціатив, а у створенні механізмів їх ефективної інтеграції.

У Європейському Союзі таким механізмом є EU Youth Dialogue, який функціонує як постійна система взаємодії між молоддю та інституціями. Він базується на циклічній моделі: збір ідей, їх аналітична обробка, формування рекомендацій та інтеграція у політичні процеси.

Досвід Великої Британії також демонструє ефективність інституційних моделей. Аналітичні центри (think tanks) виступають ключовим елементом, який поєднує молодіжні ініціативи, академічне середовище та політичні інституції. Саме через ці структури відбувається трансформація ідей у конкретні policy-рішення, включаючи економічні стратегії та інвестиційні підходи.

Ключовою характеристикою ефективних моделей є їх системність. Вони не обмежуються окремими подіями або проєктами, а формують постійний процес взаємодії. Це дозволяє забезпечити сталість впливу та накопичення експертизи.

Для України це означає необхідність переходу до нової моделі. Ця модель має включати кілька ключових елементів: регулярний діалог між молоддю та державними інституціями, розвиток аналітичної складової, інтеграцію у міжнародні процеси та забезпечення інституційної сталості.

Особливо важливим є аналітичний компонент. Без нього ідеї залишаються на рівні дискусій. Натомість економічна політика вимагає структурованих рішень, які базуються на даних, аналізі та прогнозах.

Таким чином, ключове завдання полягає у зміні парадигми: від участі як процесу – до впливу як результату. Це означає перехід від заходів до систем, від ідей до рішень, від дискусій – до формування економічної політики.

Україна має всі передумови для такого переходу. Активне молодіжне середовище, наявність інституційних каналів взаємодії та інтеграція у європейський простір створюють унікальну можливість для формування нової якості державної політики.

Посилення ролі молодіжних ініціатив – це не лише питання розвитку молодіжної політики. Це питання ефективності держави. У світі, де швидкість економічних змін визначає конкурентоспроможність, здатність інтегрувати нові ідеї стає ключовим фактором економічного розвитку.

Саме тому створення системи, яка забезпечує перехід від участі до впливу, є не просто бажаним, а стратегічно необхідним кроком для України.

Тетяна Данилюк, голова Комітету з міжнародних відносин, партнерств та співпраці в рамках Молодіжної ради при Міністерстві економіки України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства