Крім того, таке житло і дані про його використання внесуть у спеціальний публічний реєстр, у якому кожен зможе подивитися статус того чи іншого службового житла, адреси, строки користування та підстави надання, повідомила в коментарі Укрінформу голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, народна депутатка Олена Шуляк.

За її словами, в умовах воєнного стану та масштабних міграційних процесів більшість територіальних громад відчувають гострий дефіцит кваліфікованих фахівців, тому проблема «кадрового голоду» на місцях могла б знайти своє вирішення через імплементацію сучасної моделі функціонування службового житла, оскільки нинішня вже давно не виконує тих задач, які має.

«Згідно з діючим Житловим кодексом України службове житло надається працівнику у зв’язку зі специфікою його професійної діяльності, яка вимагає проживання за місцем виконання службових обов’язків. Воно характеризується специфічним правовим режимом: не підлягає процедурі приватизації, має бути звільнене після завершення трудових відносин. Але в нинішніх реаліях службове житло «розслужбовлюють» – приватизують, внаслідок чого відбувається фактично безоплатне набуття житла у власність. Причому не завжди тими категоріями громадян, які об’єктивно його потребують», – пояснила Шуляк.

Вона нагадала, що чинний Житловий кодекс ухвалювали ще за радянських часів, коли не існувало приватної форми власності на житло – сукупність житлових ресурсів підлягала централізованому контролю: право власності на квартири в багатоквартирних житлових комплексах належало виключно державі, за винятком окремих кооперативних форм. Однак у 1990-тих роках громадяни, які фактично проживали у відомчому житлі на підставі ордерів, отримали законодавчо закріплене право на приватизацію державного житлового фонду, тобто квартир у багатоквартирних будинках, що дозволяло їм набути статусу власників.

За загальним правилом, уточнила нардепка, особа, яка припинила трудові відносини з організацією, що надала службове житло, зобов’язана звільнити його без надання альтернативного житла. Однак діючий Житловий кодекс встановлює пільгові категорії громадян, які не можуть бути виселені зі службового житла без забезпечення іншим житловим приміщенням. До цих категорій належать: особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники бойових дій, родини загиблих військовослужбовців, працівники зі стажем роботи на підприємстві понад 10 років, особи пенсійного віку, одинокі особи з неповнолітніми дітьми та інші соціально вразливі групи. Згідно зі статтями 125 та 126 Житлового кодексу, таким громадянам має бути надане альтернативне житлове приміщення. Проте, через відсутність відповідного житлового фонду для переселення, на практиці ці особи часто продовжують займати службове житло на невизначений термін.

За словами Шуляк, основні проблемні аспекти функціонування системи службового житла включають відсутність централізованої системи обліку та моніторингу службового житлового фонду, а також недостатній рівень контролю при розподілі та наданні житла, що створює підґрунтя для зловживань статусом «службового» з метою подальшої приватизації.

Таким чином, працівник, який під час виконання службових обов’язків отримував доходи, що реально дозволяли придбати власне житло, або навіть уже мав у власності житлові об’єкти, може приватизувати службове житло після зміни його статусу. У результаті житло, призначене для забезпечення службових потреб, неправомірно переходить у приватну власність, додала вона.

«Саме тому інститут службового житла потребує комплексного вдосконалення, зокрема через впровадження прозорих механізмів розподілу та однозначної заборони приватизації такого житла. Все це передбачає нове житлове законодавство в рамках реалізації законопроєкту 12377, який Верховна Рада має остаточно ухвалити на під час засідання 13 січня», – зазначила Шуляк.

Однією з його ключових новел, підкреслила вона, є оновлена концепція службового житла, яка поєднує традиційний підхід із сучасними цифровими рішеннями та кращими практиками європейських країн. Згідно з документом службове житло визначається як житло, яке надається в оренду особам, які у зв’язку із характером їхніх трудових відносин або проходженням служби повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Законопроєкт встановлює диференційований підхід до визначення категорій громадян, які можуть претендувати на отримання службового житла. Для житлового фонду перелік категорій визначається Кабінетом міністрів. Для житлового фонду територіальних громад – органи місцевого самоврядування, пояснила голова Комітету ВР.

«Але головне, що службове житло надаватиметься у користування за договором оренди – особи укладатимуть договір оренди та самостійно сплачуватимуть орендну плату й комунальні послуги, і в разі припинення трудових відносин оренда службового житла припиняється. Ба більше, приватизацію новостворюваного житлового фонду територіальних громад та державного житлового фонду заборонять», – наголосила Шуляк.

Крім цього, зазначила вона, в межах Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи створять спеціальний Реєстр житла, який міститиме повну інформацію про використання житла як службового. Цей реєстр стане платформою для публічного перегляду статусу, адрес, строків користування та підстав надання службового житла.

Як повідомляв Укрінформ, Верховна Рада 16 липня 2025 року ухвалила у першому читанні законопроєкт № 12377 «Про основні засади житлової політики», який передбачає масштабну житлову реформу в Україні.