Реформа судочинства, що розпочалась у 2016 році, на жаль, фактично змінила лише назви судів, а самі  судді майже всі зберегли свої посади та принципи. Підсумок: на сьогодні українським судам повністю довіряє лише 1,7% українців. Наскрізь прогнила система, яка тримає всю Україну в заручниках, душить її, не дає розвиватися, чинить сьогодні шалений спротив. Що дає право таке стверджувати? Це і ситуація в одіозному Окружному адміністративному суді міста Києва (ОАСК) та з їхніми «покровителями» у Вищій раді правосуддя (ВРП), і з останнім рішенням «нового» Верховного суду, який скасував указ про звільнення судді Майдану Оксани Царевич. Це все взагалі – підлягає якимось позитивним змінам?

МАФІЯ У МАНТІЯХ ПІДНЯЛАСЯ НА ПОВНИЙ ЗРІСТ: ЯК ДАЛІ З НЕЮ БОРОТИСЯ?

Більшість експертів на сьогодні вбачають два шляхи вирішення проблеми. Щонайперше – треба забезпечити доброчесність членів органів суддівського врядування (ВРП та ВККС).

«Почати треба з перезавантаження Вищої ради правосуддя, яка є основною перешкодою на шляху до очищення та оновлення судів», — стверджує учасник Автомайдану, юрист Центру протидії корупції Вадим Валько.

За його словами, цей орган підтримує кругову поруку та є джерелом несправедливості в судовій системі: «Замість того, щоб карати недоброчесних суддів, ВРП покриває їх недостойні вчинки та сприяє їх кар’єрному просуванню, тоді як чесні та незалежні судді постійно зазнають утисків з боку ВРП».

Чимало питань, за словами експерта, і до доброчесності самих членів ВРП. «Треба вже сьогодні робити кардинальні зміни законодавства, аби мати змогу перевірити діючих членів на відповідність доброчесності, майновим критеріям, професійній етиці», — додав експерт ЦПК.

Голова Фундації DEJURE Михайло Жернаков доповнює колегу: «ВРП і ВККС треба перезавантажити. Там мають бути люди, які туди потрапили на підставі відкритого конкурсу за участі міжнародних партнерів та громадянського суспільства, а не ті, яких призначає сама ж суддівська мафія, політики, олігархи», — наголошує Михайло Жернаков.

Такий підхід, нагадує юрист, застосовувався у відборі суддів Антикорупційного суду. «Доволі успішним прикладом був і залишається Антикорсуд, тому підходи до його формування треба масштабувати на всю судову систему. Після того, коли в країні сформується нормальні кадрові комісії – потрібно буде щільно зайнятися тим, щоб очистити судову систему від недоброчесних суддів. Під час так званої «судової реформи» попереднього президента лише 1% суддів було звільнено. А що таке 1%? По суті, на посадах залишилися практично всі суддівські боси. Тому другий етап – це звільнити усіх недоброчесних суддів. Це очевидний, але непростий з точки зору втілення в життя процес», — каже Жернаков.

Колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера погоджується з попередніми коментарями: «Потрібно суворо контролювати доброчесність кандидатів та відсіювати їх за допомогою конкурсів».

Утім, якщо це не спрацює, то, на думку Магери, доведеться змінювати Конституцію для того, щоб цей орган ліквідувати. «Тоді функції ВРП щодо дозволу на арешт суддів виконуватиме парламент, решту функцій – інші органи влади. Над цими змінами вже треба думати», – закликає правник.

Натомість, політичний та юридичний експерт Геннадій Дубов каже, що ця проблема має скоріше філософський вимір. Головним аспектом тут є питання «чи можна перемогти за правилами того, хто сам створює правила» і, як видається, воно достатньо риторичне.

«З іншого боку, коли лідери думок називають рішення Верховного Суду (щодо судді Царевич, — Ред.) ганебним, то звертають на себе увагу два моменти: по-перше, текст цього рішення на даний момент не опубліковано, більше того, існує ненульова імовірність, що його ще й не написано, тому давати йому оцінку як мінімум передчасно, — зауважив юрист. — По-друге, йдеться не про рішення ОАСК чи Печерського суду, які дійсно мають сформований негативний образ, а про новостворений Верховний Суд, всі судді в якому здобули свою посаду за результатами відкритих конкурсів, перевірок на доброчесність за участі міжнародних експертів. Це, на мою думку, є свідченням того, що підхід повного знищення старого і створення нового може не виправдати суспільних очікувань «швидких змін».

ПОЛЮВАННЯ НА ВОВКА, АБО НАБУ ЛОВИЛО ЙОГО, ТА НЕ СПІЙМАЛО

Епопея з пошуку та спроб доправлення до суду голови ОАСК Павла Вовка тягнеться вже кілька місяців. Він сім разів не з’являвся на засідання з обрання йому запобіжного заходу. Суспільство вже давно турбують запитання: де він зараз, невже ніхто не знає, де фізично знаходиться ця особа, хіба так важко доставити його до зали суду? Юрист Вадим Валько стверджує, що не все так просто.

Згідно українського законодавства (ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» і КПК) судді є спеціальними суб’єктами щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. «Це означає, що суддю не можна ані затримувати (ловити його за руку, викручувати тощо), ані просити, щоби слідчий суддя обрав йому тримання під вартою або домашній арешт. Для цього потрібно погодження Вищої ради правосуддя. Відповідне подання може передати тільки Офіс генпрокурора (ОГП) або керівник САП, якого немає (повноваження нинішнього в.о. голови САП Максима Грищука обмеженні, — Ред.)», — коментує юрист.

Інше питання – це шість ухвал судді ВАКС Андрія Біцюка про примусову доставку Вовка. Але і тут проблема. За словами Вадима Валька, якоїсь інструкції, як саме ця доставка повинна здійснюватися – немає. «Ухвала про привід щодо голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка не дає права затримувати підозрюваного або проникати до його житла чи іншого володіння. Детективи можуть лише постукати в двері. Але якщо їм ніхто не відкриє…» — розповідає він.

«Детективам НАБУ в ОАСК постійно вказують на двері й повідомляють про відсутність голови суду на робочому місці через його перебування у відпустці. Більше того, «вовчі» судді ОАСК вжили всіх заходів для того, щоб детективи не могли потрапити до приміщення суду – там змінили пропускний режим», — доповнює колегу Михайло Жернаков.

Експерти кажуть, що із листопада 2020 року потрапити на другий поверх, де розташоване робоче місце підозрюваного голови ОАСК, стороннім особам можна лише за дозволом, який, зі слів детективів НАБУ, надає один із підозрюваних у справі ОАСК.

Водночас, «невловимий» голова ОАСК у соціальних мережах створює видимість відкритості до правосуддя, запевняючи, що перебуває на робочому місці. «Виявляється, мене хтось десь шукав і знову не знайшов. Я на робочому місці й у жодні схованки не граю. Але, вочевидь, НАБУ хотілося знайти не мене, а гучні заголовки. Варто віддати належне – це, на відміну від боротьби з корупцією, їм вдається, з чим я підлеглих пана Ситника і вітаю. Більше їх вітати немає з чим», — ще 16 лютого написав Вовк у своєму Фейсбуці. 

«Це смішно, коли вся державна машина не може знайти одного суддю, який знаходиться на території України. Бо коли треба когось іншого знайти (не Вовка), то знаходять за лічені години. Це замилювання очей. 17 березня генпрокурор заявила, що вона не може «приволокти» Вовка. Що ж, насправді це багато про що говорить. Таким чином вона фактично розписується у власній неспроможності. Нагадаю, що лише пані Венедіктова може вирішити цю ситуацію, утім, вона уже кілька місяців не звертається до ВРП про надання дозволу на арешт голови «Окружного», — зазначив Михайло Жернаков.

«На сьогодні, повторюся, потрібно а) подання від генпрокурора до ВРП щодо суддів ОАСК, б) власне, «добро» щодо цього від ВРП. Очевидно, що Вовк та його колеги тісно пов’язані з членами ВРП круговою порукою. На тих же «плівках Вовка» можна почути, як вони (судді ОАСК та члени ВРП, — Ред.) фактично разом визначали по яких суддях треба відкривати провадження й призначати дисциплінарне стягнення, а по яких можна і відмовити. Експертне середовище свідоме того, що ВРП (принаймні, в нинішньому вигляді) ніколи не дасть згоду на притягнення Вовка до кримінальної відповідальності. А детективи без такої згоди нічого зробити не можуть», — додав Вадим Валько.

Ми ж зі свого боку нагадаємо, що раніше детективи НАБУ вже неодноразово скаржилися, що Вовк водить їх за носа, а Венедіктова не реагує. «Вирішити цю ситуацію може лише генпрокурор, чия бездіяльність позбавляє слідство можливості використати передбачені законодавством процедури для досягнення завдань кримінального провадження», — йдеться в повідомленні прес-служби антикорупційного відомства від 18 лютого 2021. Крім того, в НАБУ опублікували хронологію звернень до офісу генпрокурора, а саме:

• Липень 2020. НАБУ подає генпрокурору клопотання про надання згоди про затримання суддів ОАСК та утримання їх під вартою.
• Серпень 2020. ОГП дає відповідь про необхідність доопрацювання клопотання з формальних підстав.
• Листопад 2020. НАБУ повторно подає клопотання. Також Венедіктовій направляють клопотання про проведення обшуків за низкою адрес, у яких, за наявними даними, перебували особи, оголошені на той момент у розшук.
• Грудень 2020. НАБУ отримує відповідь, що питання погодження клопотань буде вирішено після уточнення позиції ВРП, враховуючи розгляд клопотань про відсторонення суддів ОАСК.
• Лютий 2021. Після звернення НАБУ, ОГП направляє відповідь, якою погоджується з позицією ВРП щодо відсутності у суддів ОАСК статусу підозрюваних. 

17 березня пані Венедіктова повідомила, що Вища рада правосуддя повернула назад до ОГП клопотання на Вовка, «оскільки в ньому виявилися недоліки». Водночас генпрокурор запевнила, що коли до неї від НАБУ надійде нове клопотання про дозвіл на притягнення Вовка до кримінальної відповідальності, то вона його передасть до ВРП. «На сьогодні таких документів не надходило», — заявила Ірина Венедіктова.   

У ПРОДОВЖЕННІ ДОСУДОВОГО РОСЛІДУВАННЯ ВІДМОВЛЕНО: ЩО БУДЕ ДАЛІ ЗІ СПРАВОЮ «ПЛІВОК ВОВКА»

17 березня Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) відмовився продовжити строки розслідування кримінального провадження стосовно Вовка і Ко.

«Відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування… Рішення оскарженню не підлягає», — ухвалив суддя ВАКС Андрій Біцюк. (Примітно, що цього ж дня, 17 березня, Вища рада правосуддя покарала суддю Біцюка. Зокрема, йому винесли офіційне попередження, — Авт.)

Як повідомив у коментарі «Слідству.Інфо» прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Сергій Козачина, у цьому кримінальному провадженні ще не готові, зокрема, експертизи голосів суддів, які були зафіксовані на «прослушці» кабінетів Окружного адмінсуду Києва.

Отже, маємо питання: як це вплине на перебіг справи, які перспективи?

Михайло Жернаков вважає, що рішення про не продовження строків досудового розслідування справі точно не допоможе. «Якщо справу передати до суду вже зараз, то попросту може не вистачити доказів, аби ухвалити обвинувальний вирок. Адже в чому була вся ідея не продовжувати строки? А все просто – щоби справу було легше розвалити в суді. Думаю, ви й самі бачили, що відбувалося 17 березня: того же дня, коли суддя ВАКС розглядав справу Вовка (щодо продовження строків досудового розслідування, — Ред) – ВРП вирішувала питання щодо притягнення його (суддю Біцюка, — Ред.) до відповідальності. Причому (!) за заявою адвокатів самого Вовка. А що це, як не тиск? Розумієте, вся ця «зграя» вже навіть не ховається. Вони, по суті, «приперли» суддю ВАКС до стінки, пригрозивши: або ти зараз приймаєш те, що нам треба, або – звільняємо тебе з посади. І цілком могли б звільнити. Якщо пам’ять мені не зраджує, то раніше ВРП вже застосовувало до нього попередження. Гадаю, що якби для Вовка і його поплічників все це не мало вагомого значення – вони б не «палилися» аж наскільки відверто», — наголосив голова Фундації DEJURE.  

«Насправді перспективи є. І я не можу сказати, що вони погані. Досудове розслідування на сьогодні закінчено. Це факт. Стороні захисту повідомили про відкриття матеріалів. А поки вони знайомляться з документами, поки справу не скеровано до Антикорсуду – судові експертизи аудіозаписів розмов із кабінету суддів ОАСК (а це, на секундочку, 16 тисяч годин розмов суддів з декількох кабінетів та мікрофонів) будуть надалі проводитися. Звісно, ризик того, що судді ОАСК або їхні адвокати намагатимуться якось маніпулювати цим питанням залишається, але у статті 290 КПК все детально прописано. Так що з цими експертизами, гадаю, проблем не буде. Утім, якщо виявиться, що треба щось додатково допризначити або допровести, експерт попросить призначити доекспертизу (відібрати зразки записів голосів або щось порівняти тощо), то цього, на жаль, вже не можливо буде зробити. Загалом же є сподівання побачити реальне правосуддя в Антикорсуді. Зради, що справа злита або закрита – точно немає», — переконує Вадим Валько.  

«Справа Павла Вовка є найбільш яскравою ілюстрацією «подвійності» нашої судової та правоохоронної систем, за якої одна частина держави протистоїть іншій. Вовк, ОАСК, Печерський суд і Вища рада правосуддя вважають, що вручення підозри не відбулося, своєю чергою НАБУ, САП, Вищий антикорупційний суд стоять на іншій позиції», — коментує політичний та юридичний експерт Геннадій Дубов.

Теоретично в таких ситуаціях крапку мав би ставити Генеральний прокурор, але наша «подвійна» модель фактично передбачає самостійність так званої антикорупційної вертикалі, включно із особливим порядком прокурорського контролю за кримінальними провадженнями.

«Таким чином, із моєї точки зору, відкриття матеріалів недорозслідуваного кримінального провадження, в якому не поставлено крапки навіть у питанні, чи було оголошено підозри, не може означати нічого іншого, як продовження процесу множення взаємовиключних юридичних рішень і протистояння однієї частини держави іншій», — підсумував Геннадій Дубов.

Мирослав Ліскович. Київ