Повномасштабне вторгнення Росії завдало чи не найбільшої шкоди саме довкіллю України. На вересень 2024 року зафіксовано понад 6 тисяч екозлочинів, а завдана шкода оцінюється вже у 2,6-2,7 трильйони гривень. Про перспективи юридичної фіксації актів російського екоциду, отримання компенсації за вчинені руйнації та плани відновлення екосистем в інтервʼю Укрінформу розповіла новопризначена міністр захисту довкілля та природних ресурсів Світлана Гринчук. За її словами, міжнародні партнери безумовно підтримують Україну в цих питаннях.

ОЦІНЮВАННЯ ЗБИТКІВ: РАХУНОК НА ТРИЛЬЙОНИ 

— Ви нещодавно очолили міністерство. На чому буде зосереджена увага міністерства під вашим керівництвом?

— На жаль, довкілля – одна із сфер, яка зазнає чи не найбільших втрат від війни. У нас окупована та пошкоджена величезна територія природно-заповідного фонду, лісових, земельних, водних ресурсів, які страждають від інтенсивних бойових дій. Після деокупації для повернення деяких територій у довоєнний стан необхідно буде десятки років. Тому мій фокус уваги як міністра захисту довкілля і природних ресурсів передусім спрямований на те, щоб й українці, і міжнародна спільнота усвідомили: відповідальність за воєнні дії, які завдають величезної шкоди природним ресурсам, неминуча. Потрібно на нашому прикладі разом з міжнародними партнерами розробити механізми, які в майбутньому б унеможливлювали подібні війни та безкарність агресора за шкоду довкіллю. Росія має бути жорстоко покарана за те, що вона вчинила з нашими територіями та природними ресурсами. Їй доведеться повністю відшкодувати завдані збитки. 

— На вересень 2024 року про яку суму йдеться, і загалом, які наслідки воєнного впливу на екологію вже зафіксовано?

— Уже зафіксовано понад 6 тисяч різних кейсів. За підрахунками, це десь 2,6-2,7 трильйона гривень. Шкода, завдана довкіллю, є однією з найбільших у грошовому еквіваленті, тому що це величезна кількість пошкоджених та знищених сільськогосподарських земель, лісових угідь природоохоронного та промислового статусу, забруднених басейнів наших водних артерій. Величезні заміновані та забруднені вибуховими предметами. Наприклад, щодня маємо сотні гектарів лісових пожеж, для гасіння яких, на жаль, не можна використовувати всі традиційні засоби через замінування. На сьогодні понад пів мільйона гектарів лісів заміновані. І лише з початку року пожежами пошкоджено понад 23 тис. га лісів. Щодня ця цифра збільшується. На сьогодні 20% природоохоронних територій України – під окупацією або в зоні бойових дій. Орієнтовна шкода тільки природно-заповідному фонду України, нарахована нашими фахівцями, становить майже 650 мільярдів гривень.

— Дехто схильний вважати, що цифри наслідків трохи перебільшені. Розкажіть про механізм фіксації руйнацій та алгоритм розрахунку завданих збитків. І роз’ясніть, що після фіксації та обрахунку відбувається? Підготовка позовів до судів, звернення до міжнародних інстанцій…

— Так, внутрішня робота з документування і верифікація подій та збитків уже ведеться. Цим займається безпосередньо Державна екологічна інспекція. В них є чіткі інструкції, як фіксувати збитки, є розроблені методики, затверджені Кабінетом Міністрів, по кожному з напрямків: водні, земельні, лісові ресурси, вплив на повітря (збільшення викидів парникових газів у зв’язку з вибухами, пожежами, у зв’язку з неправильним використанням земельних ресурсів та знищенням лісів).

Окремий напрям роботи – це фіксація злочинів проти навколишнього середовища, який здійснюють екологічні інспектори спільно з прокурорами спеціалізованих екологічних прокуратур при Офісі Генерального прокурора України. На сьогодні Офіс Генерального прокурора проводить розслідування у 209 кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів проти довкілля, 14 з них – з попередньою правовою кваліфікацією «екоцид». Ми спільно з ними фіксуємо та готуємо ці дані для внесення до Міжнародного реєстру збитків, коли у ньому запрацює довкіллєвий складник.

Далі один з найважливіших етапів – визнання цих підрахунків та збитків не лише нашими міжнародними партнерами, які і так це визнають, а й міжнародними судами. Тепер ми над цим працюємо. На жаль, наші кейси є показовими для багатьох країн, які зацікавлені у розробленні міжнародного механізму фіксації, верифікації та в подальшому використання цих фактів у міжнародних судах.

І останній етап – це реальне відшкодування збитків агресором.

Усі ці процеси намагаємося об’єднати на платформі Пункту 8 Формули миру Володимира Зеленського «Екологічна безпека». Найближчим часом відбудеться міжнародна зустріч партнерів, участь у якій вже погодилися взяти 18 країн, хоча ми ведемо активну роботу, аби залучити якомога більше країн до робочої групи. Питання фіксації, відшкодування збитків агресором, а потім й відновлення цих пошкоджених територій будуть ключовими на цих переговорах.

ЕКОЛОГІЧНИЙ СКЛАДНИК ЯК ЧАСТИНА РЕПАРАЦІЙ: ПЕРСПЕКТИВА

— Які перспективи змін міжнародних норм права та включення нарешті екоциду до списку злочинів, що розглядаються у Міжнародному кримінальному суді?

— Шанси на успіх у цьому питанні залежать від єдності міжнародної спільноти. Створення такої практики, як притягнення до відповідальності за воєнні злочини проти довкілля тепер, дозволить у майбутньому мінімізувати наслідки нових конфліктів. Адже кожен має розуміти, що природа не може знищуватися безкарно.

— У Міндовкілля неодноразово наголошували, що екологічний складник уперше може стати частиною репарацій. Чи готові міжнародні партнери підтримати Україну у разі висування таких позовів, чи надають фахову юридичну допомогу в підготовці відповідних документів?

— Днями на зустрічі з послом Німеччини ми якраз обговорювали це питання. Німеччина є однією зі співголовуючих країн та однією з країн-драйверів Пункту 8 Формули миру, тамтешні високопосадовці серйозно ставляться до питання фіксації екологічних збитків та відшкодування. Ми говорили про важливість юридичної підтримки саме в коригуванні методик, які ми використовуємо для фіксації збитків, підготовці документів для позову до судів. Ми працюємо над тим, щоб залучати якомога більше партнерів саме для юридичної підтримки цього процесу.

— Нещодавня історія про техногенне забруднення росіянами річок Сейм та Десна свідчить про те, що ворог зумисно й підступно шкодить екології навіть поза театром воєнних дій. Яких збитків зазнала Україна внаслідок цієї катастрофи?

— На щастя, забруднення в небезпечній концентрації не дійшло до водозаборів у Київській області. Але дійсно, технологічні скиди із заводу на території Росії стали причиною саме екологічної катастрофи нашим водним артеріям. Щодо збитків. На сьогодні орієнтовні збитки довкіллю Сумщини та Чернігівщини вже становлять понад 530 мільйонів гривень. Ці факти зафіксували правоохоронні органи. На всіх міжнародних майданчиках ми порушуємо це питання, озвучуємо ситуацію та привертаємо до неї увагу. Росія просто ігнорує всі міжнародні норми, здійснюючи безпосередньо прямий злочин проти природних ресурсів сусідньої країни.

— Яким має бути план дій у таких випадках?

— Міндовкілля спільно з провідними науковцями та експертами провело ґрунтовний аналіз ситуації. Наразі опрацьовуємо комплексний план, який буде включати алгоритм взаємодії й реагування та рекомендації щодо подальших дій.

— Ще до війни стан наших річок викликав безліч нарікань. За часів незалежності в Україні було втрачено, за підрахунками, до 10 тисяч малих річок. Більшість з тих, що лишилися, вважають забрудненими або брудними. В Україні схвалена Водна стратегія до 2050 року. Можливо, ситуація із забрудненням Сейму підштовхне до втілення цієї стратегії дещо раніше від запланованого терміну? Що потрібно зробити в насамперед?

— Не тільки цьогорічна ситуація з Сеймом та Десною, але й загальна ситуація з річками в Україні. Зокрема, підрив Каховської греблі. У нас дуже багато планів, найперше в контексті європейської інтеграції. Насамперед йдеться про імплементацію Водної рамкової директиви. Вже сьогодні в Україні діє басейновий принцип управління водними ресурсами, запроваджено діагностичний та операційний моніторинг вод у всіх річкових басейнах України, проведено скринінг забруднювальних речовин у найбільших річкових басейнах. Найближчим часом ми затвердимо шість планів управління річковими басейнами (ПУРБ) Вісли, Дністра, Південного Бугу, Причорномор’я, Приазов’я і Криму, ще три – Дніпра, Дону та Дністра – в процесі підготовки. Тобто дев’ять ПУРБ мають бути затверджені у цьому році. Попереду найскладніший процес – впровадження заходів, передбачених планами управління. Звичайно, це тривалий й дороговартісний процес. Тут ми розраховуємо на співпрацю з нашими міжнародними партнерами.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПОРУШЕННЯ: ЯК ВПЛИНУЛА ЗАБОРОНА НА ПЕРЕВІРКИ 

— Якщо вже зайшла мова про системне забруднення, то скільки недобросовісних вітчизняних підприємців притягнуто на сьогодні до відповідальності за отруєння водних ресурсів промисловими скидами в Україні? Яка динаміка сплати штрафів за час повномасштабного вторгнення?

— За перше півріччя 2024 року за фактом порушення вимог водоохоронного законодавства, у тому числі забруднення водних об’єктів, нараховано збитків на понад 21 мільйонів гривень. Пред’явлено 105 претензій та позовів на понад 26 мільйонів гривень. З них сплачено трохи більше 6 мільйонів гривень. Відкрито 10 кримінальних справ. До органів прокуратури передано 4 матеріали.

До війни у 2021 році за фактом порушення вимог водоохоронного законодавства, зокрема забруднення водних об’єктів, було нараховано збитків на понад 121 мільйонів гривень. Пред’явлено 568 претензій та позовів на загальну суму понад 122 мільйони гривень.

Порівняно з довоєнним періодом, як бачите, цифри незначні, оскільки з початку повномасштабного вторгнення діє заборона на перевірки підприємств. Однак майже щодня ми намагаємося фіксувати навіть незначні порушення. Проте порушення проти природних ресурсів мають не лише фіксуватися, а й припинятися, бо фіксація без виправлення ситуації не має сенсу.

Наразі в Україні триває процес реформування сфери екологічного контролю. Я сподіваюсь, що найближчим часом законопроєкт «Про державний екологічний контроль», який пропонує комплексний підхід до модернізації екологічного контролю в Україні, парламент розгляне у другому читанні. Після проведення реформи основним підходом стане попередження шкоди довкіллю та відповідальність за його відновлення. У фокусі екоінспектора буде постійний моніторинг та збереження природних екосистем, а не очікування скарг та заяв і точковий візит на підприємство.

Також ми плануємо посилити контроль над відновленням після здійснення шкоди. Адже тепер увага фіксується на штрафах, а от чіткого контролю над виправленням ситуації, відновленням постраждалих природних об’єктів немає.

ЕКОЛОГІЧНА ЄВРОПОВІСТКА: ДОВКІЛЛЄВІ РЕФОРМИ В ДІЇ

— Що змінить в євроінтеграційній екологічній повістці України її новий статус кандидата в члени Євросоюзу?

— Розділ, який стосується захисту довкілля та клімату в процесі нашої євроінтеграції, є одним із найбільших та найскладніших за обсягами та рівнем вимог. Імплементація саме довкіллєвих реформ займає, як показує практика інших країн, найдовший час та потребує значних фінансових ресурсів.

— Яких саме, це можна хоча б приблизно оцінити?

— Наприклад, можна розібрати кейс імплементації Водної рамкової директиви ЄС, основною метою якої є досягнення «доброго» екологічного та хімічного стану масивів поверхневих і підземних вод.

Інструментом для виконання цього завдання є плани управління річковими басейнами, ухвалення яких є зобов’язаннями України в частині імплементації вимог директиви та індикатором нашого просування в ЄС.

Крім того, ПУРБ є важливим інструментом для залучення фінансування інвестиційних фондів та інструментів, особливо в умовах обмеженого фінансування державного бюджету з огляду на воєнний стан.

Як я вже вище зазначала, Міндовкілля спільно з Держводагентством розробило 9 таких документів для основних річкових басейнів України. В них визначено 9173 масивів поверхневих вод та 173 масиви підземних вод. Реалізація заходів, визначених ПУРБ, буде здійснюватися протягом 6 років, на 2025-2030 роки, та включає 1635 заходів. Загальна потреба у інвестиціях для їх реалізації становить 336 мільярдів гривень (8,2 мільярдів євро).

Впровадження цих заходів забезпечить досягнення екологічних цілей, що визначені у планах управління річковими басейнами.

Останніми роками в Україні ухвалено низку важливих євроінтеграційних законопроєктів, і ця робота продовжується. Звичайно, вони рамкові, передбачають імплементацію відповідних директив, потребують розроблення та ухвалення додаткових галузевих законів, підзаконних актів, тобто формування всієї необхідної нормативно-правової бази відповідно до європейських норм. Це стосується і політики управління відходами, і політики надрокористування, питань зміни клімату, тієї ж водної політики, про яку ми говорили, промислового забруднення. Тобто буквально усі сфери діяльності нашого міністерства безпосередньо пов’язані з питанням євроінтеграції та потребують, тією чи іншою мірою, глибокого реформування.

У цьому ключі важливо розуміти, що європейська інтеграція для українського бізнесу – це можливість створення середовища для інвестицій, а також залучення бізнесу до відбудови за якісно новими стандартами та правилами ЄС.

Водночас на особливу увагу заслуговує питання Ukraine Facility. Однією із ключових подій було схвалення 1 лютого 2024 року рішення Європейської Ради про надання Україні 50 мільярдів євро впродовж 2024-2027 років у рамках програми Ukraine Facility. Ця програма фінансової допомоги допоможе Україні реалізовувати програму європейських реформ та змін. Кошти будуть спрямовані в державний та приватний сектори економіки, для фінансування бюджетних витрат та реалізації стратегічних проєктів.

— На ваш погляд, робота в яких напрямах просувається краще, в яких – гірше?

— Війна, звісно, внесла свої корективи в ці процеси. До війни були одні плани, тепер інші. Деякі процеси десь уповільнилися, а десь, навпаки, пришвидшуються. Ми вже виконали наші зобов’язання, які були передбачені на ІІІ квартал цього року в межах євроінтеграційних процесів та програми Ukraine Facility. Зокрема, Верховна Рада України у другому читанні схвалила рамковий закон «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», закон «Про основні засади державної кліматичної політики».

На нас чекає робота над впровадженням системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, продовження цифровізації лісової галузі, інвентаризації лісів, відкриття ринку сталого користування надрами, ухвалення ряду галузевих законів з управління відходами, оцінювання шкоди від екологічних руйнацій передусім.

НАЙБЛИЖЧІ ПРІОРИТЕТИ: ЦИФРОВІЗАЦІЯ ДОВКІЛЛЯ ТА УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

— Ви згадали про цифровізацію сфери захисту довкілля. Скільки цифрових інструментів вже запроваджено та які планується запустити найближчим часом?

— На моє особисте переконання, саме цифровізація є ключовим інструментом досягнення прозорості в довкіллєвій політиці, боротьбі з корупцією. Оцифрування даних про довкілля дає можливість чітко бачити та фіксувати той чи інший процес. Наші ресурси «ЕкоЗагроза» та «ЕкоСистема» мають понад 100 тисяч користувачів. На сьогодні на платформі «ЕкоСистема» для бізнесу доступно 25 цифрових послуг у сфері захисту довкілля. З них 7 взагалі містять втручання профільних чиновників. Наприклад, декларація про відходи або оформлення лісорубного квитка. Для сфери довкілля та захисту цінних територій важливо, аби якомога швидше запрацював Кадастр природно-заповідних територій. Тобто цифрових продуктів ставатиме щоразу більше.

— В Україні торік стартувала масштабна реформа системи управління відходами. Розкажіть, що було зроблено за цей рік? Яких коштів ця реформа потребує?

— Управління відходами є одним з основних пунктів процесу нашої європейської інтеграції. Змінився підхід до цього питання з ухваленням рамкового закону «Про управління відходами». Ми вже започаткували й зафіксували в «нормативці» основні підходи та принципи розширеної відповідальності виробника. Тепер працюємо над розробленням та ухваленням кількох галузевих законів у цьому напрямі. Розроблені й, сподіваюсь, найближчим часом будуть розглядатися законопроєкти про управління відходами руйнації, видобувної галузі, електронного обладнання, пакування тощо.

Це дуже дорога реформа, на мільярди доларів. Але треба починати з маленьких кроків, які потім принесуть величезну віддачу.

— Який економічний ефект від цієї реформи очікується в комплексі?

— Це перспективний напрям розвитку для бізнесу. Прибутковість може бути доволі різною і залежить від багатьох факторів: обсягу надання та диверсифікації послуг, своєчасної оплати послуг та перегляду тарифів, впровадження роздільного збирання побутових відходів, стану економіки країни, цін на ринку закупівлі вторинних матеріалів тощо. Звичайно, цей ринок є регульованим, але, якщо підключити ефективний та мотивований менеджмент, то можна мати рентабельність на рівні 20%.

— Чи можна розраховувати на прихід на вітчизняний ринок управління відходами інвесторів, також іноземних? Що потрібно зробити для зацікавлення бізнесу?

— Я вважаю, кожен регіон повинен мати свій власний план управління відходами – з розрахунками ресурсів на переробку, логістикою, місцями розташування заводів, сортувальних ліній і всього іншого. Все це має бути чітко прописано. Ми над цим працюємо, і партнери бачать в цьому перспективу. На сьогодні є величезний інтерес з боку іноземних інвесторів у реалізації проєктів з перероблення відходів на енергію. Для нас це теж один з топпріоритетів.

— У липні Парламент ухвалив Закон «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення». Розкажіть, що він змінює в роботі українського бізнесу? Скільки часу матимуть підприємства для переходу? І скільки коштуватиме екологічна модернізація підприємствам?

— Підприємства дуже боялися цієї реформи, але без неї ми також не зможемо рухатися далі в процесі як європейської інтеграції, так і покращення ситуації зі станом навколишнього середовища. Реформа промислового забруднення якраз є однією з ключових у досягненні цієї мети.

Звичайно, будуть відтерміновуватись певні норми, тому що ми розуміємо, що реформ не має призводити до закриття підприємств та послаблення економіки, а має стати інструментом посилення реального сектору та залучення нових інвестицій в модернізацію.

Ми розуміємо, що перейти на нові очисні системи – це дорого, але тут ми маємо також допомогу міжнародних партнерів. Є вже і грантова допомога для впровадження найкращих доступних технологій щодо екологічної модернізації підприємств. Є домовленості з рядом країн в рамках реалізації Паризької кліматичної угоди, яка передбачає спеціальні ринкові та неринкові механізми для залучення інвестицій під скорочення викидів парникових газів. Має Україна і частковий доступ до екологічних та кліматичних фондів, які працюють по всьому світу.

ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО: ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

— Щодо реформи лісового господарства. Коли розпочався процес реорганізації в галузі, низка експертів називала його недоцільним під час воєнних дій, зокрема через втрату надходжень до місцевих бюджетів. Чи справдилися ці побоювання? Які результати переходу до нової стратегії управління лісами ми отримали?

— Якщо говорити про суто фінансові результати реформи, то ми бачимо, що за перший рік функціонування ДП «Ліси України» розмір сплачених податків та зборів до зведеного бюджету України зріс з 9,4 млрд грн у 2022 році до 10,5 млрд грн у 2023 році. Збільшилися прибуток та рентабельність.

Водночас реформа – в процесі. Зокрема, тепер дуже важливо зосередитися на проведенні повної інвентаризації лісів, щоб розуміти, так би мовити, «долю» кожного вирощеного й зрубаного дерева. Треба продовжувати імплементацію вже запроваджених цифрових послуг – лісорубного квитка та е-сертифікатів про походження деревини. Далі продовжувати активну роботу з відновлення лісів, створення насіннєвих центрів, висадку дерев, збереження самосійних лісів, удосконалення системи пожежогасіння та закупівлю сучасної техніки.

— Як узгоджується ця програма із президентською ініціативою «Зелена країна» про висадку 1 мільярда дерев? За офіційними повідомленнями, цієї весни президентська програма виконана на понад 60%. Які зусилля з боку міністерства передбачаються в ній?

— Дійсно, програма Президента Володимира Зеленського «Зелена країна» продовжується. На сьогодні вже маємо понад 608 мільйонів висаджених сіянців. Після початку повномасштабного вторгнення вона тепер ще й має сенс як відновлення пошкоджених війною лісів. Цього року у планах висадити близько 270 мільйонів сіянців, і з них вже половину, майже 143 мільйонів, лісівники висадили весною. Всі охочі можуть слідкувати за ходом виконання програми на спеціальному вебсайті «Зелена країна» zelenakraina.gov.ua.

Галина Тибінь, Київ

Фото Володимира Тарасова