Незадовго до повномасштабного військового вторгнення росії в Україну Києву стало відомо про плани москви. Розкрити їх допоміг 45-річний фінансист Денис Кірєєв. Переконати його співпрацювати в інтересах України вдалося очільнику ГУР МО України Кирилу Буданову. Завдяки отриманій Кірєєвим інформації стало відомо про підготовку вторгнення, а безпосередньо перед самим вторгненням – про основну ціль нападу. Інформація, здобута Кірєєвим, завадила захопленню Києва, але сам він був убитий співробітниками СБУ в центрі Києва перед другим раундом переговорів у Білорусі, за підозрою у держзраді. Американське видання The Wall Street Journal поспілкувалося із вдовою Дениса Кірєєва, представниками його охорони, друзями та генералом Будановим, намагаючись з’ясувати, ким насправді був Денис Кірєєв: російським шпигуном чи українським героєм. Укрінформ публікує неофіційний переклад цього матеріалу.

Бретт Форрест

18 січня, 2023 року

Через кілька днів після вторгнення росії співробітники української розвідки залишили на тротуарі в центрі Києва тіло із отвором від кулі в задній частині черепа.

Загиблого, 45-річного банкіра Дениса Кірєєва, вбили як зрадника. Служба безпеки України — головне внутрішнє розвідувальне відомство країни, відоме як СБУ — застрелила пана Кірєєва через те, що він нібито шпигував на користь москви, заявив представник відомства.

Ще через кілька днів після того, як тіло пана Кірєєва було покинуте, його поховали як героя поруч із першим міністром закордонних справ України. За словами генерала Кирила Буданова, очільника військової розвідки України, пан Кірєєв передав інформацію від своїх російських контактів, яка допомогла українським силам успішно захистити столицю у лютому минулого року. «Якби не пан Кірєєв, швидше за все, Київ був би взятий», – сказав генерал.

Президент України Володимир Зеленський підписав документи про нагородження Кірєєва посмертно медаллю за «особливі заслуги у захисті державного суверенітету та безпеки держави».

Протягом багатьох років росія інвестувала суми, еквівалентні мільярдам доларів, щоб проникнути в українські політичні та розвідувальні кола, намагаючись внести розкол у ряди українських розвідувальних служб і створити мережу агентів на випадок, якщо москва вирішить спробувати захопити країну. Політична корупція минулих десятиліть також підірвала довіру суспільства. російські чиновники не відповіли на запит про коментар.

Пан Кірєєв у різний час належав до обох протилежних таборів. Він проміняв кар’єру в західних фінансових установах на управління грошима та активами двох багатих братів, які мали тісні зв’язки з українськими політиками проросійських поглядів. Ця робота дозволила пану Кірєєву сплатити нерухомість, автопарк і відпустки у Греції та Парижі. Це також кинуло тінь на його репутацію серед чиновників і колег, стурбованих російським впливом.

Пізніше у своїй кар’єрі, як сказав генерал Буданов, пан Кірєєв розвивав зв’язки з європейськими спецслужбами, а також з російськими військовими та урядовцями. Він також погодився представляти Київ на ранніх переговорах про припинення вогню між росією та Україною, що було ризикованим і резонансним завданням. Пану Кірєєву «подобалося грати роль агента 007», — сказав його друг.

Вторгнення 24 лютого стало перевіркою для інвестицій росії та опору України. Пан Кірєєв, який мав зв’язки в обох країнах, опинився посередині.

Ця стаття ґрунтується на фінансових і розвідувальних документах та інтерв’ю з урядовцями США та України, діючими та колишніми співробітниками українських силових структур, а також родиною, друзями, охоронцями та бізнес-партнерами пана Кірєєва.

Заробіток

Пан Кірєєв народився в Києві та розпочав своє професійне життя у сфері фінансів, працюючи в місцевих представництвах західних банків, зокрема Crédit Lyonnais, Citibank та ING.

За словами людей, які з ним працювали, він був коренастим і комунікабельним, уміло поводився з клієнтами. Пан Кірєєв володів українською, російською, французькою та англійською мовами.

Його родич у 2003 році став заступником голови СБУ, основного спадкоємця КДБ радянських часів в Україні, за словами колишнього керівника цього відомства. За словами колег, цей зв’язок зацікавив пана Кірєєва шпигунством. Критики стверджують, що СБУ, яка зараз знаходиться під пильним контролем уряду, тривалий час перебувала під впливом москви. Там відмовилося від коментарів, заперечивши таке твердження.

У 2006 році пан Кірєєв пішов працювати на Андрія Клюєва та Сергія Клюєва, політично пов’язаних бізнесменів із Донецька, проросійського регіону на сході України. Брати Клюєви, які розбагатіли на металах і нерухомості, були близькі до Віктора Януковича, політика, пов’язаного з росією, який згодом став президентом України.

У 2015 році США ввели санкції проти Андрія Клюєва за його ймовірні зусилля підірвати демократію в Україні. Ані у нього, ані у Сергія Клюєва, отримати коментарі не вдалося.

Вдова пана Кірєєва сказала, що її чоловік так пояснив їй своє рішення працювати з людьми з оточення пана Януковича. «Ми не можемо замінити цих людей на інших. Маємо те, що маємо», — згадала вона його слова.

За часів президентства Януковича Андрій Клюєв був секретарем Ради національної безпеки і оборони України, а також першим віце-прем’єр-міністром. За словами оточення, пан Кірєєв отримав вигоду від зв’язків з Клюєвими, займаючи керівні посади в державних банках і полюючи на крупного звіра з керівниками розвідки СБУ в Карпатах. Він їздив у супроводі охоронців, яких найняв з елітного підрозділу СБУ.

За ці роки пан Кірєєв налагодив транскордонні зв’язки. У День військово-морського флоту росії він спілкувався в Криму з генералами російських спецслужб і знав багатьох з них на ім’я. Про це розповів його друг, який був з ним там.

У 2014 році громадянське повстання проти політичного впливу росії занурило Україну у кризу. У Києві спалахнули бурхливі протести, і пан Янукович втік до росії разом із головою СБУ та понад десятком високопосадовців відомства. Брати Клюєви також перебралися в росію, і пан Кірєєв допомагав управляти деякими їхніми активами з Києва, як стверджують соратники пана Кірєєва.

У цьому хаосі росія захопила Крим і підняла повстання на сході України. За словами начальника служби безпеки Кірєєва, після того, як почалася війна між українськими підрозділами та підтримуваними росією ополченцями, пан Кірєєв купляв обладнання для добровольчих бригад, які воювали на боці Києва. Він нарікав друзям і родині на неспроможність України розкрити свій потенціал, стримуваний її могутнім сусідом.

За словами вдови та колег Кірєєва із банківської сфери, коли пана Зеленського обрали президентом у 2019 році, пан Кірєєв був на перших позиціях у списку на посаду глави великого контрольованого державою банку, але не отримав цієї посади. Новинні статті та телерепортажі викликали сумніви щодо його лояльності до держави. Вдова пана Кірєєва сказала, що він відкидав ці звинувачення як наклеп.

У 2021 році місце пана Кірєєва на перетині сфер російського та українського бізнесу та безпеки привернуло увагу генерала Буданова, на той час нещодавно призначеного керівника української військової розвідки, відомої як ГУР.

«Я не поїду»

Кілька років тому генерал Буданов, колишній коммандос, відновлювався від бойового поранення в Національному військово-медичному центрі Волтера Ріда в Меріленді. Він познайомився з представниками розвідки США. За словами колишнього високопоставленого чиновника США, з часом він здобув репутацію надійного співрозмовника, який протистояв російському впливу в СБУ.

Коли навесні 2021 року росія почала підтягувати війська до кордону з Україною, генерал Буданов розповів, що він викликав пана Кірєєва до штабу української військової розвідки, комплексу, відомого як «Острів», розташованого на півострові вздовж річки Дніпро в Києві.

Як сказав генерал Буданов, він закликав пана Кірєєва до виявлення патріотизму і попросив його використати свої фінансові контакти та контакти з безпеки, щоб спробувати проникнути у російську військову розвідку. «У нього було необхідне коло знайомств. Через нього проводилися фінансові операції», — зазначив генерал. — Тому він спілкувався з усіма, включно з дуже впливовими людьми».

Пан Кірєєв погодився, керуючись обов’язком і своїм захопленням світом секретних операцій. З групою охоронців пан Кірєєв вирушив до Харкова, за 300 миль на схід від Києва. За словами генерала Буданова та одного з охоронців пана Кірєєва, він і ще один український розвідник мали перетнути кордон окремою машиною.

За словами представника групи охорони, він повернувся через кілька днів, як зазвичай, курив сигару під час довгої поїздки, метою якої було поінформувати генерала Буданова.

«Він отримав інформацію про все», — сказав генерал. — Світ спецслужб і світ фінансів завжди пов’язані, як і світ злочинності, принаймні в наших країнах».

Восени 2021 року, коли військові та розвідувальні служби США почали попереджати про російську загрозу, пан Кірєєв дізнався зі своїх джерел, що москва готується до вторгнення, сказав генерал Буданов, і став першим, хто забив на сполох в Україні.

22 січня минулого року Міністерство закордонних справ Великої Британії заявило, що росія шукає одного з колишніх босів пана Кірєєва, Андрія Клюєва, щоб той приєднався до маріонеткового уряду, який москва мала встановити в Україні. У лютому, коли вторгнення здавалося неминучим, мільйони українців почали тікати на захід, щоб знайти притулок за кордоном.

18 лютого увечері пан Кірєєв планував виїхати з України для щорічної гірськолижної прогулянки у французьких Альпах з дружиною та сином, напередодні він прибув додому пізно. «Я не поїду», — сказав пан Кірєєв дружині. Вона намагалася переконати його їхати.

«Якщо я поїду у відпустку, — згадувала вона слова чоловіка, — я більше не зможу дивитися собі в очі». Вона із сином полетіла до Франції без нього.

Купити час

Через п’ять днів, удень 23 лютого, пан Кірєєв передав генералу Буданову свіжі дані розвідки: президент росії володимир путін щойно рано вранці віддав наказ про вторгнення.

Як сказав генерал Буданов, пан Кірєєв також знав основну ціль атаки.

О 8 ранку 24 лютого російські ударні вертольоти на малій висоті висадили війська в аеропорту Антонова, що в кількох милях на північ від Києва. кремль планував захопити аеропорт для переправки військ і техніки для штурму столиці.

Підказка пана Кірєєва дала Україні дорогоцінні кілька годин, щоб перекинути війська для протидії російському нападу, сказав генерал Буданов. Після запеклої битви з росіянами аеропорт був зруйнований силами вторгнення настільки, що вже не міг використовуватися.

Оскільки плани росії щодо швидкого удару були зірвані, обидві сторони домовилися про переговори про припинення вогню в Білорусі.

Пан Кірєєв знав двох членів російської делегації, тому генерал Буданов запитав, чи міг би він бути присутнім. Генерал робив ставку на те, що завдяки зв’язкам пана Кірєєва вдасться виграти паузу в боях, що дасть Україні більше часу для мобілізації оборони.

Пан Кірєєв знав, що для нього було б ризиковано зайняти настільки публічну роль у конфлікті, і він не хотів їхати. Роками він підтримував стосунки по обидва боки кордону. Війна змусила його задекларувати свою відданість.

«Ну, до біса, — сказав він члену своєї групи охорони. — Як Батьківщина каже, я поїду».

За словами колишнього співробітника контррозвідки СБУ, який допомагав групі, пан Кірєєв приєднався до Міністра оборони України та інших посадових осіб у групі переговорників, яка була готова відправитися з київського вокзалу.

Фотографії пана Кірєєва за столом переговорів 28 лютого здивували багатьох його знайомих, у тому числі його дружину, яка залишилася за кордоном. Він не сказав їй.

«Після його появи там усім став очевидний його зв’язок зі спецслужбами», — сказав генерал Буданов. «На жаль, тоді ситуація була критичною, і нам довелося ризикнути».

Пан Кірєєв повернувся з Білорусі та мав кількагодинну зустрічався з генералом Будановим. За словами члена його служби охорони, пан Кірєєв усвідомлював, що йому загрожує небезпека, та покинув зустріч у мовчазному настрої.

Кілька днів по тому друг відвідав пана Кірєєва в його будинку на північній околиці Києва. Його друг розповів, що тримаючи в руках великокаліберну мисливську рушницю, пан Кірєєв сказав, що стріляв з неї по російських оперативниках, які кілька ночей тому наблизилися до його будинку.

Коли росія та Україна погодилися на другий раунд переговорів, запланований на 3 березня, генерал Буданов знову переконав пана Кірєєва взяти участь.

За словами генерала Буданова, у ніч перед переговорами в Білорусі пану Кірєєву зателефонували з офісу начальника контррозвідки СБУ Олександра Поклада. Він сказав, що пан Поклад, відповідальний за затримання офіцерів розвідки та безпеки, підозрюваних у роботі на росію, хотів зустрітися. Пан Поклад відмовився коментувати цю статтю, як і представник СБУ, посилаючись на закон про державну таємницю.

Для поїздки до Білорусі пан Кірєєв разом зі своєю особистою охороною та представниками військової розвідки поїхав на київський вокзал. Він сказав охоронцям, що його можуть заарештувати дорогою. «Не втручайтеся», — сказав він, за словами члена його групи охорони.

Група доїхала до центру Києва і зупинилася біля Софійського собору. Кілька мікроавтобусів із співробітниками СБУ під’їхали та наказали військовим розвідникам та охороні пана Кірєєва здати зброю. Пана Кірєєва направили до мікроавтобуса. Коли мікроавтобус від’їжджав, його охорона лежала ниць на вулиці.

Приблизно через 90 хвилин військових розвідників викликали на місце, де вони знайшли тіло пана Кірєєва.

Державне бюро розслідувань України, яке займається такими вбивствами, відмовилося від коментарів.

Протягом наступних місяців уряд у Києві викорінював російських спільників у спецслужбах. «У мене немає часу розбиратися з усіма зрадниками», — сказав пан Зеленський у березні. — Але поступово вони всі будуть покарані».

У липні пан Зеленський звільнив голову СБУ та звільнив або притягнув до відповідальності десятки генералів відомства за їх нібито роль у сприянні російському вторгненню. В Україні відкрито понад 650 справ про державну зраду, до яких причетні державні службовці.

Поховали пана Кірєєва з військовими почестями на Байковому кладовищі Києва, серед могил українських героїв. Його вдова ненадовго повернулася до міста в грудні. Вона тричі відвідувала його могилу, востаннє перед тим, як залишити країну.

Переклад: міжнародна редакція