Зазвичай знакові події у житті країн оцінюються в історичній перспективі, яка охоплює кілька десятиліть або й пів століття. Тоді вже можна простежити причинно-наслідкові зв’язки та провести аналіз помилок і здобутків.

Однак нинішній рік, поза сумнівом, увійде в новітню історію України як знаковий у її трьохсотлітньому протистоянні з росією, яке з 24 лютого переросло у відкриту повномасштабну агресію з боку північного сусіда.

Проте Україна вистояла і продовжує чинити запеклий опір агресору, чим викликає захоплення всього світу. На початку грудня американський журнал Time назвав Президента Володимира Зеленського та «дух України» символом 2022 року. А британський журнал The Economist визнав Україну «країною 2022 року», відзначивши героїзм, винахідливість, стійкість і натхнення українців.

Конкретних носіїв цих якостей, напевно, кожен із нас може знайти у своєму ближньому чи дальньому колі. Бо героїзм, винахідливість, стійкість і натхнення – це і про наших військових, і про електриків, і комунальників, і медиків, і бізнесменів, і освітян, які своєю працею щодня доводять, що Україна живе і дивиться у майбутнє як країна, яка отримала статус кандидата у члени ЄС і подала заявку на вступ до НАТО.

Однак у спільному щоденному двобої з росією за наш завтрашній день ми все ж таки спробували виокремити внесок українських дипломатів.

Тож у щільному вирі подій 2022 року пропонуємо вам згадати ті, які, на нашу думку, увійшли до десятки головних у діяльності зовнішньополітичного відомства.

1. Формування антипутінської коаліції ще до початку вторгнення рф

Нинішній дипломатичний рік почався з візиту в Україну 4 січня високого представника ЄС Жозепа Борреля, який разом з очільником МЗС Дмитром Кулебою відвідав лінію зіткнення в Луганській області. Тоді концентрація російських військ біля українського кордону вже була темою номер один у двосторонніх контактах українських та іноземних дипломатів, однак ще була надія на стримування росії від подальшої агресії.

Як один із способів знизити безпекові виклики українська влада визначила інтенсивні дипломатичні контакти.

Протягом січня-лютого, окрім Борреля, Україну відвідали держсекретар США, міністри закордонних справ Німеччини, Чехії, Австрії, Словаччини, Польщі, Іспанії, Італії, Великої Британії, а глава української дипломатії відвідав Данію, Німеччину, Бельгії та США. Наскрізною темою цих зустрічей була загроза російської агресії та зміцнення української обороноздатності.

Згодом завдяки такій підготовчій роботі Україні вдалося солідаризувати підтримку переважної більшості країн, включно з військово-технічною допомогою понад півсотні держав.

Причому країни-партнери не лише самі підтримують Україну, а й об’єднуються між собою, як нещодавно це зробили країни Північної Європи та Балтії, аби надавати політичну та практичну підтримку для забезпечення спроможності України захистити себе.

2. Міжнародна ізоляція росії

Після 24 лютого українські дипломати взяли курс на міжнародну ізоляцію рф та депутінізацію світу. Результатом цього стало відсторонення росії від участі у понад 25 міжнародних організаціях та інших форматах багатосторонньої співпраці.

Найгучнішим було виключення держави-агресора з Ради Європи у березні. Потім українські дипломати домоглися призупинення членства росії у Раді ООН з прав людини, виключення рф із Ради Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО), Всесвітньої туристичної організації та низки інших організацій.

У грудні росію виключили з Парламентської асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва, а нещодавно глава української дипломатії Дмитро Кулеба заявив, що Україна готується до офіційних кроків для доведення незаконності перебування російської федерації у Раді Безпеки ООН із подальшим запуском процесу позбавлення росіян цього місця.

Напевно, найкраще підсумував ці зусилля українських дипломатів міністр закордонних справ рф сергій лавров. 19 грудня у мінську він заявив, що головний підсумок року для росії полягає в тому, що з’ясувалося, «з ким можна працювати, а кому не можна вірити».

Як бачимо, вибір у росії невеликий. А процес витіснення її за рамки цивілізованого світу триває.

3. Забезпечення постачання зброї та енергообладнання

Завданням номер один, яке Президент поставив перед українською дипломатією після початку повномасштабного вторгнення рф, було постачання зброї. Переконливим доказом того, що вони його успішно виконують, є здобутки наших військових на полі бою. Лише США надали Україні військової допомоги на понад 20 млрд доларів. Ну, й вчорашня «вишенька на торті» – включення Сполученими Штатами до нового пакета на суму 1,85 мільярда доларів системи Patriot.

За словами глави МЗС, щодо надання Україні зброї залишилось одне табу – танки, але він не має жодних сумнівів, що його теж буде подолано.

«Кожен українець має знати, що якою б складною не здавалася задача, скільки б часу вона не потребувала, якщо Україна починає над цим працювати, вона зрештою досягне свого», – переконаний Кулеба.

Ще одна нова тема, в яку дипломатам довелось вникати після опанування різних видів озброєнь, – енергетика. Постачання енергетичного обладнання після ракетних атак росії наразі теж увійшло до їхніх пріоритетів.

Тут успіхи також вагомі: залучена допомога становить близько 1000 трансформаторів різної потужності, понад 100 автотрансформаторів, близько 500 бензинових та дизельних генераторів потужністю до 100 кіловат, майже 500 генераторів більшої потужності, майже 5000 кілометрів кабелю, а також тисячі одиниць запчастин для ремонту електромережі, сотні теплових гармат і обігрівачів.

Наразі дипломати отримали «нове орієнтування» від глави уряду на поставки енергообладнання і вже працюють над новою партією допомоги.

Тож 22 грудня, коли відзначається День дипломатичного працівника і День енергетика, представники цих професій з повним правом можуть називати одне одного колегами.

4. Робота над створенням спецтрибуналу щодо злочину агресії рф

На початку березня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба схвалив проєкт Декларації про створення Спеціального трибуналу для покарання злочину агресії проти України.

Подібно до Лондонської декларації 1942 року, яка заклала основу для Нюрнберзького трибуналу, ця декларація розпочала відлік часу до Нюрнберга-2.

Наразі Україна опрацьовує кілька варіантів створення спеціального трибуналу, один із них – на основі угоди між Україною та ООН, яка може ухвалити відповідну резолюцію.

Створення такого трибуналу підтримали Парламентська асамблея Ради Європи, Європарламент, Парламентська асамблея НАТО, Парламентська асамблея ОБСЄ.

Водночас наприкінці листопада голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн запропонувала створити спеціальний міжнародний суд за підтримки ООН для розслідування та судового переслідування через дії росії в Україні.

Те, що у міжнародної спільноти виникає лише питання, в якому суді судити росію, напевно, теж можна зарахувати до здобутків українських дипломатів.

5. Український розворот Німеччини

До того, як слово Zeitenwende (переломний момент), яке канцлер Німеччини Олаф Шольц використовував у контексті війни росії проти України, було обране словом року в німецькій мові, країна кардинально змінила позицію з багатьох критичних для нашої держави питань.

Цей розворот значною мірою відбувся завдяки роботі українських дипломатів удома і за кордоном. Найнаочніше він проявився у перегляді позиції Німеччини щодо поставок зброї Україні.

За кількістю переданої зброї ФРН поступається лише США та Великій Британії. Це тисячі найменувань – від БМП і Panzerhaubitze 2000 до амуніції та розвідувальних дронів. Та головне, що Німеччина передає новітні системи ПРО IRIS-T, що забезпечує захист від ракет на висоті 20-40 км. Перша з чотирьох систем уже в Україні.

Цього року Німеччина не лише зупинила «Північний потік-2», а й остаточно зняла з порядку денного питання його запуску. А з наступного року ФРН відмовляється від закупівлі російської нафти.

Більше мільйона українців, які через російську агресію були змушені залишити Україну, знайшли тимчасовий притулок у Німеччині.

За словами посла ФРН в Україні Анки Фельдгузен, зміни, які відбулись у Німеччині, були набагато більшими, ніж в інших країнах, а події 24 лютого змінили ставлення німців до росії назавжди.

6. Визнання росії державою-спонсором тероризму

Свідоме знищення росією цивільної інфраструктури України після поразок на полі бою спричинило ухвалення цілої низки резолюцій про визнання рф державою-спонсором тероризму.

У листопаді відповідні рішення ухвалили Парламентська асамблея НАТО і Європейський парламент.

Раніше парламенти Чехії, Латвії, Литви та Естонії визнали росію країною-спонсором тероризму.

Резолюцію про визнання режиму в росії терористичним у жовтні ухвалила Парламентська асамблея Ради Європи.

Статус країни-терориста загрожує росії репутаційними втратами, бо не дозволяє бути спонсором культурних, спортивних, політичних заходів, а відтак позбавляє рф ключового елемента впливу на закордонні еліти.

А в Європарламенті тим часом пропонують розглянути питання про внесення ПВК «Вагнер» до списку терористичних організацій.

7. Продовження процесу визнання Голодомору геноцидом українського народу

Цього року під час повномасштабної війни з росією парламенти Чехії, Ірландії, Молдови та Німеччини визнали Голодомор в Україні 1932-1933 років геноцидом українського народу. Таким чином відповідні рішення ухвалили вже 19 країн.

Парламент Австрії 18 грудня схвалив резолюцію, в якій визнав Голодомор злочином сталінського режиму. Українські дипломати сподіваються, що це створить передумови для подальшого визнання його геноцидом.

Резолюцію про визнання Голодомору геноцидом 15 грудня також ухвалив Європейський парламент.

8. Перше африканське турне глави МЗС

Вихід на Африканський континент входив до пріоритетів зовнішньополітичного відомства на 2021 рік. І якщо торік у МЗС активно налагоджували політичні контакти з країнами Африки, то цього року міністр закордонних справ Дмитро Кулеба здійснив перше в історії української дипломатії турне глави МЗС країнами Африки. І хоча через масований ракетний обстріл росією українських міст він був змушений його перервати, результатами міністр лишився задоволений.

Зокрема, він відзначив, що серед 143 держав, які підтримали резолюцію Генасамблеї ООН із засудженням незаконних російських «референдумів» на тимчасово окупованих територіях України, були всі чотири африканські країни, які відвідав глава МЗС – Сенегал, Кот д’Івуар, Гана та Кенія.

Окрім того, під час турне було досягнуто низки конкретних двосторонніх домовленостей, а на перший квартал наступного року запланована перша велика конференція Україна-Африка.

9. Приєднання України до Договору про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії

Під час візиту до Камбоджі 10 листопада міністр закордонних справ Дмитро Кулеба підписав від імені України Інструмент про приєднання до Договору про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії.

Наша держава стала першою країною центрально-східного регіону Європи, яка приєдналася до цього Договору. А церемонія підписання відбулась на саміті АСЕАН, на який українську делегацію на чолі главою МЗС запросили вперше. Окрім того, Кулеба став першим українським топдипломатом, який відвідав Камбоджу.

На переконання глави української дипломатії, приєднання нашої держави до Договору про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії створить нові політичні, економічні та культурні можливості для держав, бізнесу та громадян.

10. Просування українського експорту за кордон

У травні Міністерство закордонних справ запустило нову цифрову платформу NAZOVNI для просування товарів і послуг за кордоном за сприяння українських дипломатичних установ.

Станом на кінець року на ній зареєструвалося понад 900 компаній та було опрацьовано 80% із більш ніж 2,5 тисяч заявок.

За результатами нещодавнього опитування національного проєкту «Дія.Бізнес», головною проблемою на шляху до відновлення та розвитку вітчизняний бізнес назвав недостатню кількість платоспроможних клієнтів на внутрішньому ринку. На думку фахівців, розвиток експорту є одним зі шляхів подолання цієї проблеми. При цьому завдяки санкціям проти росії та білорусі українські виробники можуть отримати нові ніші для експорту власних товарів.

Наразі дипломати працюють також над створенням спільних із партнерами підприємств у сфері ОПК і залученням в Україну іноземного бізнесу, який пішов з російського ринку.

А те, що після тривалих переговорів вони умовили McDonald’s відновити роботу частини ресторанів в Україні, стало «дипломатичною подією року» для багатьох юних українців.

***

Звісно, дипломатичну діяльність 2022 року переважно визначали завдання, пов’язані з російською агресією. Тому дипломатія воєнного часу мала певні особливості – була більш прямолінійною, а іноді й різкуватою, бо облік часу в Україні наразі йде і в людських життях.

До турбот дипломатів додалися і проблеми кількох мільйонів українських біженців за кордоном та забезпечення гуманітарних потреб співвітчизників удома.

Список переговорних майданчиків також розширився – окрім кабінетів, дипломати проводили їх на кордоні, в укритті МЗС та в Одеському порту.

Як сказав у одному з інтерв’ю міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, дипломатія і ЗСУ – це два крила нашого українського бомбардувальника.

Така воєнна аналогія спонукає і до воєнного побажання на наступний рік: «…баште!»

Надія Юрченко, Київ.