Понеділок, 20 вересня 2010, 21:01

Василь Зілгалов
Європейські оглядачі зауважують, що включення главою зовнішньої політик ЄС Катрін Аштон України до шести вірогідних нових стратегічних партнерів Брюсселя (разом із Єгиптом, Ізраїлем, Індонезією, Пакистаном та Південною Кореєю) означає чіткий сигнал про «неможливість вступу України до Євросоюзу».

Тоді, як «уникнення» Туреччиною включення до цього «списку Аштон» є добрим сигналом для Анкари. Газети також відзначають, що Президенти України і Росії Віктор Янукович і Дмитро Медведєв домовилися днями, що наприкінці листопада документально оформлять свої принципи стратегічної співпраці. Разом з тим європейські оглядачі констатують, що безкарність головних винуватців загибелі Георгія Гонгадзе ставить під серйозну загрозу свободу преси і саме існування демократії в Україні.

Брюссельський оглядач Ендрю Ретман продовжив свою серію аналізів про європейські перспективи України на сторінках EUObserver своєрідним резюме, після проголошення новим керівником закордонної політики ЄС Катрін Аштон нових ймовірних стратегічних партнерів ЄС, які реально претендують на місце у вже існуючому переліку привілейованих або ж «стратегічних партнерів Євросоюзу». Серед цих нових шести вірогідних стратегічних партнерів фігурує єдина європейська держава – Україна. З цього приводу автор статті у EUObserver резюмує, що «у випадку включення України до цього переліку – це можна розцінювати, як ознаку неможливості її вступу до ЄС. А уникнення Туреччиною цього переліку може бути доброю новиною для її програми вступу до лав Євросоюзу». У статті натякається на все більші розходження зовнішньополітичної стратегії ЄС з інтересами США у Європі і світі, бо, як цитує Ретман президента ЄС Герман Ван Ромпея, «переосмислення зовнішньої політики ЄС необхідне слідом за Копенгагенською конференцією зі змін клімату, коли США остаточно домовилися про підходи до проблеми з країнами третього світу, ігноруючи ЄС».

У той же час московське видання «Комерсант» інформує, що у перебігу дводенного спілкування (у п’ятницю і суботу) Президентів України й Росії, Віктора Януковича і Дмитра Медведєва, сторони досягнули домовленості щодо проведення наприкінці листопада засідання українсько-російської міждержавної комісії котра повинна оформити перезавантаження відносин Москви і Києва у вигляді декларації про стратегічне партнерство між Росією та Україною. Московське видання вважає, що сама декларація може бути «найменш проблемним документом» у порівнянні з конкретними економічними стосунками, де Віктор Янукович обіцяє «один раз стукнути кулаком» і вирішити всі питання одним махом, що заплановано саме на час жовтневого російсько-українського регіонального форму в Ґеленджику, куди Дмитро Медведєв запросив свого українського колегу. Нагадаємо лише, що перед листопадовою зустріччю в Москві Україна проведе саміт із Європейським Союзом, де стане ясно – чи готова Україна до відкритих економічних, асоціаційних і нових візових стосунків із Європою. Чи не тут й буде одним ударом кулака Януковича «розрубаний європейський Гордіїв вузол» України. І все це відбудеться після місцевих виборів, які експерти прогнозують «не простими» для різних політичних сил.

Британська «Ґардіан» вважає, що безкарність головних винуватців у вбивстві українського журналіста Георгія Гонгадзе ставить «під серйозну загрозу свободу преси в Україні» і головні завоювання демократії у державі. Автори статті скептично розцінюють намагання Генеральної прокуратури України перекласти всю вину за організоване вбивство Гонгадзе на вже мертвого нині міністра внутрішніх справ часів президентства Кучми – Юрія Кравченка. «Ґардіан» посилається на одного з керівників британської Національної спілки журналістів Саймона Пірані, котрий каже про наявність фактів щодо причетності до організації вбивства Георгія Гонгадзе колишнього Президента України Кучми і його тодішнього глави адміністрації Володимира Литвина. Газета також наголошує на необхідності покарання всіх головних винуватців у смерті Гонгадзе ще й у зв’язку з новим зникненням та ймовірним убивством редактора харківської газети «Новий стиль» Василя Климентьєва. Тут знову звернено увагу на не лише байдужість до цього нового, кричущого факту ймовірної загибелі відомого українського журналіста з боку харківських слідчих, прокурорів та можновладців, а й своєрідна «не поспішність» київських верхів.

Джерело: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2163223.html