Про це міністр Кабінету Міністрів Олег Немчінов сказав на брифінгу за результатами чергового засідання уряду, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«По-перше, ми не передбачаємо в принципі переведення міністерств. Особливо, коли у нас відбувається збройна агресія, і ми повинні сам центр уряду мати в одному місці. Ми говоримо, у першу чергу, про можливість для новостворених центральних органів виконавчої влади», — сказав Немчінов.

За його словами, законопроєкт, який уряд погодив на засіданні у середу та передасть на розгляд парламенту, розроблено на виконання Стратегії реформування державного управління на період до 2021 року, плану пріоритетних дій уряду на 2020 рік та пункту 27 Плану законопроєктної роботи Верховної Ради України на 2021 рік з метою вдосконалення організації і порядку функціонування Кабінету Міністрів та центральних органів виконавчої влади, підвищення ефективності їхньої діяльності, посилення ролі міністерств у процесі формування державної політики.

Як наголосив міністр КМУ, міністерства ще не стали єдиними центрами формування політики, оскільки інші центральні органи виконавчої влади продовжують здійснювати нормотворчу діяльність. Водночас європейська практика державного управління розмежовує функції розроблення та реалізації політики. У разі, коли обидві функції виконуються одним органом, створюється потенційний конфлікт інтересів, оскільки політика може бути сформована для відображення інтересів органу, що її впроваджує. Звичайно, центральні органи виконавчої влади мають бути залучені до процесу розроблення політики, однак функції розробників проєктів актів законодавства повинні виконувати міністерства.

Також, за словами Немчінова, існує потреба у перегляді чинної процедури утворення та припинення повноважень центральних органів виконавчої влади. Зокрема, у разі припинення повноважень центральних органів виконавчої влади через відсутність чітко визначеного механізму правонаступництва виникають проблемні питання, пов’язані з передачею майнових зобов’язань органу, що припиняється, а також забезпеченням належного виконання функцій, що передаються іншому органу. Як наслідок, порушується принцип безперервності здійснення владних повноважень, що негативно впливає на ефективність діяльності уряду.

Серед основних новел законопроєкту слід відзначити такі:

• — встановлення Кабінетом Міністрів вимог до змісту та структури положення про міністерство та положення про інший центральний орган виконавчої влади;
• — надання уряду повноваження визначати інше (крім міста Києва) місцезнаходження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
• — удосконалення процедури утворення та припинення центральних органів виконавчої влади;
• — закріплення уніфікованої структури апарату міністерства;
• — зосередження функцій з розроблення проєктів актів законодавства у міністерствах (ЦОВВ, які здійснюють правоохоронні функції та/або здійснюють нормотворчі повноваження відповідно до закону, продовжують виконувати функцію розробника проєктів актів);
• — уточнення сфер компетенції та основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів;
• — надання уряду повноважень визначати окремим рішенням граничну кількість заступників керівників ЦОВВ;
• — визначення основних засад організації діяльності урядових комітетів;
• — Прем’єр-міністр звільняється з посади так само, як усі члени уряду – з початку роботи новосформованим КМУ;
• — посилення ролі Секретаріату Кабінету Міністрів у координації процесу стратегічного планування діяльності уряду та забезпеченні підвищення якості урядових рішень.