29 березня міністр Кабінету міністрів Олег Немчінов повідомив, що президент запропонував протягом найближчих двох років перемістити українські міністерства та інші органи виконавчої влади зі столиці в обласні центри і громади. Однак, які саме органи планують «децентралізувати», не уточнив.

Згодом, 31 березня, пан Немчінов дещо скорегував свою заяву, мовляв, існуючі органи виконавчої влади не планують переміщати в регіони, там хочуть створити нові відомства. «Можемо говорити про те, що, наприклад, новостворені органи, які не забезпечені приміщеннями, кадровим потенціалом у Києві, можуть бути розміщені із самого початку в регіональних центрах, де буде такий стимул для розвитку як регіону, так і підготовки місцевих кадрів з впровадженням їх на державну службу, ефективного урядування. Ми готові будемо перейти до конкретної дорожньої карти після внесення змін до закону про Кабінет Міністрів. Це урядовий законопроект, який найближчим часом після розгляду уряду буде направлений у Верховну Раду», – сказав міністр у коментарі «Укрінформу», водночас додавши, що передбачається можливість ухвалювати рішення про розміщення центральних органів виконавчої влади не лише у столиці.

Тобто виходить, що Кабмін не збирається «виселяти» міністерства у регіони, утім, такий варіант не виключається? Все це, одначе, якось дуже заплутано.

Ми запитали в експертів, що вони думають про саму ідею перенесення? Що це може дати? Які центральні органи можна перенести, а які – переносити не доцільно, а також, наскільки це затратно і складно зробити саме з технічної точки зору?

ДЕКОНЦЕНТРАЦІЯ ВЛАДИ: ПЛЮСИ І МІНУСИ ІДЕЇ

«Ідея роз`єднати адміністративну та історичну столицю не нова. У свій час оточення Леоніда Кучми розробляло такий сценарій, пропонуючи перенести всі адміністративні будівлі зі столиці. Розглядалось три варіанти – Бориспіль, Біла Церква і Кропивницькій (тодішній Кіровоград)», – коментує Укрінформу політолог Віктор Таран.

Якби ця ідея була втілена всередині 90-х – це б дозволило виконати низку завдань. «Найголовніше з яких – врятувати Київ, який, заради об’єктивності маємо визнати, задихається від подвійного навантаження. Окрім того, це б дало поштовх для економічного розвитку того регіону, куди б переїхала адміністративна столиця», – вважає політолог.

Ще одна перевага – це мінімізація корупційного впливу на чиновників. «Однак це б відбулось виключно за однієї умови. Одночасно в одну адміністративну одиницю мають переїхати всі державні установи, чиновники та їх сім’ї. А це загалом від 50 до 80 тисяч осіб. Такий переїзд – це дороге задоволення для бюджету. Тож через брак коштів від цієї ідеї Кучма відмовився. Так і зараз в умовах війни та пандемії витрачати декілька мільярдів на переїзд лише однієї установи не доцільно», – наголосив Віктор Таран.

«Таке перенесення дає певний поштовх для розвитку тим регіонам і містам, де працюватимуть ці органи. Якщо гіпотетично уявити, що Конституційний суд перенести, наприклад, до Вінниці, то зрозуміло, що там одразу з’являться якісь компанії, які надаватимуть послуги в супроводженні тих чи інших справ, вони орендуватимуть приміщення, платитимуть податки. Для пожвавлення ділової, громадської, політичної активності в регіонах – це ідея, у принципі, може бути непоганою», – вважає політолог Ігор Рейтерович.

Але це з одного боку. А з іншого… «У нас Кабмін знаходиться, по суті, в одній будівлі. Усі міністерства або там, або недалеко, в центрі Києва. І навіть попри те, що ми живемо в епоху інформаційного суспільства, дуже багато речей відбувається наживо, наприклад, передача документів, або проведення якихось обов’язкових нарад оффлайн», – каже політолог. І додає: «Дехто уважає, що це сильно б’є по корупції. Знов таки, маю певні сумніви, не виключено, що це навпаки призведе до збільшення рівня корупції. Тому що все це не відбуватиметься під контролем великої кількості журналістів, які зосереджені в столиці, і чиновники, таким чином, зможуть вирішувати свої «темні справи».

Ігор Рейтерович пропонує зробити експеримент: «Щось одне перенести в інше місто. Приміром, вже згаданий Конституційний суд. Подивитися, як воно піде, як працюватиме. Але глобально – це зараз явно не на часі».

Його підтримує політолог Лілія Брудницька. Якщо зараз більшість проблем все-таки вирішуються у Києві, то після перенесення органів влади громадянам потрібно буде вельми попотіти, щоб об’їздити різні регіони країни. «Припустимо, ви звертаєтеся у міністерство освіти, яке у Львові. Вас посилають у міністерство культури, котре у Києві. Хто у кінцевому підсумку буде шукати правди у цих мандрах? Люди махнуть рукою або вирішуватимуть свої питання на місцевому рівні. Це, по-перше».

По-друге, продовжує вона, владний механізм тільки тоді працює плідно, коли є синергія. У разі рознесення відомств, навіть за умови онлайн-зв’язку, скоординованість та злагодженість навряд чи стануть ознаками роботи влади.

По-третє, розпорошена центральна влада – це суперечливі рішення, міжвідомчі конфлікти й перетворення міністрів на феодалів.

«Нарешті, розпорошувати владу, коли Україна перебуває у стані війни і не контролює частину своєї території – не на користь і не на часі», – підсумувала Лілія Брудницька.

ПРО «ЩОСЬ ПОДІБНЕ У НАС ВЖЕ БУЛО» ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД

«У світі є низка країн, в яких такі речі практикуються. Тобто, коли не в одному місці, не в столиці знаходять органи виконавчої влади», – каже Ігор Рейтерович. Проте, і це, мабуть, ключове – не йдеться про всі міністерства і відомства.

У США, наприклад, Центральне розвідувальне управління (ЦРУ) розташоване не у Вашингтоні, а в Ленглі (Вірджинія). У цьому ж штаті, в окрузі Арлінгтон, розмістилися Пентагон, Агентство з торгівлі та розвитку, а також Національний науковий фонд. Втім, це все фактично передмістя Вашингтона.

У Канаді три міністерства – населення, довкілля та у справах індіанців – розміщені в місті Гатіно (провінція Квебек).

У Великій Британії статистична служба знаходиться у місті Ньюпорт.

У Німеччині Федеральний конституційний суд розташований в Карлсруе, адміністративний суд – в Лейпцигу, фінансовий і патентний суди – в Мюнхені. У Кельні розміщено Відомство з охорони конституції і Служба військової контррозвідки, в Лангені – Управління повітряним рухом, у Бонні – Служба технічної допомоги, у Флансбурзі – Федеральне відомство автодорожнього транспорту, у Вісбадені – Федеральне відомство з кримінальних справ і Федеральне статистичне відомство.

А що у нас?

«В історії України також були прецеденти, коли центральні органи державної влади працювали в регіонах. Так, Міністерство вугільної промисловості свого часу працювало в Донецьку, а Міністерство металургії в Дніпрі. Зараз Адміністрація морських портів України працює в Одесі. Це, зрештою, все», – розповідає економічний експерт Олександр Хмелевський.

Утім, поруч із цим, було ще чимало різноманітних обіцянок.

Приміром, у Мінрегіоні часів прем’єрства Володимира Гройсмана (у червні 2019 року) визріла думка перенесення урядового кварталу з центру Києва в район Телички. Тодішній заступник міністра Лев Парцхаладзе заявляв таке: «Перенести туди (в р-н Телички) 1 млн кв. м адміністративних приміщень. Зробити так званий урядовий і діловий квартал, а вивільнені приміщення в центрі Києва продати, наприклад, під готелі, культурні центри, можливо, житло (…) Таким чином, можна вирішити проблему рівномірного завантаження лівого і правого берегів». Ідею Парцхаладзе обговорювали ще кілька днів і відклали в шухляду.

З більш «свіжого», але також не реалізованого – у травні минулого року представник президента у Конституційному суді Федір Веніславський заговорив про перенесення Конституційного суду до Харкова. Навіть більше, в парламенті 3 квітня 2020-го навіть було зареєстровано відповідний законопроект («Про внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо посилення незалежності та підвищення ефективності функціонування Конституційного Суду України» авторства депутата «Слуги народу» Галини Третьякової. – Ред.), в якому пропонувалося змінити столичну прописку КСУ. Пані Третьякова вказувала на низку країн, де цей суд знаходиться не в столицях, зокрема, в Німеччині (і це правда – див. вище). Утім цю ідею розкритикували як фахові експерти й самі судді згаданого суду, мовляв, це дезорганізує роботу суду й обмежує конституційні права громадян.

Отже, враховуючи попередній досвід, поки що є великі сумніви щодо ідеї з «перенесенням» центральних органів виконавчої влади. На заваді, як мінімум, можуть стати великі витрати.

Мирослав Ліскович. Київ