Яка справжня мета візиту Державного Секретаря Сполучених Штатів Америки Гілларі Клінтон в Україну? Чи справді у США погіршуються стосунки з Україною через політику Януковича, як про це твердять американські експерти? Які політичні послання Україні зробила пані Клінтон зустрічаючись з лідером опозиції Юлією Тимошенко і представниками громадських організацій? Про це розмірковують провідні вітчизняні експерти.

Тарас Березовець, політичний експерт

У США зараз відбувається протрезвіння стосовно дій української влади. Рішення Януковича передати США запаси високозбагаченого урану тривалий час допомагали закривати очі на те, що твориться в Україні. Однак нинішня ситуація зі свободою слова, вірніше її відсутністю, тиском на ЗМІ, обмеження громадських зібрань, які йдуть від влади, не можуть не хвилювати Вашингтон, і вона не може на це не реагувати.

Зустріч Клінтон з представниками опозиції і громадських організацій є поширеною практикою. Щоправда у міжнародній практиці представники інших держав не мають права висловлювати свою підтримку опозиції, згідно Віденської дипломатичної конвенції, яка чітко регламентує, що можна робити, а чого не можна. Тим не менше, Клінтон провела зустріч з Тимошенко, а це означає, що в очах американських високопосадовців вона є достатньо впливовим політиком і найбільш дієвим опозиціонером до теперішньої влади.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій

Можна говорити про те, що Україна не відмовляється від хартії про стратегічне партнерство з США, яка була підписана попередньою владою у 2008 році. Але нинішня влада не демонструє намірів і бажань наповнити це партнерство конкретними діями, проектами. Американці зрозуміли, що сьогодні Україна є іншою, з іншим геополітичними і ідеологічними пріоритетами. Дуже показовим є факт ухвалення напередодні візиту пані Клінтон закону про засади зовнішньої і внутрішньої політики, де вилучено норму про членство в НАТО. Що робити США в цій ситуації? США хочуть, аби Україна не опинилися під цілковитим впливом Росії. Відповідно потрібно діяти дуже акуратно і делікатно, тому навряд чи Клінтон змогла щось гостро наголосити владі. Головне для американців зараз зберегти хоча б на якомусь мінімумі громадянські права і демократичні свободи, а також сильну опозицію.

Американці розуміють, що чим менше буде у нас демократії, то жвавіший рух буде до Росії. Тому пані Клінтон і зустрічалася з Юлією Тимошенко. Бо, по-перше, вона була фіналістом президентської кампанії, її підтримало майже 12 мільйонів виборців. А по-друге, вона не віртуальний, а справжній опозиціонер. Американці не можуть зараз собі дозволити проводити кастинг серед представників опозиції, вони бачать Тимошенко реальним лідером опозиції в Україні.

Піклуванням про розвиток громадянського суспільства пояснюється і нинішня увага з боку Держсекретаря до представників громадських організацій і мас-медіа. Американці надіються, що у разі необхідності саме інститути громадянського суспільства в Україні зможуть стати ефективним інструментом спротиву незаконним діям влади. бо громадянське суспільство є найбільш опозиційною, протестною до дій влади.

Ігор Лосєв, політичний експерт

Звісно, США не може хвилювати різка зміна зовнішньої орієнтації України. Усі ці дипломатичні заяви влади про те, що Україна повинна мати добрі стосунки як з Заходом, так і Сходом – лише правильні слова. Добрі стосунки аж ніяк не означають цілковиту здачу національних інтересів. Фактично, сьогодні йдеться про ліквідацію української незалежності, що може призвести до різкої зміни геополітичного балансу в центрі Європи. Зрозуміло, що це аж ніяк не влаштовує США, як і не влаштовує їхніх європейських союзників. Американське керівництво добре бачить і те, як всередині України нищаться основні конструкції демократичного суспільства. Це і свобода слова, і право на мирні зібрання, і права опозиції. Український парламент наразі взагалі перетворено на якусь карикатуру. Щось на зразок Верховної Ради УРСР часів Щербицького, коли там штампували готові рішення, які приносили з ЦК КПУ. Ясна річ, що після цього всього заяви влади про європейську інтеграцію на Заході сприймається як знущання.

Те, що Держсекретар Клінтон зустрілася лише з Тимошенко, з поміж усіх опозиціонерів, є показовим. Тим самим Штати чітко продемонстрували, що сприймають її як лідера найбільшої опозиційної політичної сили в Україні, подобається це комусь чи ні. Це лише в Україні, де повернулися вже не лише брежнєвські, а й, певною мірою, сталінські часи, опозицію розглядають як «ворога народу», а не як необхідний елемент всієї структури управління суспільством і державою. З іншого боку, США дали зрозуміти, що жоден з інших опозиціонерів в Україні не має сьогодні реального впливу, а також виразних політичних перспектив у найближчому майбутньому. Схоже, що і в Білому домі уже збагнули сутність наших «противсіхів»…

Володимир Поляков, політолог

Клінтон під час візитів до країн Східної Європи застосовує політику подвійних стандартів. Заяви Клінтон щодо позитивних кроків Віктора Януковича та фактично підтримка обраного українським президентом курсу на зближення з Росією свідчить про те, що в обмін на зданий США Януковичем уран, який відмовлявся віддавати навіть проамериканський Ющенко, Сполучені Штати по суті здають українську демократію на розтерзання команді Януковича, а саму Україну на поталу Росії.

Це вигядає тим більш дивно, що через день у Кракові Клінтон підписує з Польщею нову угоду стосовно ПРО, яка направлена проти Росії. Тобто ми бачимо, що Клінтон щодо східноєвропейських країн застосовує практику подвійних стандартів, а красиві слова щодо демократичних цінностей, у тому числі, щодо підтримку руху «Стоп цензурі» є лише ширмою до її прикриття.

США на даному етапі готові закривати очі на згортання демократії в Україні в обмін на здачу Україною своїх національних інтересів та про те, що між США та Росією існують домовленості щодо віднесення України до сферу впливу останньої.

.

Олександр Сушко, директор Інституту євроатлантичного співробітництва

Я згоден з тим, що американсько-українські взаємини не блискучі, м’яко кажучи, бо українська сторона не може скористатися повною мірою перевагами можливого стратегічного партнерства з США, враховуючи певні акценти відносин з Росією. Крім того, проблема з демократією в Україні не залишилася непоміченою в Штатах. І в цій ситуації певна ерозія впливатиме на якість двосторонніх відносин. Те, що Клінтон зустрілася саме з Юлією Тимошенко є нормальним явищем. Рік тому під час візиту віце-президента США Джозефа Байдена теж проводилися зустрічі з опозицією і громадськими діячами. Байден тоді зустрічався з Януковичем і Яценюком, як з представниками опозиції. Гілларі Клінтон обмежилася цього разу лише зустріччю з Тимошенко, оскільки вона розглядається зараз як найбільш впливовий опозиційний політик. Торік Яценюк подавав багатообіцяючі перспективи як політик. Зараз ситуація змінилася, і не на його користь.

Володимир Цибулько, політичний експерт

Насправді, набір методів із заганяння Януковича в міжнародну комунікацію через Москву дуже вже нагадує міжнародну ізоляцію Кучми в останні роки його другої каденції. Стосунки з демократичним світом реально погіршуються і так виглядає, що Янукович просто не розуміє всіх цих процесів і їх наслідків. Причому не тільки для країни, а й для себе самого. Візит пані Клінтон саме тепер – це поки жовта картка Януковичу і його кліці. Їх попередили: переступите межу – дії будуть супержорсткими. І ніякі російсько-американські «перезагрузки» їх не стримають.

Зустріч з Тимошенко виглядає в цій ситуації як визнання за лідером БЮТ і її 12 мільйонами виборців не просто лідерства в опозиції, а, швидше, останньою надією української демократії. Особливо з огляду на недавнє голосування провладної коаліції за закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».