…влада вагається, що вибрати -перемогу Тимошенко на майбутніх виборах чи дуже жорсткі санкції Заходу. При цьому вона ще й побоюється, що в дійсності санкції можуть виявитися навіть куди жорсткішими, ніж вона здатна передбачити.

Як довго триватиме судова тяганина у справі Тимошенко? Наскільки адекватними є умови, в яких проводяться судові засідання?  Видання «Українська правда»викрило факт можливого впливу на суд адміністрації президента? Чи не є це доказом ангажованості суду і чи  може це стати переконливою підставою для застосування санкцій з боку міжнародної спільноти до керівників України?

«Політична думка» попросила прокоментувати ці питання відомих експертів

Юрій Андрухович, письменник

Як довго все це триватиме? Не знаю. Ситуація здається мені патовою, тож влада сама не знає, що з нею робити. З одного боку вона категорично не дозволить виправдального вироку, бо це не тільки розв’язало б Тимошенко руки в її політичній боротьбі, але й спричинило би фантастичний стрибок її рейтингів. Вийшовши переможницею з цієї без перебільшення межової ситуації, Тимошенко вже тільки перемагала б — і так аж до президентських виборів з ними ж включно. З іншого боку влада розуміє, що будь-який засуджувальний вирок так само наражає її, владу, на значні, м’яко кажучи, неприємності — про що представники Заходу говорять їй уже цілком відкритими і все менш дипломатичними текстами. У будь-якому разі застосування санкцій тут неминуче. Але тільки після виголошення вироку, до вироку ніяких санкцій не буде.

Тобто в цілому це той випадок, про який кажуть «і так зле, й так недобре». От влада й вагається, що вибрати -перемогу Тимошенко на майбутніх виборах чи дуже жорсткі санкції Заходу. При цьому вона ще й побоюється, що в дійсності санкції можуть виявитися навіть куди жорсткішими, ніж вона здатна передбачити.

Отож влада сподівається, що з неба впаде якесь несподіване третє рішення — і можна буде «з честю» з цієї ситуації вийти. А щоб час не тягнувся даремно, вона справді вдається до такого собі садизму за принципом «не вб’ю, то хоч крові поп’ю».

Усе це, включно з умовами, в яких відбувається процес, велика ганьба для України. Закордонні посли, мабуть, мають про що писати своїм урядам. Тобто кожен день цього процесу жахливо віддаляє Україну від цивілізованого світу.

Ігор Лосєв, політолог

Мета цього судилища уже давно всім стала зрозумілою. Тепер чи не найгостріший прийшов момент замислитися виборцям, котрі обирали цю владу. Тобто, бачили очі, що купували…А ця влада уже твердо продемонструвала, що панькатися з громадянами і служити їм вона ніколи не буде. І це лише початок. Ситуація в країні лише загострюватиметься, бо серед влади немає людей, які щось хотіли б і могли зробити для країни і для людей. Там виключно матеріальний, бізнесовий інтерес і маючи всю владу в руках, вони цей інтерес цілковито задовольняють.

Громадяни при цьому бідкаються, чому вони так погано живуть. Мойсей водив свій народ пустелею 40 років, аби той позбувся духу рабства. Гадаю, що українцям доведеться ще років 50 ходити пустелею, аби порозумнішав.

Ситуація в Печерському суді характеризує все це, що ми бачимо в державі. Люди, які мають сіру речовину в голові розуміють, що говорити про якусь непричетність найвищого керівництва держави до справи Тимошенко і до умов , в яких ведуться слухання ,не можна. Це керований суд, керований суддя і для цього навіть непотрібно якихось доказів з Адміністрації Президента. Достатньо подивитися процес по телебаченню.

Громадянам потрібно було робити правильний вибір у 2010.

Як довго триватиме ця тяганина, сказати важко. За логікою цієї справи взагалі не мало бути. Але влада нелогічна і жорстока. Те, що людей у суді мордують, проводячи засідання в нелюдських умовах, тримають без обіду, не дозволяють адвокатам ознайомитися зі справою є цілком природною для цієї влади. При цьому Президент, перебуваючи в надто комфортних умовах ще й собі дозволяє щось коментувати у цій справі.

Вадим Карасьов, політолог

Умови, в яких влада судить Тимошенко та інших, вказують на бажання влади принизити Тимошенко. Мовляв , відчуй на собі всі муки пекла. Говорити тут про якийсь гуманізм та неупередженість просто не доводиться. Теперішні українські суди – це такі собі залишки радянського Гулагу. Щоб було дуже принизливо, боляче і не по-людськи. Заяви про якісь проведені реформи у цій сфері просто безвідповідальні.

Свідків допитують по 7 годин, без перерви на обід, підсудній не дають можливості пояснити свою позицію. Це безумовно негуманно.

Коли завершиться ця тяганина, важко спрогнозувати. Суддя і ті, хто ним керує хотіли би це зробити до дня Незалежності. Але у них нічого не вийде. Потрібно ще допитати важливого, ключового свідка Ющенка, який тільки з»явиться в Україні після 15 серпня. Тому вірогідно суд винесе вирок до жовтня місяця. Тоді якраз запланована зустріч Януковича з Баррозу, тому перший розгублений, оскільки тема «суд над Тимошенко» буде ключовою в другого.

Ігор Когут, голова Ради «Лабораторії законодавчих ініціатив»

Процес над Тимошенко засвідчує, що судова влада залежна і нездатна забезпечувати належні права і підсудним і самим суддям. Цей процес є дуже показовим і визначальним для подальшого розвитку країни. Міжнародна спільнота уже неодноразово висловлювалася з приводу політичної ангажованості процесу над Тимошенко. Теперішні суди нагадують сумні радянські часи. Влада поки не реагує, але змушена буде відреагувати.

Те, що Тимошенко виявляє неповагу до суду, вона аргументовує. Але те, що робиться в суді: позбавлення людей на елементарну перерву для обіду, тиснява і парилка напочатку, потім переохолоджена зала, виведення із зали депутатів силою, неможливістю адвокатам ознайомитися зі справою і таке інше вказує на зневагу влади до громадян. Тобто суд виконує функцію репресивного органу.

У разі, якщо влада не зупиниться, а опозиція доведе ці факти до міжнародної спільноти, то питання про застосування санкцій до української влади, як це робиться до всіх керівників авторитарних держав, дуже актуальне. Крім санкцій до керівників країни, Україна може також бути позбавлена різного роду підтримки.

Зиновій Фрис, журналіст, Прага

Судячи з того, як проходить цей суд, можна зробити висновок, що влада якомога скоріше хоче позбутися цієї справи, бо їй вже набридло вислуховувати критику внутрішню і зовнішню. Влада, я думаю, сподівалася на цілковито інший хід справи, на інший резонанс, але, як з’ясувалося, влада погано знає Тимошенко. Бліц-кріг провалився! Сценарій доводиться змінювати на ходу. Коли закінчиться суд? До дня незалежності — точно ні!!! Свято вийде затьмареним для багатьох. Я навіть припускаю, що на Банковій виникне бажання покарати тих, хто запевняв господаря кабінету №1, що суд над Тимошенко вдасться перетворити в торжество демократії.

Влада нервує. Достатньо послухати ледве не щоденні істеричні коментарі Богословської, а те, що в неї, зокрема, на язиці,- у влади в голові. Так виглядає…

Безумовно розпочати судову справу проти Тимошенко без найвищого благословенння ніхто б не посмів. Спеціальних санкцій конкретно з приводу цієї справи не буде, але буде щось значно гірше: Україна в очах світової спільноти все більше і більше виглядатиме вкрай непривабливо, м’яко кажучи. А тому будуть і відповідні стосунки, точніше відсутність таких. Таким чином окремі санкції до посадових осіб не такі страшні, як обмеження поступів України.