Уперше Україна звернулася до Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі 2014 року. Уже майже 7 років збройної агресії довели, що Росія не збирається зупинятися. Тож фактично для України МКС – це шанс покарати та притягнути до відповідальності винних у воєнних злочинах, вчинених на території України. Саме в компетенції МКС – переслідування в судовому порядку осіб, відповідальних за геноциди, воєнні злочини та злочини проти людяності. Суд у Гаазі може зайнятися не лише військовими, а й високопосадовцями РФ.

У грудні минулого року прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда повідомила, що Офіс прокурора МКС ухвалив рішення про завершення попереднього вивчення подій в Україні щодо міжнародного збройного конфлікту на Донбасі та в Криму. Це означає, що злочини, які сталися в Криму та на Донбасі, можуть бути повноцінно розслідувані. Тож Україна на крок наблизилася до правосуддя. І хоча Росія відкликала свій підпис під Римським статутом, це не перешкоджає переслідуванню росіян за злочини, вчинені на території України.

Нещодавно в нідерландській Гаазі обрано нового очільника Офісу прокурора МКС. Ним став британський юрист Карім Хан, який змінить на цій посаді Фату Бенсуду.

Як ці зміни вплинуть на розгляд ситуації в Україні? Розмовляємо з послом України в Нідерландах Всеволодом Ченцовим.

ТРЕТІЙ ПРОКУРОР МКС

— У середині лютого Асамблея держав-учасниць Римського статуту обрала нового прокурора Міжнародного кримінального суду. Що відомо про цю кандидатуру? Як призначення нового прокурора впливає на стан розгляду МКС ситуації в Україні?

— Так, на останньому засіданні 19-ї сесії Асамблеї держав-учасниць Римського статуту Карім Хан, британський фахівець з міжнародного права, був обраний третім прокурором Міжнародного кримінального суду. Строк його повноважень розпочнеться в червні 2021 року.

Хоча Україна як держава, яка не є стороною Римського статуту, не залучена безпосередньо до виборів, ми уважно стежили за процесом обрання нового прокурора та протягом певного часу могли спостерігати певну невизначеність щодо консенсусної кандидатури.

Пан Хан уже мав можливість попрацювати в Міжнародному кримінальному суді, але – як прокурор та адвокат. Займався справами щодо Кенії, Лівії та Судану. 16 червня він очолить Офіс прокурора.

Він має значний досвід роботи в міжнародних судових інституціях та підтримку неурядових громадських організацій, що дасть йому змогу швидко адаптуватися до нових функцій та налагодити роботу Офісу прокурора МКС після вступу на посаду.

Для нас це дуже важливо, адже наприкінці минулого року нинішній прокурор МКС Фату Бенсуда повідомила про завершення попереднього вивчення ситуації в Криму та на сході України. Відповідно, щодо ситуації в Україні може бути відкрито розслідування. Наступним кроком у цьому процесі буде звернення до суддів Палати попереднього провадження МКС щодо отримання дозволу на розслідування.

Водночас, як повідомлялося у звіті Офісу прокурора МКС за 2020 рік, завершено попереднє вивчення низки інших ситуацій. З урахуванням цього, а також пов’язаних з пандемією обмежень і навантаження суду, подальший розгляд нашого питання залежатиме від результатів консультацій між Фату Бенсудою та її наступником.

РАТИФІКАЦІЯ РИМСЬКОГО СТАТУТУ

— Ви згадали, що Україна не брала участі у виборах, оскільки не ратифікувала Римський статут. Але при цьому ми визнали юрисдикцію МКС на підставі двох відповідних заяв Верховної Ради України. Як можна прискорити початок розслідування ситуації в Україні? Чи є ще якісь особливості взаємодії з МКС?

— Визнавши юрисдикцію МКС, ми взяли на себе зобов’язання щодо співпраці, але без ратифікації Римського статуту Україна не отримує прав держави-учасниці. Це не лише обрання прокурора МКС, а й суддів, повноцінна участь у засіданнях робочих органів суду, можливість висловлення та просування своїх позицій. Це також інший алгоритм розгляду питання щодо початку розслідування ситуації в Україні. Адже в разі ратифікації Україною статуту прокурор МКС не потребуватиме дозволу Палати і зможе самостійно ухвалити відповідне рішення про початок розслідування. Більше того, у разі ратифікації, українські органи розслідування зможуть активно залучати МКС до розслідування саме тих злочинів, де держава відчуває особливі складнощі, а не покладатися на пріоритизацію подій прокурором МКС.  

Римський статут – це потужний інструмент у галузі міжнародного права для переслідування за злочини проти людяності, геноциду, воєнні злочини та злочини агресії, сторонами якого є понад 120 держав. Більше того, зобов’язання щодо ратифікації та імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду прямо передбачені Угодою про Асоціацію України з Європейським Союзом. Таким чином, ратифікація статуту не збільшить, але й не зменшить уже наявний обсяг юрисдикції МКС щодо ситуації в Україні Але це впливає на швидкість початку розслідування МКС щодо злочинів РФ у Криму та на Донбасі. Від ратифікації залежить, умовно кажучи, чи українські справи будуть стояти в черзі на розгляд для отримання дозволу на офіційне розслідування, чи повноцінне розслідування зможе бути розпочато вже на підставі рішення прокурора МКС.

— На низці експертних платформ та в соціальних мережах наводяться аргументи, що ратифікація Римського статуту може призвести до переслідування українських військових та навіть керівництва держави, а російські бойовики залишаться безкарними, оскільки Росія не ратифікувала статут. Чи справді можливий такий розвиток подій?

— Після ухвалення рішення про завершення попереднього вивчення ситуації в Україні активізувалась експертна дискусія щодо мандата й обсягу юрисдикції МКС, а також наслідків ратифікації статуту для України. Підвищена увага до цієї проблематики є цілком виправданою, і нам необхідно зробити все можливе, щоб питання ратифікації Римського статуту не стало додатковим подразником у суспільстві.

Важливо усвідомлювати основні принципи діяльності МКС, зокрема щодо комплементарності. Він полягає в тому, що МКС доповнює відповідні судові системи держав та долучається лише тоді, коли держава не бажає або не може порушити кримінальне провадження, здійснювати розслідування або притягнути до відповідальності.

Крім того, слід пам’ятати, що МКС – це перший та єдиний постійний міжнародний кримінальний суд, який створено для переслідування за найбільш серйозні воєнні злочини, злочини проти людяності та злочини агресії, геноцид.

— Досить часто під час таких дискусій згадують справу МН17, суд у якій відбувається в національному суді Нідерландів, а не в МКС. Чому Нідерланди, які є державою-учасницею Римського статуту, не передали цю справу в МКС?

— Відповідно до принципу комплементарності, національна юрисдикція є пріоритетною. Саме такою логікою керувались держави-сторони Міжнародної спільної слідчої групи (JIT) з розслідування збиття літака МН17, адже від самого початку ними також розглядалися різні варіанти судового переслідування причетних осіб. Крім того, у цій ситуації враховували, що в разі воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які належать до компетенції МКС, потрібно довести умисел на вчинення відповідних дій. При цьому в справі МН17 обвинувачення можуть бути висунуті як за умисної, так і неумисної форми вини.

Те саме стосується українських національних розслідувань. У разі проведення правоохоронними органами України повного та всебічного розслідування й ухвалення рішення щодо притягнення чи непритягнення відповідних осіб до відповідальності – юрисдикція МКС на такі випадки не поширюватиметься. Основою для початку відповідних проваджень буде кримінальний закон України, на чинність якого не впливає приєднання чи неприєднання України до Римського статуту.

Українські правоохоронці довели свою спроможність здійснювати розслідування таких справ щодо осіб, які перебувають на підконтрольній Україні території, як, наприклад, у справі «Торнадо». На жаль, у будь-якому воєнному конфлікті трапляються такі випадки, і вони не повинні залишатися безкарними. Це є ознакою цивілізованості держави. Таким чином, саме наші правоохоронні органи в особі Офісу генерального прокурора в консультаціях з Офісом прокурора МКС застосовуватимуть на практиці принцип комплементарності. Параметри взаємодії з судом будуть чітко визначені.

ПРИЧЕТНІСТЬ РОСІЇ ДО СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ

— Але залишається питання: які шанси на притягнення гаагським судом до відповідальності громадян РФ, адже Росія навряд чи співпрацюватиме, а статут МКС не передбачає процедури заочного засудження?

— Офіс прокурора МКС уже ідентифікував причетність Росії до ситуації в Україні. Зокрема, в останньому звіті прокурора прямо згадується участь військових РФ у подіях у Криму в лютому 2014 року, спрямованих на одержання контролю над півостровом. Також зазначається, що, починаючи з 18 березня 2014 року, РФ здійснює контроль над Кримом.

— Про які саме злочини йдеться?

— З-поміж злочинів, щодо яких є достатні підстави вважати їх вчиненими, у контексті окупації Криму прокурором МКС зазначаються: умисні вбивства, катування, незаконне позбавлення волі, примушення до служби у збройних силах ворожої держави, умисне позбавлення права на справедливий та нормальний судовий розгляд, переміщення частини населення окупованої території за межі цієї території та інші.

Щодо сходу України – це умисні вбивства, катування, незаконне ув’язнення, зґвалтування та інші форми сексуального насильства, а також умисні напади на цивільне населення та цивільні об’єкти тощо.

— Отже, підсумуємо… Ратифікація Римського статуту означає поширення компетенції МКС на держави, які його ратифікували. На сьогодні це понад 100 країн. Україна підписала Римський статут МКС, але не ратифікувала. У свою чергу, Росія відкликала свій підпис під Римським статутом. Однак це не перешкоджає переслідуванню російських громадян за злочини, вчинені на території України. Коли російські злочинці можуть постати перед судом?

— Юрисдикція Міжнародного кримінального суду поширюється також і на громадян РФ, з огляду на вчинення ними злочинів на території України, незважаючи на те, що Росія не ратифікувала Римський статут. У контексті небажання РФ співпрацювати з МКС можна згадати досвід Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії. В окремих випадках понад 20 років пішло на те, щоб притягнути винних до відповідальності, зокрема Мілошевича та Караджича, на що мало хто сподівався в середині 1990-х років. Потрібно розуміти, що міжнародне правосуддя нешвидке, але невідворотне. І наше завдання – використати всі можливі правові інструменти, аби російські воєнні злочинці не змогли уникнути відповідальності.

Ірина Драбок, Гаага

Фото: Ірина Драбок, Софія Шовікова