Після історичного рішення Європейської ради 14-15 грудня минулого року щодо початку переговорів про вступ до ЄС з Україною Посол Всеволод Ченцов, представник України при ЄС, розповів про бачення подальшого співробітництва між Україною і Європейським Союзом, зокрема, у в контексті продовження сталої та суттєвої  економічної та військової допомоги для України. 

Зміст цієї бесіди Укрінформу люб’язно передав кореспондент каналу «Freedom»  Віталій Сизов. 

ЄДНІСТЬ ЄС У ПІДТРИМЦІ УКРАЇНИ Є ВИРІШАЛЬНОЮ

— Пане Посол, що, з вашої точки зору, було головним досягненням у відносинах між Україною й ЄС протягом минулого року?

— Я вважаю, що головним досягненням стало збереження єдності Європейського Союзу,  логіки відносин з Україною та їх спрямування протягом усього року. Вся ця логіка була спрямована на збереження високого рівня підтримки для України. Я маю на увазі передусім військову підтримку, але також економічну й фінансову допомогу. 

Дуже важливою була європейська підтримка прагнень України перейти від статусу країни-кандидата до переговорів про входження в ЄС. Як ви знаєте, політичне рішення щодо цього було прийнято наприкінці грудня. Це стало своєрідною кульмінацією всіх наших зусиль та роботи у минулому році. 

УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД АБО МАКРОФІНАНСОВА ДОПОМОГА – ЄС ЗРОБИТЬ ВИБІР

— Якими є ваші очікування від наступної Європейської ради, її позачергової зустрічі, що відбудеться 1 лютого? На що Україна може розраховувати на цьому етапі у вимірі початку «великих» переговорів про входження, а також щодо продовження військової та економічної допомоги?

— Наскільки мені відомо, під час цього позачергового саміту питання щодо фінансової підтримки України буде одним з головних у порядку денному. Таке рішення було прийнято відразу після грудневого засідання Європейської ради, яка, де факто, досягла консенсусу навколо нового фінансового інструменту для України, щоправда, «консенсусу мінус один».

Сподіваюся, що ЄС зможе розвинути таке рішення, та отримати повну підтримку з боку всіх 27 країн-членів для «запуску» цього фінансового інструменту (Українського фонду в багаторічному бюджеті ЄС на 2024-2027 роки в обсязі 50 мільярдів євро – ред.).

Якщо таке погодження буде неможливим, наскільки мені відомо, Європейська Комісія та держави члени просто зараз опрацьовують альтернативний варіант, який дозволить продовжити співробітництво з Україною у цій сфері, як це відбувалося минулого року у форматі макрофінансової допомоги. 

Новий фінансовий інструмент ЄС надасть Україні добру перспективу та гарантує достатній рівень підтримки протягом наступних чотирьох років. Якщо цього не відбудеться, ЄС все рівно продовжить підтримувати Україну з використанням вже традиційних та перевірених інструментів.  

УКРАЇНА ПРАГНЕ КОНСТРУКТИВНО ВІДПОВІСТИ НА ІНТЕРЕСИ УГОРЩИНИ

— Глава європейської дипломатії Жозеп Боррель якось пожартував, що найкращим важелем впливу на Угорщину є кофейня (рішення про початок переговорів з Україною про вступ до ЄС було прийнято в ході саміту, коли прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан «вийшов на каву» – ред.). Чи зважає Україна на якійсь двосторонній інструмент, який допоможе переконати Угорщину прийняти вірне рішення?  

— Така робота ведеться, за визначенням. Нам необхідно взаємодіяти з усіма країнами Євросоюзу, включаючи Угорщину. Вже зараз ми тісно взаємодіємо з тих питань, що складають інтерес для Угорщини, і це не є таємницею. Вони (угорська сторона – ред.) дуже уважно ставляться до питання захисту національних меншин, тож в Україні і парламент, і відповідні установи доволі інтенсивно опрацьовують оновлене законодавство у цій сфері. Наразі вони здійснюють практичну імплементацію цього законодавства, щоб переконатися у відсутності невирішених питань.

У більш широкому контексті, у наших відносинах з ЄС є й інші питання, які не пов’язані із нашими двосторонніми відносинами з Угорщиною, які належать до компетенції держав-членів та Європейських інституцій. Тож наше завдання в тому, щоб жодне «українське питання» не могло негативно вплинути на надання Україні військової допомоги з боку ЄС, ускладнити переговори,  точніше, початок переговорів з ЄС про членство. 

ПЕРЕГОВОРИ ПРО ЧЛЕНСТВО УКРАЇНИ В ЄС МАЮТЬ РОЗПОЧАТИСЯ У БЕРЕЗНІ

— Ці питання обговорюються як на двосторонньому рівні з Угорщиною, так і на рівні постійних представників (послів – ред.) та міністрів закордонних справ. Чи відчуваєте що ця комунікація дозволяє досягати певного прогресу, з точки зору згоди з цим законодавством та виконання вимог Угорщини? Якщо не говорити про геополітику, чи задоволені вони рішеннями України на технічному рівні? Про що йшла мова за цими зачиненими дверима? 

— Як ви розумієте, я не можу розкривати зміст таких наших дискусій або переговорів. З іншого боку, для мене дуже важливою є думка представників самої угорської меншини щодо цих кроків. Наскільки мені відомо, це оновлене законодавство сприймалося ними дуже тепло. 

До речі, буквально за кілька днів до європейського саміту посли країн ЄС відвідали Закарпаття, і бачили це на власні очі. Я вважаю, що саме це є головним, – задовольнити людей, задовольнити інтереси національних меншин, щоб вони почувалися комфортно. 

Дуже сподіваюся, що ми знайдемо спільну мову з Угорщиною, щоб наблизитися до рішення про «фізичний» початок переговорів у березні. 

УКРАЇНСЬКА ПОЗИЦІЯ НА ПЕРЕГОВОРАХ З ЄС ВІДОБРАЗИТЬ ІНТЕРЕСИ СУСПІЛЬСТВА

— Якщо не говорити про Угорщину, які ще головні  виклики ви бачите для європейської інтеграції України у 2024 році? 

— Нам треба передусім почати говорити, розпочати ці переговори (про членство – ред.). Нам необхідно створити для цього команду, відпрацювати сильну позицію, з урахуванням інтересів українського суспільства у найбільш широкому значенні, включаючи бізнесову спільноту, громадські організації, і таке інше. Це буде дуже важливим завданням. 

Якщо б не було загарбницької російської війни, все б йшло спокійніше, своєю чергою. Але зараз ми перебуваємо в умовах «ідеального шторму», коли Україні доводиться боротися з агресією Росії та водночас проводити доволі інтенсивну і складну роботу з підготовки до переговорів з ЄС, складну у технічному вимірі. Насправді, це величезний виклик для всієї нашої системи. 

СИНХРОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ Й ЄС – КЛЮЧ ДО УСПІХУ ІНТЕГРАЦІЇ

— Ще до того, як ЄС прийняв рішення про початок переговорів з Україною, від деяких чиновників ЄС я чув, що вже наступного дня після відповідних висновків Європейської ради, тобто, 15-го грудня, представники ЄС мали відбути в Україну для початку «скринінгу» українського законодавства (на відповідність до законодавства ЄС – ред.). Чи є у вас інформація, вони вже розпочали такі перевірки? 

— Ми знаємо, що Європейська комісія дійсно працює над наступними кроками, оскільки рішення Європейської ради надає їй можливість розпочати роботу як з аналітичного вивчення  українського законодавства, так і з визначення рамкових умов для переговорів. Я вважаю, що це, скоріше, суто технічне питання, – чи поїдуть вони в Україну самі, або ж запросять українську команду для обговорення такої підготовки. Але нам дійсно треба синхронізувати цю роботу – нашу в Україні, та Єврокомісії тут, у Брюсселі. Я очікую, що на початку року в нас все вже буде в порядку у цьому вимірі. 

ЛЮДИ В УКРАЇНІ ТА В ЄС МАЮТЬ УСВІДОМЛЮВАТИ, ЯКОЮ Є СТАВКА

— Останнє питання. В пресі останнім часом точиться багато розмов про так звану «втому» європейців від України. З іншого боку, не всі люди в Україні, напевно, розуміють, чому всі процедури в ЄС є, на їх думку,  настільки повільними. Які аргументи можливо знайти для усунення такої «втоми» з боку ЄС, та щоб пояснити українцям, – ЄС зараз, насправді, працює з Україною у шаленому, надзвичайному  темпі? 

— Ключове слово у вирішенні цих проблем – це «розуміння». Всі люди тут, у Брюсселі – включаючи установи, чиновників, широку громадськість, – мають дуже чітко розуміти, що є ставкою у цих зусиллях. Що саме може відбутися, якщо Україна зазнає невдачі, а Росія виграє, і що відбудеться, якщо все станеться навпаки, і Україна переможе, –  але ж саме у цьому полягає наше головне завдання, Ми маємо пояснювати це, на рівні Євроінституцій, на рівні національних урядів (європейських країн – ред.). Оскільки в нас є той історичний досвід, якого в них, у більшості з них, немає. 

Треба розуміти, що ця війна розпочалася не два роки тому, а набагато раніше. Треба розуміти прароду російського режиму та цієї війни, щоб усвідомити – наразі мова йде не лише про долю України. Таке розуміння зростає. ЄС висловлює готовність підтримувати Україну стільки, скільки це буде необхідним, і це не просто красиві слова. 

Якщо поглянути на розвиток певних напрямків політики ЄС, наприклад, у сфері оборонної промисловості, – можна говорити, що там з’явилося нове бачення, нова енергія як для розвитку усього цього сектору, так і для відповідного співробітництва з Україною.

Це стосується також і України. Сама європейська ідея, вступ України до ЄС перетворилися на важливий мотиваційний фактор для підвищення морального духу та витривалості наших людей, їх готовності до боротьби. При цьому дуже важливо, щоб  люди розуміли природу Європейського Союзу, саму сутність цього великого механізму. Так, це велика система, тут є багато бюрократії, як в доброму, так і в поганому сенсі. Але це є найкращим інтеграційним проєктом на цьому континенті. І цей проєкт дійсно працює. 

Зрозуміло, що для проведення реформ в Україні та для створення необхідних інституцій будуть необхідними зусилля та час, але вони окупляться. Така робота забезпечує безпеку для людей та для економічних операторів, вона забезпечує стабільність, створює почуття солідарності та взаємної допомоги. Всі 27 країн ЄС разом є набагато сильнішими, ніж кожна з них окремо. Дуже сподіваюся, що Україна невдовзі стане членом цієї родини. Але з психологічної, духовної точок зору, – ми вже тут. Ми – європейці. Але саме нам ще треба багато працювати, щоб зробити цей курс незворотним.