Олександр Мотиль
…це все для того, щоб покарати Кучму за те, що він зробив Януковича «жертовним козлом» Помаранчевої революції, для того, щоб надіслати чіткий месидж олігархам і тимчасовим політичним союзникам, які вагаються, для того, щоб відволікти увагу громадськості від лиха в країні і авторитаризму, корупції і некомпетентності режиму Януковича. Або для того, щоб вразити наївний Захід, який любить широкі жести.

До чого котиться світ? Як тільки ви подумали, що Віктор Янукович влаштовується в ролі величного султана, як ось він з’являється з обвинувачуваннями колишнього Президента Леоніда Кучми в співучасті у вбивстві 2000 року журналіста Георгія Гонгадзе. В Януковича прокинулось сумління? Він змінив вектори і став на шлях праведний? Він прийняв верховенство закону?

Перед тим як я відповім на ці запитання, розгляньмо три важливих документи. Перший, це заява до вільного світового товариства від київського журналу «Критика»:Із зростаючою тривогою ми спостерігаємо за тим, як утиски свободи і людської гідності переплітаються на східному кордоні Європейського Союзу. З їх масштабами і потужністю репресії,які тривають в Білорусі нагадують нам про найтемніші часи Радянського Союзу…В Україні ми бачимо стрімкий рух до авторитаризму і початок репресій проти опозиції – це все впродовж одного року. Останні місцеві вибори показали наскільки крихкими і поверховими були демократичні досягнення останніх п’яти років після Помаранчевої революції… Росія страждає від цинічного зловживання законом і зобов’язана зрештою позбутися сподівань на хоча б часткову «демократизацію» і «модернізацію» згори…Ми звертаємося до тих, хто живе у тому вільному світі, в суспільствах, які цілеспрямовано і з великими жертвами добилися своєї свободи: не будьте байдужі, не залишайте Східну Європу в темряві нового деспотизму, не залишайте Білорусь, не залишайте Україну, не залишайте Росію поза зоною закону і свободи. Це заради і нас, і вас».

Другий документ, це відкритий лист від 21 березня 2011 року від Міклоса Марсшала, заступника виконавчого директора міжнародної неурядової організації (яка досліджує рівень корупції по всьому світові) Transparency International до спікера українського парламенту: 15 березня 2011 року парламент України ухвалив в першому читанні законопроект № 7532 щодо державних закупівель. Ми схвильовані, оскільки цей законопроект не передбачає запобіжних засобів, які необхідні для унеможливлення корупції. Законопроект у його сьогоднішньому вигляді порушує основні принципи щодо законних державних закупівель, таких як: прозорість, чесність, підзвітність і конкуренція. Новий законопроект був скорегований таким чином, що більшість тендерних документів не буде доступною громадськості. Така відсутність прозорості означає, що буде важко оцінити чесність тендерних процесів. Це може обмежити конкуренцію і ускладнити процес визначення　питання конфліктів　інтересів　між　різними　учасниками. Більш того, законопроект №7532 дає можливість вилучати до 70% всіх контрактів — еквівалентних 7 більйонам євро щорічно — з тендерного законодавства у випадках, якщо держава володіє 50% комерційного або комунального підприємства. Це начебто було зроблено щоб спростити процес. Таке так зване спрощення державних закупівель послаблює громадський контроль над витратами і демонструє відсутність бажання реформувати цей процес в інтересах суспільства взагалі.

Третій, це приватна розмова від вправного оглядача української економіки:Янукович не розпочинає жодних серйозних реформ. Співпраця з Міжнародним Валютним Фондом загрузла, оскільки Україна не розпочала жодних реформ. Після зниження ВВП на 15 %, покращення на 4,2% минулого року і цього року, на який покладалось багато сподівань, є відверто жалюгідним. Ніщо не було законодавчо врегульовано щодо пенсійної реформи, а зараз підвищення цін на газ відкладаються після того, як були розмиті до того. Таким чином, метою є корупція, а не реформи. Для того, щоб захистити корупцію необхідний авторитаризм.

Ці три коментарі показують, що Україна й досі антидемократична, антиреформістська, глибоко корумпована країна, якою її зробили Янукович і його попередники. В цьому контексті видно, що антикучмівська кампанія може мати на меті багато чого, але, однозначно, з верховенством закону вона не має нічого спільного.

Тоді, для чого це все? Українські коментатори допускають, що це все для того, щоб покарати Кучму за те, що він зробив Януковича «жертовним козлом» Помаранчевої революції, для того, щоб надіслати чіткий месидж олігархам і тимчасовим політичним союзникам, які вагаються, для того, щоб відволікти увагу громадськості від лиха в країні і авторитаризму, корупції і некомпетентності режиму Януковича. Або для того, щоб вразити наївний Захід, який любить широкі жести.

Хоча всі чотири версії мають здоровий глузд, особисто моя улюблена версія – четверта: переслідування – або удаване переслідування – вбивць Гонгадзе може зіграти гарну справу на Заході, в той час як вона чудово підходить до кампанії Міністра закордонних справ Костянтина Грищенка.

Американців, зокрема, легко вразити історіями знаменитостей і антикучмівська кампанія може просто переконати деяких з них, що султан став чесним або змінив вектори поведінки.

Янукович мабуть вирахував, що якщо покарати Кучму, то буде легко набрати балів. Але навряд чи він думав, що цей випадок стане величезним поличником для нього і його режиму.

Можливо, за підказкою свого зятя, орієнтованого на Захід олігарха Віктора Пінчука, Кучма найняв зіркового американського адвоката Алана Дершовіца з Гарвардського університету, щоб той представляв його інтереси. Максимально розумний і вражаюче красномовний Дершовіц — чия права мочка вуха має вищий IQ ніж увесь український уряд разом взятий – бігатиме колами навколо «пик» Януковича, ставлячи обурливі запитання, досліджуючи темні закутки, і виставляючи українську політичну еліту групкою мстивих, дріб’язкових, тупих, корумпованих і кримінальних телепнів, які й уявлення не мають що таке верховенство закону, особливо у виді одного з світових найсильніших юристів.

Інтервенція Дершовіца може врятує, а може й не врятує Кучму, але він точно зашкодить Януковичу. Будучи перевантаженим султаном , Янукович знову зманеврував у глухий кут. Якщо він вирішить ухилитися, зупинивши звинувачення проти Кучми, він виглядатиме нерішучим і дурним. Якщо він вирішить продовжити справу, він виглядатиме рішучим і дурнішим. Дершовіцу могло б навіть пощастити здобути успіх у справі, в якій бідолашна українська опозиція провалилась – покласти режим Януковича на коліна. Це не могло б статися з кращими хлопцями.

Оригінал: http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl/Yanukovych_vs_Kuchmaand_Dershowitz

Останнє оновлення ( Вівторок, 05 квітня 2011, 16:46 )