Євген Віндман є братом-близнюком Алекса Віндмана, який був ключовим свідком у процесі імпічменту колишнього президента США Дональда Трампа. Як кваліфікований юрист, Євген підтвердив у відповідному звіті публічні звинувачення, які висунув брат, у тиску з боку Трампа на Президента України Володимира Зеленського, щоб почати розслідування проти Джо Байдена.

Полковник армії США (у відставці) та колишній співробітник Ради національної безпеки Євген Віндман після повномасштабного російського вторгнення опікується багатьма гуманітарними та оборонними проєктами, щоб допомогти Україні, в якій він народився разом із братом у 1975 році, відбити навалу російських окупаційних військ та перемогти у війні.

Євген Віндман також працює з Консультативною групою з питань найтяжчих міжнародних злочинів (Atrocity Crimes Advisory Group – ACA), яку створили США, ЄС та Велика Британія для підтримки Офісу генпрокурора України в розслідуванні та судовому переслідуванні воєнних злочинів та порушень міжнародного гуманітарного права, скоєних внаслідок неспровокованої та незаконної російської війни.

В інтерв’ю Укрінформу Євген Віндман розповів про особливості розслідування воєнних злочинів РФ, окремо зупинившись на злочині геноциду, розкрив деякі деталі американської політичної кухні та згубного впливу дезінформації на суспільну думку щодо подальшої допомоги Україні, оцінив можливості Росії досягти успіхів у нещодавно розпочатому наступі на сході, а також поділився ініціативами, що просуває у взаємодії з українською владою.

У РОЗСЛІДУВАННІ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ ВАЖЛИВО ВІДСТЕЖИТИ ВСЮ КОМАНДНУ ВЕРТИКАЛЬ

— Під час численних робочих поїздок в Україну ви побували на місцях російських ракетних ударів у Харкові, Києві та інших містах, де збирали докази воєнних злочинів РФ. Водночас Росія після чергових атак на цивільні об’єкти продовжує заявляти на весь світ, що «Україна знову сама себе обстріляла», і дехто у це вірить, як і в те, що Україна «вісім років бомбила Донбас».

— Я був в Україні 14 разів із червня минулого року. Відвідав більшість областей, окрім територій далеко на Сході, і для мене вже наявні докази воєнних злочинів РФ є очевидними. Звичайно, те, що росіяни вчинили в Бучі, Ірпені та багатьох інших частинах країни, є відвертим знищенням українців. Вони атакують мирне населення та цивільну інфраструктуру, що є порушенням законів війни. І вже зібрано величезну кількість доказів, які це підтверджують. На сьогодні Україна розслідує на районному, обласному та національному рівнях десь 90 тисяч відповідних проваджень.

Міжвідомча група, з якою працюю я, складається із прокурорів, військових експертів, представників спецслужб і Національної поліції. Група здійснює ідентифікацію не лише безпосередніх виконавців злочинів – тих, хто умовно тисне на спусковий гачок, – а й усіх винних по командній вертикалі, що є важливим елементом розслідування воєнних злочинів.

Очевидно, бувають ускладнення, оскільки деякі види озброєнь використовують як росіяни, так і українці, що може спричинити певну плутанину. Але для слідчих, досвідчених у справах воєнних злочинів, та поліцейських служб не так важко розібратися у питанні, зважаючи на те, звідки було випущено ракету і що вона вразила. Також деякі ракетні системи унікальні, і їх використовують тільки росіяни – такі як «Кинджал» або «Калібр».

Я думаю, для тих, хто не є апологетом Росії або не намагається ігнорувати факти, наявні докази вже очевидні або стануть очевидним, як тільки ці справи дійдуть до суду, де рівень доказової бази має бути поза виправданими сумнівами, і де у змагальному середовищі присутні фахові адвокати та прокурори. Тоді вже точно буде зрозуміло, що саме росіяни вчинили ті злочини.

ЗАЯВИ ПУТІНА ТА ЙОГО ПРОПАГАНДИСТІВ СТАНУТЬ ВИРІШАЛЬНИМ ЕЛЕМЕНТОМ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ У СПРАВІ ГЕНОЦИДУ

— Американський історик Тімоті Снайдер на підтвердження тези, що Росія здійснює геноцид в Україні, наводить заяви російських посадовців для внутрішньої російської аудиторії. Чи може це у майбутньому бути використано в суді як доказ цілеспрямованих дій для повного або часткового знищення груп населення чи народів за національною чи етнічною ознакою, тобто геноциду?

— Є декілька проявів злочину геноциду. Як ви сказали, це повне або часткове знищення груп населення, і цей злочин також може мати географічний характер. Одним із конкретних проявів є депортація або викрадення дітей, і ми бачили, що Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та його співучасниці (Уповноваженої при президенті РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової, – ред.). Тобто це вже вказує на вагомі свідчення злочинів проти людства та окремих елементів геноциду.

Геноцид – це злочин, який потребує сформованого умислу. Тут є кілька рівнів. Один – це підбурювання до геноциду. Навіть якщо такі підбурювання не призводять до акту геноциду, люди, які озвучують подібні заяви, все одно можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Але для того щоб довести злочинний умисел, має бути доведене і безпосередньо злочинне діяння. Заяви Путіна, його пропагандистів та інших представників режиму і є показниками цього умислу, і я вважаю, що вони стануть вирішальними елементами будь-якого потенційного судового процесу у справі геноциду.

Можуть бути і прямі докази умислу – це, скажімо, коли Путін чи хтось інший підписує відповідний наказ. Але є і непрямі докази умислу – це їхні заяви, що українського народу немає, що Україна повинна бути знищена, бо вона нібито є частиною Росії. Такі заяви вказують на наміри. У поєднанні з безпосередніми діяннями російських військових та окупаційних адміністрацій це має створити загальну картину того, що відбувається, і вказати, чи має місце склад злочину геноциду.

НА ДЕЯКИХ МІКРОСХЕМАХ ІЗ ЗНИЩЕНОЇ РОСІЙСЬКОЇ ЗБРОЇ Є ПОЗНАЧКА «ЗРОБЛЕНО В США»

— Після початку повномасштабного вторгнення США і ЄС запровадили низку санкцій проти Росії, які мали стати «пекельними» для російської економіки, однак Росія не тільки встояла, а й навпаки, її ВВП зростає, а, за прогнозами економістів, економіка РФ може повернутися до довоєнного рівня вже в 2024 році. Чому, на вашу думку, санкції не спрацювали так, як очікувалося? Чи ще можна якось зупинити Росію за допомогою санкцій?

— Думаю, що стосовно санкцій попереду ще багато роботи. Світ згуртувався і спробував застосувати, напевно, найсуворіші санкції щодо РФ. Це можна було б передбачити, але виявилося, що вони недостатні для того, щоб зупинити Росію. Окрім того, росіяни пристосовуються, отже, додаткові санкції просто необхідні.

Санкції також треба адаптувати, як і дії на полі бою. Тож ця робота не має зупинятися. Санкції слід розглядати як постійну кампанію, саме так, як і військову, щоб зупинити росіян і запобігти їхнім руйнівним діям у майбутньому. Це також передбачає недопущення імпорту західних технологій у Росію.

Крім того, росіяни знаходять лазівки у санкційному режимі, отримуючи компоненти через треті країни, зокрема у Центральній Азії. Я, до речі, особисто бачив у криміналістичних лабораторіях, як на мікросхемах, що містилися в російській зброї, була горда позначка «зроблено в США». Мене дуже турбує, що американські компоненти використовують росіяни у виробництві зброї, яка вбиває українців.

Отже, санкції потрібно постійно переглядати. Необхідні цілеспрямовані заходи проти російської нафтогазової промисловості та сфери високих технологій. Як аналітик, я бачу критичні вузли російської економіки та військової машини, і саме ці вузли і мають ставати мішенню санкцій, щоб змусити військову машину зазнати краху.

АМЕРИКАНЦЯМ ТРЕБА ПОЯСНЮВАТИ, ЯК РОСІЯ ВПЛИВАЄ НА ЇХНІЙ ГАМАНЕЦЬ

— Спільне опитування IPSOS та Reuters, проведене на початку жовтня, засвідчило, що 41% громадян США вважають, що Вашингтон має забезпечити Україну зброєю, тоді як у червні цього року прихильників надання Україні озброєння було 65%, у травні – 46%. Автори опитування розповіли, що рівень підтримки серед населення США і збройної, і економічної допомоги Україні знижується через власні фінансові клопоти американців. Як переконати американців, що війна в Україні затягується саме через таку уповільнену за часом підтримку наших партнерів?

— Це мене насправді турбує, але я не дивлюся на якесь конкретне опитування. Те, про яке кажете ви, не виглядає особливо позитивним, але є й інші, які набагато ліпші. І я думаю, що загалом підтримка України в тій чи тій формі, будь то гуманітарна чи, меншою мірою, військова, залишається одним із небагатьох питань, яке більшість американців – як ліві, так і праві, – підтримують.

У нас дійсно є деякі політичні проблеми в країні, одна партія не здатна керувати та навіть внутрішньо організовуватися. Це тиранія меншості. Невелика група в межах однієї політичної сили створює глобальні проблеми – для Ізраїлю, для підтримки України, а також для внутрішніх справ США, тому це справді головна проблема. Але я бачу надію, тому що, наприклад, Джим Джордан (кандидат на посаду спікера Палати представників, який є критиком допомоги Україні, – ред.) нещодавно зазнав поразки. Це маргінал із табору MAGA (частини Республіканської партії, що підтримує колишнього президента Дональда Трампа, – ред.). Тож є надія, що проблемні питання буде вирішено. Це тягнеться занадто довго. Мені це дуже неприємно спостерігати, як і іншим американцям, які прагнуть мати владу, що працює.

Циркулює багато дезінформації, деякі розкидаються цифрами, стверджуючи, що в Україну пішло понад 100 мільярдів доларів американських платників податків… Але коли ми розглядаємо компонент військової допомоги, фактична вартість переданих активів є незначною, менш ніж 30 відсотків. Тому ми повинні давати американцям правдиву і чітку інформацію щодо цифр.

Наші лідери та інші представники влади розповідають американському народу про інвестиції в Україну без жодної пролитої краплі крові американських військових. Хоча деякі американці гинуть у цій війні – ті, що приїхали як добровольці, оскільки розуміють ставки і те, що це боротьба за свободу, що Україна перебуває на передовій, захищаючи американські та західні цінності. Але жоден кадровий американський військовий не загинув.

Україна руйнує величезну російську військову міць. Зрештою, Росія – одна з найбільших дестабілізувальних сил. Вони здійснюють підривну діяльність по всьому світу, а Україна протягом останніх 18 місяців знищує їхню армію, і все це відбувається завдяки відносно невеликим інвестиціям у процес із боку США.

Я думаю, що в цьому є сенс, і очевидно, що ми живемо у світі, у якому багато речей взаємопов’язані. Отже, те, що відбувається в Україні та на Близькому Сході, має вплив на ціни на паливо та продукти харчування у нас вдома. Відповідно це впливає на гаманець американців.

Я думаю, що економіка – це вагомий аргумент для будь-кого. Тож важливо пояснити, як це впливає на американців на рівні продуктових магазинів, як Росія впливає на рівень життя в США.

Крім того, лише невелику частку коштів фактично переводять в Україну, на відміну від того, що повідомляють ведучі телеканалу «Fox News» або представники MAGA, такі як Марджорі Тейлор Грін або Метт Гетц.

Насправді ми надсилаємо в Україну старе озброєння зі складів та залишків, а американська оборонна промисловість відповідно отримує гроші на виробництво абсолютно нових систем. Отже, гроші залишаються в США. Це робочі місця на американській території.

ЖОДЕН КОНКРЕТНИЙ ВИД ЗБРОЇ НЕ ЗМІНИТЬ СИТУАЦІЮ НА ПОЛІ БОЮ, АЛЕ ВПЛИВ МАТИМЕ ЇХНЄ ПОЄДНАННЯ

— Росія поновила наступ на декількох ділянках фронту і намагається знову захопити раніше втрачені позиції. За вашим прогнозом, чи можливий новий масштабний російський наступ по всьому фронту, як це було на початку вторгнення? Наскільки вплине на хід бойових дій надання Україні обмеженої кількості ATACMS?

— Очевидно, що росіяни відновили наступальну операцію, але тепер вони набагато слабкіші. Їхні можливості значно звузилися, і вони не розв’язали своїх основних проблем із командуванням, управлінням та логістикою. Хоча я допускаю, що ворог може досягти деяких локальних успіхів (я навіть не стверджую, що вони будуть), це не змінить загальної картини. Дійсно, є зони, в яких ситуація тепер є складною, наприклад, Авдіївка та Куп’янськ, але з того, що я чув, українські захисники воюють досить ефективно, знищуючи величезну кількість російської техніки та живої сили. Я бачив, що, за оцінюванням Генштабу ЗСУ, кількість вбитих загарбників наближається до 300 тисяч. За простою військовою математикою, помножуємо це число на два і маємо десь 600 тисяч поранених та захоплених у полон. Загалом Росія втратила з початку великої війни приблизно від 750 тисяч до мільйона солдатів та офіцерів.

Очевидно, Україна також зазнає значних втрат. Враховуючи, що населення РФ у понад утричі більше за українське, вони ліпше «поглинають» подібні втрати, але цифри у будь-якому разі є величезними. Гадаю, матері російських військових, їхні дружини, діти, брати та сестри врешті-решт відчують це. Я досі не бачу, щоб це усвідомлення до них прийшло, але коли втрати дійдуть до мільйона, я впевнений, що російський народ побачить проблему чіткіше.

Що стосується ATACMS, з якими Вашингтон так довго тягнув та все ж надіслав в Україну, ця зброя дійсно має великий вплив, що ми вже побачили на прикладі двох уражених аеродромів – у Бердянську та Луганську. Навіть у незначних кількостях ATACMS є важливі для ЗСУ, але поняття «срібна куля» просто нема, адже немає жодної зброї, яка б могла одразу все змінити. Треба поєднувати міць ATACMS, танків M1, винищувачів F-16 та безпілотників. Всі ці елементи разом дійсно здатні змінити ситуацію на полі бою.

Крім того, ЗСУ наступають і мають дійсно масштабні успіхи в Чорному морі, витісняючи російський флот далі від Криму, знищуючи російські військово-морські ресурси і відкриваючи коридори для експорту українського зерна. Вже близько 30 кораблів вийшли з українських портів із партіями продукції для усього світу. Українська наступальна операція продовжує вичавлювати росіян із Запорізької та Херсонської областей, де відбуваються позитивні зрушення. Тепер ситуація в найгарячіших точках нестабільна і динамічна, але я вважаю, що в цілому перевага залишається за Україною, і оцінюю ситуацію позитивно для Збройних сил України.

БАЗА ВИБОРЦІВ ТРАПМА НЕ МАЄ ШАНСІВ ЗБІЛЬШИТИСЯ

— Ваш брат Алекс в інтерв’ю українським ЗМІ на початку липня сказав: «Якщо оберуть Трампа, підтримки з боку США не буде. Для України найліпше – перемогти раніше». Чи поділяєте ви його думку? І наскільки ймовірно для України за нинішніх умов перемогти раніше, в чому ми найбільше зацікавлені?

— Я думаю, що найнебезпечніше для України – і, чесно кажучи, для Америки і світу в цілому – це ще один президентський термін Дональда Трампа. Він проявив себе як злочинець. Він проявив себе як людина некомпетентна в управлінні справами глобального рівня. Він проявив себе як людина слабка, яка, до того ж, підтримує авторитарні режими в Росії, Північній Кореї та Китаї. Тож переобрання Трампа становило б суттєву небезпеку для України та світу. Але водночас я не думаю, що на загальнонаціональних виборах він стане комусь реальною конкуренцією. Вже тепер очевидно, що він має всі шанси номінуватися від своєї Республіканської партії, але я просто не бачу варіантів, за яких він міг би виграти наступні вибори.

І також не факт, що він дійде до виборів у принципі. Якраз цього тижня (16–22 жовтня, – ред.) двоє поплічників Трампа у схемі махінацій з результатами попередніх виборів визнали себе винними. Йдеться про юристів, людей з реально близького кола Трампа, які спілкувалися з ним безпосередньо. Тож на нього чекає ще багато юридичних проблем ще до того, як розпочнуться виборчі перегони. Тож я на цей момент не дуже переймаюся питанням висування Трампа на вибори.

У нього дійсно є стабільна база виборців – десь від 30 до 40 відсотків. Ці люди проголосують за нього, що б не сталося. Але шансів на те, що ця база збільшиться, немає. Згадайте, у 2022 році американський народ мав можливість обрати в законодавчі органи маргінальних консерваторів із крила MAGA. За даними опитувань, республіканці могли набрати понад 30 місць у Палаті представників Конгресу, але отримали лише п’ять. Отже, останні кілька виборних циклів показали, що з якоїсь причини дані опитувань не відображають реальної картини.

Щодо швидких успіхів на фронті, я думаю, на жаль, більшість надій на швидкий прорив, швидкий наступ на Крим є нереалістичними. Але деякі події мають змістовний оперативний вплив. ЗСУ в найближчі пару місяців можуть дійти до Токмака та, можливо, до Мелітополя, але останнє може бути набагато складнішим завданням. Це було б значними успіхами оперативного рівня, які б дали змогу ракетам більшої дальності – «ATACMS» та «HIMARS» – тримати під вогневим контролем всі російські логістичні вузли на тих територіях.

ПРОХОЛОДНА ПІДТРИМКА УКРАЇНИ З БОКУ ІЗРАЇЛЮ МОЖЕ ЗМІНИТИСЯ НА БІЛЬШ АКТИВНУ ДОПОМОГУ

— Чи вбачаєте ви причинно-наслідковий зв’язок між вторгненням РФ в Україну та нападом ХАМАСу на Ізраїль з огляду на геополітичні інтереси РФ та її союзників, зокрема тих, хто відкрито не підтримує війну Кремля проти України?

— Я бачу такий зв’язок. Я думаю, що Росія грає стратегічно і має у різних куточках світу поплічників, яким вона може наказати діяти у будь-який момент. У них є ПВК «Вагнер», яка підтримувала військові перевороти в Північній Африці.

Вони підтримують стосунки з терористичними організаціями на Близькому Сході та з урядом Ірану. Представники цих груп та посадовці з Тегерану відвідували Москву протягом останнього часу. І деякі ознаки цієї співпраці вже стають очевидними. Гадаю, упродовж наступних місяців або років це остаточно проявиться, але я впевнений, що Росія відіграла певну роль у подіях на Близькому Сході. І Росія має також понести за це відповідальність. Так і буде.

Ми вже бачимо, як деякі ізраїльські посадовці заявляють: «Тепер ми розбираємося з нагальною проблемою із ХАМАСом та, можливо, Хезболлою, але як тільки ми завершимо із цим, ми звернемо увагу на питання російської загрози». Я вважаю, що невдовзі ми станемо свідками деяких подій на Близькому Сході та в інших частинах світу, які негативно вплинуть на Росію. Я також передбачаю, що досить прохолодна підтримка України з боку Ізраїлю перетвориться на набагато більш активну допомогу.

ЗАХІДНУ ТЕХНІКУ ПОТРІБНО ОБСЛУГОВУВАТИ ТА РЕМОНТУВАТИ В УКРАЇНІ, А НЕ В ПОЛЬЩІ, ЗА 1000 КМ ВІД ФРОНТУ

— Розкажіть, будь ласка, про проєкти, якими ви опікуєтеся в Україні? Ми чули про ініціативу «Trident Support», яку ви запустили разом із братом, щодо створення в Україні ремонтних баз для західного військового обладнання…

— Trident Support – це лише один із проєктів, в якому ми з братом беремо участь. Ми також опікуємося гуманітарними ініціативами – є благодійники, за допомогою яких ми намагаємося зібрати кошти для ветеранських кампаній та зусиль із протезування. Ми сприяли передаванню в Україну понад 10 мільйонів доларів для автомобілів швидкої медичної допомоги на фронті. Наступного тижня очікуємо на відвантаження партії зимового спорядження – це понад 37 тисяч одиниць. Загалом ми намагаємося допомогти Україні у створенні системних потужностей – від роботи із бронетехнікою до обробки супутникових знімків.

Коли Україна переходить від очікувань швидкої війни до розуміння того, що війна може бути довгою, мають відбутися певні структурні зміни. Наприклад, слід планувати навчання для якнайширшого кола військових – на ротному, бригадному та навіть загальновійськовому рівнях. Коли я кажу «загальновійськовий рівень», маю на увазі поєднання авіаційної компоненти, БПЛА, танкових та артилерійських сил і піхоти для комплексних наступальних операцій на широкому фронті, що може забезпечити прориви оборони противника та давати імпульс для подальших наступальних дій.

На додаток до аспектів навчання потрібні виправдана для ситуації логістика, обслуговування та ремонт військової техніки. Україні доводиться мати справу із різними моделями танків та артилерії, надісланими з різних куточків світу, які часто передають без технічної документації та інструкцій, а подекуди й без запасних частин. Тож за одним із наших проєктів ми намагаємося допомогти Україні створити зручну систему технічного обслуговування і ремонту західного військового обладнання – усього його спектру від потенційно винищувачів F-16 до танків «Абрамс M1», гармат М777 та іншої техніки. Немає сенсу везти цю техніку на техобслуговування до Польщі, за тисячу кілометрів від фронту, адже було б логічніше робити це в Україні, на базах, де саме українські техніки і механіки повертали б цю техніку на поле бою.

Тепер картина виглядає так, що Захід надіслав до України багато техніки, але її частина була повністю знищена, а інша частина потребує ремонту. Отже, можна покладатися на допомогу партнерів з ремонтом, але й можна також відновлювати цю техніку самостійно. З технікою радянських часів саме так усе і відбувається, але те саме можна робити і з західним озброєнням. На сьогодні проєкт все ще перебуває на ранньому етапі розвитку, і ми збираємо команду фахівців, вивчаємо локації та об’єкти в Україні і тісно співпрацюємо з українською владою, щоб ініціатива мала успіх та Україна перемогла.

І ще одне, що я хотів би сказати наприкінці нашої розмови, – це щиросердне дякую українському народові та Збройним силам за те, що вони вже зробили і роблять для захисту свободи та цінностей – західних, американських та українських. Я особисто дуже вдячний. І я знаю, що американський народ також вдячний вам за це. До слова, під час моєї останньої поїздки до України насправді несподівано я отримав відзнаку від Міністерства оборони. Тож ще раз дякую українському народові! Слава Україні!

Євген Матюшенко

Фото надав Євген Віндман