4 листопада Міністерство оборони України отримало нового очільника. Замість Андрія Тарана, який обіймав посаду з березня 2020 року, міністром оборони Верховна Рада призначила правника, і тепер уже колишнього віцепрем’єр-міністра –​ міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова.

За відповідне рішення проголосували 273 народних депутати.

«Ініціативна, розумна, відповідальна людина, яка дуже чітко знає про національні пріоритети, ризики та загрози. Він нова людина в Міноборони, але не нова – в питанні відстоювання позиції України», — висловився про призначення Резнікова ексміністр оборони Андрій Загороднюк.

«У мене позитивний прогноз щодо нього. Вважаю, що на сьогодні ця фігура є досить вдалою для Міноборони», — наголосив заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь.

Що ж, звучить досить обнадійливо. Втім, не фокусуючись суто на оцінці новопризначеного міністра (про це зараз, фактично, всі писатимуть), питаємо в експертів про ключові завдання, які перед ним стоять.

«Стратегічні завдання не змінюються: євроатлантична інтеграція, операція на Донбасі, намагання врегулювати ситуацію, ну і, звісно, реформи в самому міністерстві, в збройних силах, подальші кроки щодо розмежування функціоналу між Міноборони та Генштабом ЗСУ», — перелічує Михайло Самусь.

Ще одне: оскільки змінюється керівник міністерства з питань стратегічних галузей промисловості (колишній голова Державної митної служби України Павло Рябікін змінив Олега Уруського на цій посаді. — Ред.) – тут також потрібно вибудовувати нові зв’язки і комунікації, і алгоритми вирішення питань переозброєння нашого війська: «Реформи в оборонній промисловості набирають темпи, зрештою, повністю змінюється система закупівель у Міноборони. А тому цей напрямок є не менш важливим».

Військовий експерт також сподівається, що Міноборони стане прозорішим, зрозумілішим і відкритішим.

«Стратегічна комунікація з громадськістю, залучення експертного середовища, аналітичних центрів… Маю надію, що робота буде продовжена на те, щоби оборонне відомство ставало більш відкритим щодо обговорення ключових питань розвитку сектора безпеки та оборони», — каже пан Самусь.

«Першочергове завдання: повний аудит міністерства, аналіз внутрішніх процесів та документообігу. Також одним із пріоритетів для нового міністра оборони буде активна співпраця зі Сполученими Штатами. Це важливо. Зокрема, щодо наповнення і конкретної реалізації Рамкової угоди між США і Україною щодо співпраці в оборонній сфері», — зазначив політолог, керівник Центру політичного аналізу «Пента» Володимир Фесенко. 

Між тим… Згідно зі стандартами НАТО, міністром оборони має бути цивільна людина. Олексій Резніков, на думку експертів, на цю посаду цілком підходить – раніше він не працював в дотичних до Міноборони чи армії структурах.

«Сподіваюся, що вже не буде випадків якихось суперечок чи протиріч між командуванням ЗСУ і Міноборони», — додав заступник директора ЦДАКР.

«Той факт, що Олексій Резніков – цивільна особа, є лише плюсом. Побоювання деяких громадян, що в Україні, особливо під час війни, Міноборони має керувати військовий – необґрунтовані. У військових має бути один командир, і це – Головнокомандувач ЗСУ, яким наразі є талановитий офіцер, генерал-лейтенант Валерій Залужний. Інший військовий, над Головкомом – це неправильно. Це створення конкуренції, двозначності та розмиття відповідальності. Питання командування Збройними силами і питання управління обороною – не тотожні. Оборона це не лише військові питання, це і дипломатія, і законодавство і нормативна робота, і політичні розрахунки, і невійськові методи боротьби з ворогом, такі як стратегічні комунікації й інші гібридні методи. Особливо в наші часи, коли війна починається і ведеться в набагато ширшому просторі ніж лінія зіткнення на Сході. Це все, де потрібний широкий стратегічний погляд, не обмежений класичними питаннями військового управління», — наголошує Андрій Загороднюк.

Не можемо не погодитися з нашими експертами. Нагадаємо, що в Андрія Тарана був конфлікт із колишнім главою Генштабу Русланом Хомчаком. Не вдаючись в деталі – наголосимо, що такі сварки у вищих військових ешелонах збивають з пантелику і деморалізують військових, ставлять обороноздатність України під загрозу. А це неприпустимо. І пан Резніков, вочевидь, добре це розуміє. Ось, що він сказав у коментарі журналістам: «Головна річ, яка буде зроблена: ми з паном Валерієм Залужним організуємо взаємодію між Генеральним штабом і Міністерством оборони. І будь-яка конкуренція, яка зараз є, буде скасована. Це буде співпраця, взаємодія, кооперація».

На цьому також акцентує керівниця з досліджень і вироблення політик Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО) Світлана Мусіяка: «Наша громадська організація, спільно зі StateWatch та Проектом реформ оборонних закупівель, нещодавно сформували спільну позицію відносно основних пріоритетів для міністра оборони. І перше – це посилення демократичного цивільного контролю за збройними силами».

За її словами, потрібно розмежувати повноваження найвищого військового керівництва, щоб унеможливити конфлікти і конкуренцію між міністром оборони та головнокомандувачем ЗСУ. Відповідний законопроект невдовзі вже планують розглядати у парламенті.

«Сподіваємось, що документ буде узгоджуватися з кращими практиками НАТО і враховувати фахові коментарі експертів, — каже пані Мусіяка. — Демократичний цивільний контроль також передбачає, що міністра оборони і його заступників мають призначати з числа цивільних осіб: це вимога Закону про нацбезпеку».

Другий важливий виклик для нового очільника Міноборони – проблема з кваліфікованими кадрами у Збройних силах. Про це, зокрема, свідчать результати дослідження «Чому військовослужбовці звільняються з армії» фонду «Повернись живим».

«За словами Голови фонду Тараса Чмута, сьогодні у ЗСУ склалася ситуація, коли нової техніки та озброєння більше, ніж кадрів, які здатні нею ефективно воювати. Це, зокрема, свідчить про критичну потребу Міністерства оборони переглянути кадрову політику: як саму систему, так і персоналії. Кадрова служба має бути проактивною, здійснювати реальний та ефективний добір кадрів, які будуть здатні брати відповідальність за результат. Необхідно нарешті здійснити якісну реформу центрального апарату міністерства, щоб відомство було спроможне формувати політику у сфері безпеки і оборони», — наголошує експерт НАКО.

Нарешті останнє, на що звернула увагу Світлана Мусіяка – це реалізація реформи оборонних закупівель, зокрема, в частині обґрунтованого зменшення рівня секретності: «Забезпечення потреб армії – чи не найважливіше завдання Міноборони. Прогресивний закон про оборонні закупівлі, ухвалений парламентом понад рік тому, мав би зробити оборонні закупівлі більш прозорими та ефективними, а відтак і забезпечити ЗСУ якіснішим озброєнням та технікою. Натомість, закон досі не реалізований повною мірою, а система закупівель останні півроку не працює належним чином».

Олексій Резніков, каже вона, повинен це виправити: «Крім того, варто створити центральну закупівельну організацію, без якої неможливо здійснити професіоналізацію всієї системи оборонних закупівель держави».

Ну і, що стосується зниження секретності в оборонних закупівлях…

«У традиціях пост-радянських країн, закупівлі озброєння та військової техніки в Україні залишаються майже повністю секретними. Так, на модернізацію озброєння та військової техніки Міноборони у період з 2021 по 2024 роки планує витратити 95 млрд грн. Це дані нашої організації, отримані у відповідь на запит про публічну інформацію. Всі ці закупівлі – засекречені, що унеможливлює громадський контроль за ними», — зауважує пані Мусіяка.

Зниження рівня засекреченості оборонних закупівель, продовжує експерт, відповідає принципам демократичного цивільного контролю, а також іншим принципам і стандартам країн-членів НАТО.

«Втім, передусім, воно відповідає інтересам Міноборони, адже гарантує меншу корупцію та більшу ефективність оборонних закупівель. Тож Міноборони має не лише отримувати вигоду від цього процесу, але й відстоювати зміни у цьому напрямку, зокрема, наполягати на формуванні нового законодавства: від нормативно-правових актів для імплементації закону про оборонні закупівлі — до нового закону про державну таємницю, над яким зараз працюють у парламенті», — підкреслила Світлана Мусіяка.

Отже, як бачимо, перед Олексієм Резніковим – багато завдань.

«Буде складно, але, думаю, що у нього вийде», — переконує Андрій Загороднюк.

Матимемо надію, що так воно і буде. Тож у добру Вам путь, пане міністре – на благо сьогодення та майбутнього України!

Мирослав Ліскович. Київ