Продовжуємо серію публікацій про новопризначених міністрів. Напередодні Укрінформ вже публікував матеріал про нового главу оборонного відомства Олексія Резнікова (детальніше – тут). Нині ж мова піде про щойно призначених керівників економічного блоку уряду – міністра з питань стратегічних галузей промисловості Павла Рябікіна та першого віцепрем’єр-міністра економіки Юлію Свириденко. Зокрема, ми поцікавилися в експертів: як оцінюють їх призначення, а також – які на сьогодні задачі стоять перед ними?

Але спершу… Коротко нагадаємо про те, чого уже встигли пообіцяти згадані міністри.

Юлія Свириденко зазначила, що планує приділити пильну увагу розвитку машино- й суднобудування зі створенням до 50 тисяч робочих місць. У центрі її уваги — й розвиток енергетики і термомодернізація: вже наступного опалювального сезону ті українці, які до цього долучаться, зможуть платити менше. Працюватиме міністерство і над збільшенням замовлень для вітчизняних ІТ-проектів. Розвиватиметься і сільське господарство (воно досі входить в сферу відповідальності міністерства), зокрема, програма зрошення для підвищення врожайності вдвічі. А в будівництві – є плани вийти на рівень до 20 мільйонів метрів квадратних житла на рік.

Павло Рябікін заявив, що міністерство, створене рік тому, активно працює над посиленням обороноздатності держави та наближення її до стандартів НАТО. Проте активніше слід попрацювати над формуванням нормативної бази. Що він і планує робити. А також ефективно співпрацювати з державними замовниками й виробниками. Адже саме вітчизняних виробників має бути повністю забезпечено замовленнями для армії.

Плани, одначе, обнадійливі. А яка у фахівців думка з цього приводу?

«Пані Свириденко – економіст за освітою, професіонал. В Офісі президента вона відповідала за економічні питання та зв’язок з інвесторами. Крім того, вона опікувалась питанням реформування корпоративного управління», — коментує директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський.

Але є зауваження. Експерт звертає увагу на відсутність у пані Свириденко адміністративного досвіду керування великими колективами.

«Якщо чесно – це моя суб’єктивна думка – достатнього досвіду адміністративного управління в неї немає. Потрібно розуміти, що міністр, у тому числі, керує дуже серйозним апаратом. А ось з погляду професіоналізму та розуміння економічних процесів… Тут можу сказати, що моє співробітництво з нею завжди було ефективним», — підкреслює економіст.

За його словами, сильною стороною Свириденко є вміння залучати інвестиції, принаймні про це можуть свідчити результати її роботи у Чернігівській обладміністрації.

«У цьому плані вона має необхідний досвід, — каже Несходовський. — Чи буде їй ставитися таке завдання? Я думаю, що буде. Хоча прогнозувати конкретні результати на цьому напрямі мені складно».

«Юлія Свириденко має достатній потенціал та досвід. Вона і за минулої влади працювала на регіональному рівні, і за нинішньої», — доповнює виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.

Щодо Павла Рябікіна… В цілому, до його призначення питань також немає.

«Він – людина з досвідом, з певним бекграундом. Перебував на різних посадах, зокрема, був генеральним директором ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль», а донедавна – головою Державної митної служби», — каже політолог Ігор Рейтерович.

По результатах роботи пана Рябікіна експерт нічого не сказав, але наголосив: «У принципі, це такі речі, які вимагають стратегічного бачення, хороших менеджерських якостей. Зрештою, він цілком позитивно сприймається з боку наших західних партнерів».

На його думку, це і стало тією причиною, чому Рябікіна вирішили обрати главою Мінстратегпрому.

Що ж, з оцінками персоналій усе більш-менш зрозуміло. А які ключові завдання стоять перед їхніми міністерствами? на порядку денному?

Президент Українського союзу промисловців і підприємців, колишній прем’єр-міністр України (2001-2002 рр.) та міністр економіки (з березня по грудень 2007 р.) Анатолій Кінах зазначив, що порядок денний Мінстратегпрому такий: прийняття Стратегії розвитку промисловості, реалізація політики імпортозаміщення, локалізація виробництва, прискорена адаптація європейських технічних регламентів і стандартів в індустрії, тощо.

«Є необхідність більш глибокої локалізації виробництва у межах спільних проектів з іноземними партнерами. Для цього потрібна участь держави у розв’язанні проблеми фінансового забезпечення програм з імпортозаміщення, проектування та побудови дослідних зразків. Лише так ми вийдемо на серійне виробництво продукції у авіа-, суднобудівній галузях та верстатобудуванні. Зокрема, замовлення для ЗСУ трьох літаків у Антонова — ще не означає повернення на рейки серійного виробництва і системного держзамовлення», — підкреслив Анатолій Кінах, і додав: «В цьому ключі критично важливо прийняти законопроект №3739 про локалізацію виробництва. А також, щоби Кабмін ухвалив програму імпортозаміщення в ОПК-2030 та виділив кошти на дослідні зразки і серійне виробництво».

Старший економіст Центру соціально-економічних досліджень Кейс-Україна Володимир Дубровський вважає, що міністерству варто сконцентруватися саме на підтримці оборонних галузей, як от, наприклад, виробництві боєприпасів.

«Треба забезпечити автономність української армії з точки зору постачання критичних матеріалів. Зокрема, це стосується боєприпасів для артилерії. А з цим, як відомо, є проблеми. По окремих видах у нас великий дефіцит, ми купуємо їх за кордоном. Свої же не виробляємо. Єдиний патронний завод залишився на окупованій території в Луганську. Отже, ключовий напрямок міністерства – вирішити це питання. ЗСУ повинні мати достатньо запасів, щоб тримати оборону», — наголошує він.

Що стосується Мінекономіки…

«Юлії Свириденко – треба посилити команду заступників. Бо низку ключових напрямків за попереднього міністра курували люди без належного досвіду та компетенції у відповідних сферах. А далі… Вважаю, що має прискоритися приватизація та подальша деполітизація управління держпідприємствами. Крім того, дерегуляція ринку праці та нова хвиля дерегуляції загалом», — зауважив Гліб Вишлінський.

«Залучення інвестицій, підтримка нашого експорту, створення умов для розвитку бізнесу», — перераховує Ілля Несходовський.

Мінекономіки за Олексія Любченка, зауважив економіст, у своїх пріоритетах зосереджувалося на «тіньовиках», хоча варто було б зайнятися і «чистим» бізнесом». Щонайперше тією його частиною, яка постраждала від пандемії COVID-19.

«Продовжується датування через програму «Доступні кредити 5-7-9%» тих, зменшуючи їм відсотки за кредит, хто, по факту, має достатньо успішний баланс. Зокрема, це стосується сільськогосподарських виробників, які суттєво не постраждали від карантинних обмежень, — каже Ілля Несходовський. – Немає потреби, щоб держава допомагала успішним, держава повинна допомагати насамперед тим, хто потрапив у складну ситуацію. На наступний рік у нас немає жодної програми, аби підтримати бізнес. І на це потрібно звернути увагу», — підкреслив пан Несходовський.

Анатолій Кінах загалом погоджується з попередніми спікерами і наголошує, що Мінекономіки повинно якомога швидше прийняти антикризову стратегію. «Документ – для відновлення росту економіки. Це передбачає покращення доступу до кредитів, створення прогнозованого і стабільного податкового поля, максимальне залучення інвесторів», — підсумував пан Кінах.

Отже, роботи в нових міністрів багато. Що зі сказаного експертами їм вдасться реалізувати, а що ні – прогнозувати наразі складно. Поживемо-побачимо-відчуємо.  

Максим Ланович. Київ