Пройшов уже третій за п’ять місяців саміт Путіна з Лукашенком. Перший був у кінці лютого, другий — в кінці квітня. І ось третій — в кінці травня. Щось зачастили. Причому формат зустрічей незмінний: Лукашенко гостює в ролі «бідного родича». Він, щоправда, в стані вже не настільки приниженому, як було в критичний для нього час — у вересні минулого року, та однак залежному. Ніяких брифінгів і преспідходів, всього лише невелике відео для преси. А також новини, які свідчать не стільки про предмет обговорення, скільки про зміну пір року: «Після переговорів Путін і Лукашенко каталися на лижах і снігоходах». «Путін запропонував Лукашенку скупатися в Сочі». Психологічний практикум — вгадайте з трьох разів, яка зустріч була в лютому, а яка — в травні.

Та все ж із заявленого порядку денного, з дрібних невипадкових деталей переговорів можна робити деякі висновки. І вони невтішні, як для Лукашенка, так і для країни, якою він все ще керує.

АКТИВНОСТІ «ЛУ» І «ПУ» НАПЕРЕДОДНІ ЇХ САМІТУ

Але спочатку слід розглянути події, які передували сочинській зустрічі останніх диктаторів Європи. Лукашенко в четвер брав участь у мінському засіданні Ради глав урядів країн СНД. А в п’ятницю з ранку, перед вильотом у східному напрямку (з західним — тепер великі проблеми), встиг зустрітися в Мінську з главами делегацій цієї Ради, зокрема з російським прем’єром Мішустіним. Для білоруського диктатора в цих зустрічах були два найважливіші акценти.

По-перше, йому важливо було показати, що ситуація в Білорусі цілком і надійно під його контролем. Він окремо наголосив на цьому, вітаючи гостей: «Я радий, що ви на білоруській землі. Незважаючи на атаки на Білорусь — в основному в Інтернеті, Telegram-каналах, — ви бачите, що обстановка у нас спокійна, Мінськ, як і раніше, тихе і спокійне, затишне місто для життя людей. Тож, ласкаво просимо в будь-який час до нас і громадян ваших держав». (Але які ж красномовні ось ці «атаки на Білорусь, в основному в Telegram-каналах»! Ну так вже болить Вусатому NEXTA, так йому важливо самого себе переконати, що правильно роздув такий скандал, затримуючи Протасевича).

По-друге, варто звернути увагу на дифірамби Лукашенка на адресу СНД, Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) та інтеграції в цьому напрямку: «Очевидно, що основну увагу урядів країн СНД і його робочих органів слід зосередити на розвитку спільного економічного простору. Скажу відверто і прямо. Якщо ми найближчим часом не вирішимо це, говорити про існування ефективної Співдружності незалежних держав не доведеться. Навіть скажу — і ЄАЕС. Настав час остаточно розставити всі крапки над i, прийняти рішення щодо формування справжніх підвалин взаємин наших держав. Підвалини — це економіка».

Вибачте за розлогу цитату, але про що вона говорить? Схоже, економічний зашморг «поглибленої інтеграції» з РФ настільки тугий, що Григорович вже змирився з тим, що цього не уникнути. Тому він намагається «розчинити» єднання з Росією — у СПІЛЬНІЙ більш тісній інтеграції в рамках СНД, ЄАЕС. «Розчинити», як мінімум, піарівськи. Але, якщо вийде, то й реально. Тобто якщо вже й поглинатися Москвою, то не самому — сподіваючись, що в співдружності з іншими «монархами» (яких в СНД більшість) йому буде простіше зберігати залишки суверенітету власної диктатури.

Корисно провів четвер-п’ятницю і Путін. У четвер він зустрічався з Шойгу. Тільки-но світ відсміявся з приводу головного храму ЗС Росії кольору хакі, з язичницько нумерологічною прив’язкою його параметрів до статистики Другої світової війни. А тут вже Шойгу презентував проект головного музею Збройних сил РФ. І це взагалі щось вражаюче — п’ять накладених одна на одну пентаграм — чистий сатанізм (і досить вартісний, який простір для розпилу!). А в п’ятницю Путін провів там же, в Сочі, нараду з постійними членами Ради безпеки РФ на тему — «Стратегія національної безпеки».

7 ХВИЛИН ВІДКРИТОСТІ І 5 ГОДИН ТАЄМНИХ ПЕРЕГОВОРІВ

Тобто в сумі — мілітаристський акцент очевидний. І це саме в ту мить, коли Лукашенко приїхав до Сочі подорожче продавати Кремлю свою наростаючу токсичність для Заходу: «Тепер я увесь ваш! Краще мене в Мінську не знайти! Тримайтеся за мене!». І Путін, нехай і з саркастичною посмішкою, але розкриває над «молодшим братом» парасольку безпеки…

В анонсованій і відкритій частині зустрічі Путін-Лукашенко превалювали дві теми: ситуація навколо затриманого літака Ryanair і букет економічних питань (що подається держпресою двох країн у тонах виключно яскравих і позитивних — поглиблення співробітництва, збільшення обігу, зростання економіки).

Варто нагадати, що ця зустріч планувалася ще на початку травня, до лукашенківського авіапіратства. І, до речі, по тому, як анонсував цю тему Пєсков, складалося враження, що для Кремля дії мінського колеги були значно несподіваними: «Я думаю, що президент Лукашенко все ж інформує президента (Путіна, — ред.) про історію з літаком. Звичайно ж, напевно, буде порушуватися і питання російської громадянки, яка була затримана і перебуває зараз в слідчому ізоляторі в Мінську». (Ніхто не повинен обманюватись з приводу згадки тут Софії Сапеги. Це всього лише нагадування Путіна, що своїх громадян, підданих має право садити, щемити тільки він. А мінський васал повинен питати на те спеціальний дозвіл).

Треба також було бачити, як кілька разів під час розмови Лукашенко кивав у бік чорної валізки-«дипломата», взятої ним на зустріч. Ось, мовляв, саме там важлива інформація для Путіна про Ryanair, про необхідність якої говорив Пєсков. (Напевно там якийсь аналог минулорічної анекдотичної продукції КДБ — «переговорів Майка і Ніка» про «міцного горішка Лукашенка»).

У семихвилинному відео, опублікованому провладним Telegram-каналом «Пул Первого» (ось уже в ньому «атаки на Білорусь» точно немає), варто звернути увагу на одну фразу мінського диктатора «Нам же, знаєте, пророкували мало не стагнацію якусь… Економіка в Росії зростає, природно, прив’язана до Росії і наша економіка нормально рухається». https://t.me/pul_1/2931

І ось це виглядало якось зовсім безнадійно, безпорадно. «Білоруська економіка, природно, прив’язана до Росії»? Як же це далеко від нещодавніх розмов Лукашенка про рівноправне співробітництво братніх країн і народів. Не менш показовою є й акуратно принижена градація, дана двом країнам: російська економіка зростає, а білоруська всього лише — «нормально рухається» (на жаль, не уточнено в якому напрямку або в яких ритмах).

Тобто і тут, з обмовок, стає очевидним: в тому чи іншому вигляді аншлюсу, для початку економічного, — не уникнути. Очевидно, цим самим пояснюється і іронічний погляд Путіна на фотографії, що ілюструє зустріч, на Кремлин.ру. Опосередковано про те саме може говорити й те, що з промов Путіна якось вивітрилося досі обов’язкове нагадування про необхідність конституційної реформи в Білорусі. Схоже, в нинішній ситуації в Білорусі Путіна все влаштовує.

Але згадане відео — лише сім хвилин. А зустріч Путіна з Лукашенком тривала 5 годині 15 хвилин. І ось про це нічого не відомо.

ПОВІЛЬНА, АЛЕ НАДІЙНА ДОРОГА В МОСКОВСЬКИЙ ГЛУХИЙ КУТ

Втім, що там було, зрозуміти неважко: наполегливий тиск господаря-сюзерена і слизькі ухиляння гостя-васала.

За кремлівськими інсайдами — схоже, самим Кремлем санкціонованими, — ситуація в нинішніх російсько-білоруських відносинах наразі така: колишні 31-33 «дорожні карти поглибленої інтеграції» зменшено до 28 «союзних програм». Але таке скорочення відбулося не за рахунок урізання побажань Кремля, а в зв’язку з об’єднанням деяких елементів, «карт». При цьому показовим є нове синонімічне визначення: «союзні програми» виглядають як «поглиблена інтеграція», яка проте де-факто вже відбулася. І якщо в опублікованих уривках зустрічі 28 травня у промовах Путіна немає «конституційної реформи», то в словах Лукашенка відсутня хоча б якась згадка білоруської суб’єктності.

Дозовані кремлівські інсайди кажуть, що 26 з 28 «дорожніх карт», дорога яких привела до «союзних програм», вже повністю погоджені. Залишилися дві, тісно взаємопов’язані: податково-митна і нафтогазова. Лукашенко, який зі своїм режимом зазнає все більших економічних проблем, хоче знижок цін на нафту і газ вже до 1 січня наступного року, в той час як уніфікація податково-митної передбачена на 2024 рік. Традиційна «батьківська» хитрість — сподівання на те, що за два роки «чи то віслюк здохне, чи то хан помре». Але хан, все ж, не віслюк, він наполягає: ні, спочатку уніфікація, потім — знижки. У крайньому разі — поетапна синхронізація двох процесів.

І тут Лукашенко може ще якийсь час хитрувати, проте іншого виходу у нього немає. Мінський Ходжа Насреддін, він же «хамасівець», який розсилає мейли про замінування, повільно, але точно йде в російський глухий кут. І веде туди окуповану його режимом країну.

Олег Кудрін, Рига.

Перше фото: Kremlin.ru