Наприкінці року співак Ігор Целип відверто розповів «ФАКТАМ», яким був для нього цей час — із викликами, творчими відкриттями, паузами, новими силами та важливими рішеннями. В інтерв’ю артист розповів, як змінився, чого навчився, як війна впливає на його шлях, чому сім’я залишається головною опорою та які проєкти він мріє реалізувати у 2026-му.

«У Лондоні люди співали разом зі мною наші народні пісні»

— Рік добігає кінця, яким він був для вас? З чим увійшли у нього і з чим виходите зараз?ВІДЕО ДНЯ

— Цей рік був різним — і непростим, і цікавим, і потрібним. Я починав його з великими планами, із бажанням більше творити, показувати свою музику, виступати. Протягом року було багато різних ситуацій — і хороших, і непростих. Але кожна з них щось мені дала.

Напевно, головне, з чим я виходжу зараз, — це розуміння, що не все треба робити швидко. Є час для руху, є час для пауз. І в цьому немає нічого поганого. Я став спокійнішим і впевненішим у тому, що роблю. І вдячним — за людей, за досвід, за можливість продовжувати свою справу.

— Як змінилися за цей рік — як людина та артист?

— Я став більш свідомим і спокійним. Почав менше поспішати, більше слухати себе. Як людина зрозумів, що важливо зберігати рівновагу, навіть коли все навколо нестабільне.

Як артист — став чеснішим. Раніше я більше думав про форму, про те, який вигляд це матиме. А зараз мені важливо, щоб це було по-справжньому. Адже коли ти говориш від серця, люди це відчувають. І тоді музика працює по-іншому.

— Що нового відкрили у собі за цей час — можливо, риси чи сили, про які раніше навіть не здогадувалися?

— Відкрив у собі терпіння. І, напевно, силу не зупинятися. Були моменти, коли хотілося просто поставити все на паузу, але я зрозумів, що потрібно йти далі, навіть якщо шлях не завжди простий. Також я навчився приймати ситуації такими, як вони є. Не все можна контролювати, і це нормально. Іноді треба просто робити свою справу — і з часом усе стає на свої місця.

— Чи вдалося досягти всього, що планували на початку року?

— Якщо чесно, не всього, що планував. Але я навчився не гнатися за галочками у списку цілей. Були проєкти, які втілилися навіть краще, ніж я очікував, були й такі, що довелося поставити на паузу — як, наприклад, мій ресторан. Але я не сприймаю це як поразку. Навпаки, це природний процес — щось відпускаєш, щоб дати місце новому. Зате я продовжив писати музику, виступати, знайомитися з людьми, які надихають. Я зробив кроки вперед у своєму творчому баченні, і це для мене головне досягнення. Бо не завжди важливо, скільки зробив, важливо, ким ти став у процесі.

— Який момент став для вас переломним або найяскравішим за цей рік?

— Яскравих моментів було дуже багато. Один з них — виступ у Лондоні, коли люди співали разом зі мною наші народні пісні. Це було дуже зворушливо. У той момент я реально відчув, як сильно нас об’єднує музика. А переломним був момент, коли вирішив призупинити роботу ресторану, щоб більше зосередитися на творчості. Це рішення далося непросто, але воно дало мені свободу і нову енергію. Я зрозумів, що зараз хочу віддавати максимум саме музиці.
«Я став спокійнішим і впевненішим у тому, що роблю», — говорить співак

«У музиці з’явилося більше правди»

— Як війна вплинула на вашу творчість і сприйняття життя?

— Війна дуже змінила мій погляд на життя і творчість. Ти починаєш більше цінувати прості речі: можливість бачити рідних, бути вдячним за спокійний день, мати змогу співати. У музиці теж з’явилося більше правди. Тепер я сприймаю кожен виступ як щось більше, ніж просто сцену. Це спосіб підтримати людей, дати їм частинку енергії, віри, нагадати, що ми всі разом. Я бачу, як це потрібно людям, і це мене надихає.

— Ви не раз говорили, що сім’я для вас — підтримка. Як вони допомагають триматися й не втрачати внутрішній баланс?

— Сім’я — це мій фундамент. Мої мама, тато, брат — це ті люди, без яких я не був би тим, ким є сьогодні. Мама — справжній герой. Вона щодня робить неймовірне, доглядаючи за моїм братом. Її сила й любов — це те, що надихає мене рухатися вперед. Тато — приклад працелюбності та стабільності. Коли буває важко, коли сумніви чи втома накочують, я згадую про них. І одразу розумію, що не маю права здатися. Їхня підтримка завжди поруч, навіть якщо ми далеко одне від одного.

— Можливо, є нові проєкти, які ви розпочали цього року та плануєте продовжувати?

— Так, цього року ми запустили проєкт «Танці Лондон» — і я дуже радий, що він знайшов відгук у людей. Перші три заходи вже відбулися, і кожен з них показав, наскільки українцям тут, у Лондоні, потрібен простір для зустрічей. Для мене цей проєкт — не просто вечірки. Це про спільноту, про єднання, про підтримку одне одного далеко від дому. Ми вже думаємо, як удосконалити формат: додати нові ідеї, запросити більше артистів, зробити події ще яскравішими.

— Цього року ви активно виступали — у Британії та Європі. Який концерт чи благодійна подія запам’яталися найбільше?

— Найбільше запам’ятався концерт у Римі. Тоді прийшло стільки людей, що ми ледве всіх розмістили, — це був справжній солдаут. Люди стояли, сиділи, просто намагалися бути всередині, щоб бути частиною цього вечора. Ми разом співали, сміялися, плакали. А головне — нам вдалося зібрати дуже багато коштів на підтримку Збройних сил України. Це був концерт Юліка, Андрія Заліска та мій — і це точно момент, який я запам’ятаю надовго.

— Які цілі чи мрії бажаєте здійснити до кінця року та перенести на наступний?

— Зараз хочу зосередитися на тому, щоб масштабувати «Танці Лондон»: зробити проєкт ще більшим, із новими форматами, артистами та ідеями, щоб українці в Лондоні отримували ще більше тепла та єдності. Також планую завершити кілька нових пісень і запустити проєкт з відродження української пісні. Дуже хочу, щоб наступний рік став роком росту — і творчого, і внутрішнього.

— Які пісні або творчі колаборації очікувати від вас найближчим часом?

— Зараз працюю над проєктом, який давно виношую. Це відродження українських пісень — тих, із якими виросли ми всі. Хочу дати їм нове звучання, але залишити їхню душу. Веду розмови з артистами, з якими бачу можливі колаборації. Сподіваюся, вони погодяться, і ми створимо справді щось особливе — щось, що збереже нашу українську ідентичність, але звучатиме сучасно.

Раніше артист розповів «ФАКТАМ» про те, що викладає вокал для українців у Лондоні.

66
Читайте нас у Facebook