«У три роки мама привела мене на балет, але я постояв біля верстата і на цьому все закінчилося»

— Дімо, «Танці з зірками» змінили ваш життєвий графік?

— Звісно! Він тепер спрямований практично повністю у бік танців. Останні кілька місяців я в середньому репетирую по вісім годин на день. Щодня! Навіть наступного дня після прямого ефіру не даю собі відпочинку. Знову йду в зал.

— Що відчуваєте ввечері, прийшовши додому?

— Після минулого ефіру болить праве стегно. Тренуючись перед виступом у прямому ефірі, я впав і вдарився об бетон. Це було прямо перед виходом на паркет. Неприємна випадковість. Повернувшись додому, відчував втому, але при цьому й задоволення. Наш з Аліною номер вдався і був просто на одному диханні. Люди це відчули! У такі моменти розумієш, що всі твої щоденні важкі тренування не дарма! Це мотивує рухатися далі!

— Контемп, присвячений пам’яті Кузьми Скрябіна, дійсно, був дуже красивим. А проте ви потрапили у «зону ризику». Було прикро?

— Так. Хоча я до цього поставився абсолютно спокійно і не хвилювався. Розумію, пройти через номінацію може кожен. Такі моменти для мене — це як перевірочка, що ти собою являєш. І я вважаю, що ми з нею впоралися гідно.

— Але ви могли покинути шоу…

— У мене взагалі не було такого відчуття. Внутрішньо я абсолютно не хвилювався. Пам’ятаю, коли сказали, що зараз буде батл між нашою парою та парою Стаса Горуни, я зробив перші кроки ча-ча-ча з такою легкістю, ніби танцював їх років двадцять! У мене не було ні краплі сумніву! Знав, що ми з Аліною зараз просто розірвемо паркет!

— Танці раніше були у вашому житті?

— У три роки мама привела мене на балет, але я там був лише два рази. Постояв біля верстата, і на цьому все закінчилося. До участі в проєкті я ніколи не займався танцями. Хоча усвідомлював, що добре чую музику, ритмічний, відчуваю своє тіло. Тому що, коли працюю на сцені, завжди танцюю. Просто роблю це так, як відчуваю. Це практично завжди імпровізація. Згодом я став набувати, звичайно, все більше впевненості та свободи в рухах. З’явилися якісь свої танцювальні «фішки». Мені взагалі дуже подобається танець. Можу годинами спостерігати за репетиціями Free-dom Ballet. Їхній танцювальний зал і репетиційна групи KADNAY знаходяться на одному поверсі. Також я часто відвідую їхні вистави. І ось таким чином, спостерігаючи зі сторони, на підсвідомому рівні намагаюся вчитися у них, аналізувати, як треба пропускати все через себе, не роблячи рух просто заради руху…

«Вплутався в авантюру спробувати свої сили в «Караоке на Майдані»

— Відомо, що вперше ви вийшли на сцену завдяки проєкту «Шанс». Скільки вам було тоді років?

— 16 років. Насправді спочатку був проєкт Ігоря Кондратюка «Караоке на Майдані», потім «Шанс». Переможець «Караоке на Майдані» проходив далі, потрапляючи до одного з двох продюсерів — Наталки Могилевської або Андрія Кузьменка. Я потрапив до Наталки. Мені було шістнадцять, і я, за великим рахунком, просто із задоволенням вплутався в авантюру спробувати свої сили в «Караоке на Майдані».

— Хто це запропонував?

— Ми з друзями та моєю сестрою приїхали до Києва з Дніпра, гуляли Хрещатиком. Це була коротка авантюра. Тоді в «Караоке на Майдані» у фінал вийшли я та Макс Барських. Я став переможцем і пройшов в «Шанс». На той час у мене вдома, в Дніпрі, була дворова рок-н-рольна група. Але я не будував ніяких планів з приводу своєї музичної кар’єри. Ми просто грали в кайф! І тут раптом випадковість обернулася долею! Пам’ятаю, на «Шансі» неймовірно соромився, з мене не можна було витягнути ані слова. Уявіть, раптом потрапив в шоу-бізнес: я в лімузині з Могилевською, усюди камери, Діма Коляденко ставить номер, мене везуть на студію звукозапису до Олександра Пономарьова. І все за один день! Це немов на американських гірках. Такий божевільний спектр емоцій!

— Важко було потім повернутися до звичайного життя?

— Я не виграв «Шанс» і приїхав додому в Дніпро, але при цьому зрозумів, що доторкнувся до шоу-бізнесу і там прикольно. Тоді я не був упевнений на сто відсотків, але вже почав подумувати про те що, можливо, музика — це моє.

— «Танці з зірками» теж стали випадковістю в вашому житті?

— Я давно хотів потрапити на проєкт. Переглянув величезну кількість сезонів і, лежачи на дивані, часто говорив: «От якби мене туди, я б затанцював!» Всі навколо посміялися, але в цьому жарті була частка правди. Мною рухав божевільний інтерес — а чи зможу я? І ось 2021 рік… Трапився кастинг. Потрібно було станцювати хореографію, яку показувала Олена Шоптенко, після — імпровізувати. І я настільки сильно горів бажанням, що, думаю, це було дуже помітно і виразно зіграло свою роль! Зрозуміло, що танцював я далеко не ідеально.
Дмитро Каднай вважає, що Аліна Лі для нього ідеальна партнерка

— Ви горите досі — це помітно! Відразу стали в пару з Аліною Лі?

— Спочатку мене поставили в пару з Марією Колосовою, яка в підсумку танцювала з Олексієм Суровцевим. Ми якийсь час займалися, вже трохи притерлися один до одного, щось стало виходити, але буквально за тиждень до ефіру мені запропонували знову спробувати себе з іншого танцівницею. Це була Аліна. Перше, що ми станцювали в парі, був контемп. І відразу один одного відчули. Я взагалі максимально гостро реагую на енергетику іншого та зрозумів, що Аліна — моя людина.

«Коли танцюєш, все повинно бути незалежним — голова, плечі, стопи»

— Що для вас стало найскладнішим за час танцювального марафону?

— Та усе! Танці — це взагалі інший світ. Коли дивишся по телевізору, здається, що все просто. Але це видається, лише коли сидиш на дивані. Під час танцю мозок працює за якоюсь посиленою програмою. У тебе все повинно бути незалежним — голова, плечі, стопи… Коли тільки починаєш тренуватися, припустимо, починають виходити кроки, тренер каже: давай «включимо» руки. І все просто розсипається. Щоб зібрати весь цей «пазл», потрібно кожен день багато годин працювати, і тоді тіло в танці запрацює як один механізм. Зізнаюся, мій «пазл» не зібрався дотепер.
«Я давно хотів потрапити на проєкт. Мною рухав божевільний інтерес — а чи зможу я?» — каже Дмитро

— Чи встигаєте займатися музикою?

— Сьогодні був на студії. Знаєте, це такий кайф! А ще ми недавно відіграли концерт групи KADNAY у Києві. Вийшли на сцену, і я пережив такі неймовірні відчуття. Немов нарешті повернули те, що мені дуже дорого. Звичайно, сумую за музикою. Коли приходжу додому після тренувань, якщо є ще сили, беру гітару, граю та отримую від цього величезне задоволення.

— Зазвичай учасники «Танців з зірками» розповідають, що дуже худнуть за час проєкту.

— Я вирішив всіх випередити та схуд раніше, ніж почався проєкт. Це сталося десь за рік до шоу, причому не спеціально. Поганий настрій, пов’язаний з коронавірусом, відсутність музики… Це все негативно позначається на творчих людях. Я скинув десять кілограмів. Сам здивувався! Отже зараз мені вже нікуди худнути. Не дотримуюся ніякої дієти, їм багато солодкого.

— Багато хто говорить, що у вас одні з найкрасивіших костюмів на проєкті!

— Їхньою розробкою, а потім створенням займаються стилісти. Мені найбільше запам’ятався мій перший костюм, коли наша пара танцювала ча-ча-ча. На мені були штани з бахромою, які важили близько п’яти кілограмів. Це був мій перший танець на паркеті, я ще не дуже впевнено стояв на ногах, і, коли обертався, бахрома і стеклярус ще більше мене «докручувати». Зізнаюся, впоратися було важко. Але врешті-решт я подружився зі штанами.

— Ви готові перемогти?

— На сто відсотків. Своїми конкурентами вважаю всіх учасників. Ми багато часу знаходимося разом, і я бачу, як інші хлопці теж «впахують». Це викликає величезну повагу до кожного.

— Вважається, що на середині проєкту відкривається друге дихання, і тоді вже учасників не зупинити.

— Не знаю щодо другого, у мене ще перше не закінчилося!

Читайте також: Образи виникають у всіх учасників «Танців з зірками» — комусь не подобається номер, комусь костюм, — Олена Коляденко

Фото каналу «1+1»
1845
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Twitter