Популярна українська актриса Тетяна Кравченко зустріла велику війну у Парижі. Разом з чоловіком-дипломатом та сином вони переїхали до Франції за декілька місяців до повномасштабного вторгнення. Тетяна досі не може стриматись, розповідаючи про 24 лютого 2022 року, дзвінки батькам та друзям. Вона поверталась до Києва кілька разів. Знає, що таке безсонні ночі та звуки сирен. Навіть продовження серіалу «Слід», який СТБ покаже вже восени, знімали біля воронки від снаряда російського танку.

В ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» Тетяна розказала про свій найстрашніший спогад, нервову напругу та бажання на день Перемоги.

«Я відчувала — щось станеться»

— Тетяно, що відчуваєте зараз, коли велика війна йде вже понад півтора року?

— Біль від того, що відбувається з моєю країною. Гадаю, всі ми відчули шок, коли почули про повномасштабне вторгнення, побачили, як горять наші міста, почали дзвонити родичі й розказувати подробиці того, що відбувається, наприклад на Чернігівщині. Не хотілось вірити, що це може бути насправді.

— Життя українців повністю змінилося. Що для вас вже ніколи не повернеться?

— Київ, яким він був до 24 лютого. Він стане іншим. А якщо говорити про тих, хто вже ніколи не повернеться — це мій батько. Війна пришвидшила темп його хвороби й він помер.

Війна зруйнувала мирне життя і відчуття безпеки та розуміння, що робити далі, як жити, де буде моя дитина. Мені, мабуть, пощастило більше, бо ми з сімʼєю переїхали до Франції за пів року до початку повномасштабної війни. Це відбулось через роботу чоловіка у посольстві. Тому у нас був хоча б майданчик, на якому ми зустріли війну — квартира в Парижі. Поруч чоловік та син. Але загалом розуміння, куди повертатися, яким чином повертатися і що робити, не було — думаю, ці питання сьогодні є у всіх українців.
Тетяна Кравченко з батьком та сином

— Чи було у вас очікування, що велика війна станеться?

— Я поїхала з Києва за десять днів до початку повномасштабного вторгнення, після закінчення зйомок. І у мене було відчуття, що щось станеться. Напевно ніхто з пересічних українців до кінця не вірив, що може розпочатися ось така війна, але те, що щось відбувається, було зрозуміло. Особливо посилився мій страх, коли почали евакуювати посольства з Києва.

— Яким було ваше 24 лютого?

— Пам’ятаю, як десь о пів на п’яту ранку моєму чоловіку подзвонили. Він працює консулом Посольства України у Франції. На вулиці було ще темно, і він дуже швидко почав збиратися. Я відкрила очі, питаю: «Хто це телефонує так рано?» І він мені просто сказав: «Війна почалась». Мене охопив жах, я сіла й почала дивитися новини про те, як бомблять наші міста, і дзвонити батькам.
За час повномасштабного вторгнення Тетяна тричі приїздила в Київ, щоб знятися у серіалі «Слід»

«Моя рідна школа повністю зруйнована»

— Ви родом з Миколаєва. Чи залишились у вас там рідні?

— Мої однокласники, з якими я періодично зідзвонюсь. Моя рідна школа повністю зруйнована через пряме влучання ракети. Це була історична будівля, одна із найстаріших у Миколаєві, частка мого дитинства. Знаю, що у моєму будинку в Миколаєві немає вікон. Як казала моя однокласниця, ставити вікна, просто немає сенсу, тому що коли весь час «прилітає», вони все одно знову вилетять.

— Який період за час великої війни став для вас найважчим?

— Коли помер мій батько. Коли він захворів і ми дізналися діагноз, я поїхала в Київ його забирати — й це був мій перший приїзд в Україну від початку повномасштабної війни. Я відчула різницю одразу, щойно перетнувши кордон з Польщею.

Пам’ятаю, як їхала передмістям Києва, селами Мила і Віта-Поштова, де цілі вулиці були знищені. А раніше ми часто тут їздили. На вулицях були люди в камуфляжі, з автоматами, уздовж дороги стояли бочки з полум’ям, а вдома через блекаут не було світла і води. У цих обставинах треба було вивозити батька, який дуже хворий і тільки-но після операції. Це був найважчий період.

Читайте також: «Нами прикривалися, як щитом»: популярна акторка про життя в окупації

— За час повномасштабного вторгнення ви поверталися до знімального процесу?

— Я тричі приїздила у Київ і навіть встигла відзнятися у серіалі «Слід». Тому усю «красу», коли виють сирени, теж встигла відчути на собі. Памʼятаю, приїхала у Київ на поминки свого батька і колеги попросили залишитися на кілька тижнів заради серыалу. У мене був тоді такий стан, що я не в змозі оцінити свої емоції від знімання. Але кожного дня у мене був страх. Коли я приїхала вперше на зйомки, побачила величезні ями прямо біля знімального майданчика. А мені кажуть: «Ти не знала? Сюди танк стріляв». Посеред клумби лежали гори мішків, а за ними люди зі зброєю, на дорогах «їжаки» — це не вкладалося у моїй свідомості. Я залишала інший Київ у лютому.
Тетяна з колегами на знімальному майданчику

— Так, про укриття тоді мало хто думав…

— Поблизу мого будинку нема укриття, тому ми користувались правилом двох стін. Я вперше почула тривогу, коли ми як раз лягали спати. Як тільки вона почала вити, я одразу ж вилетіла з ліжка і побігла в коридор. Мама мені кричить: «Заспокойся, ми не вперше таке чуємо. Або хоча б одягнись». Тоді я себе зупинила й змусила заспокоїтись. Але те, що я у Києві весь час була у напрузі, відчула, лише приїхавши у Львів, коли почало вже відпускати. До цього нерви були як натягнута струна. Мабуть, я не така сильна жінка, як моя героїня зі «Сліду».

Читайте також: «Мамо, мені дуже страшно»: Зоряна Марченко про виклики першого року великої війни

— Ваша Ольга Косач стримана та сувора…

— Знаєте, я бачу по людях, які мені пишуть, що моя героїня зараз потрібна — ось така, яка вона є. Тобто образ Ольги Косач є зараз дуже необхідним, адже її агенція «ОСА» — це така структура, яка перемагає зло. У кожної людини, мабуть, є свій «якір» — те, що пов’язує із мирним життям. Напевно, для когось це «Слід».
«Образ моєї героїні Ольги Косач є зараз дуже необхідним, адже її агенція «ОСА» — це така структура, яка перемагає зло», — каже Тетяна Кравченко

— Шо мрієте зробити відразу після нашої Перемоги?

— Я привезу сина у мирний Київ, не боячись за нього. Потім піду на могилу батька.

Раніше телеведучий і сценарист Руслан Шаріпов про причини ненависті росіян до українців.
181
Читайте нас у Facebook
та Instagram