Виробники смартфонів ніяк не можуть вгамуватися і продовжують гнатися за високою роздільною здатністю екрану. З кожним роком стає все важче знайти модель з дисплеєм не FullHD (1080p), у середньоціновому сегменті активно використовують 1.5K-матриці (1220p), флагмани готові запропонувати 2K (1440p), а компанія Sony взагалі випускає Xperia 1 V зі своєю інтерпретацією 4K ( 1644p). Але навіщо це потрібно? На мою думку, екран з високою роздільною здатністю – це марна трата грошей , що має також цілий ряд наслідків.

Давайте подумаємо, навіщо смартфону екран з високою роздільною здатністю ? Він потрібний лише для того, щоб наші очі не помічали пікселі на дисплеї та сприймали зображення як єдине ціле. Якщо вірити словам Стіва Джобса, досягнення необхідної цілісності можливе за показником щільності точок 300 ppi.

Якщо взяти за основу найпопулярнішу діагональ сучасних смартфонів (6.67 дюйма), виходить, що щільність пікселів 300 ppi можлива на екранах з роздільною здатністю, що представляє щось середнє між HD (267 ppi) та FullHD (395 ppi). Тобто навіть стандартні для нашого часу 1080p забезпечують запас, а все, що вище за це значення — відверта надмірність.

Система, програми та ігри підганяють свою роздільну здатність під параметри екрана. Якщо ваш смартфон має 2K екран, то пристрій виводитиме картинку саме в 1440p. І в цій ситуації очевидно, що чим вища роздільна здатність, тим більше ресурсів повинен витрачати процесор для відтворення зображення.

До чого це спричиняє? До зниження продуктивності. При використанні аналогічного процесора з порівнянним рівнем оптимізації частота кадрів у грі виявиться вищою на смартфоні, у якого нижче роздільна здатність екрана. А в процесі виконання більш простих завдань пристрій з надмірною щільністю пікселів також буде сильніше нагріватися.

Якщо ігрова продуктивність не хвилює користувача, та й нагрівання корпусу він не може назвати серйозною проблемою, за інших звичайна звичайна людина напевно захоче купити смартфон з кращими показниками автономності. І саме пристрій з низькою роздільною здатністю довше працюватиме від одного заряду.

Причина тут та сама, що й у випадку з продуктивністю. Для малювання картинки у високій роздільній здатності смартфон споживає більше ресурсів процесора і тому стає ненажерливішим.

Якщо інтерфейс софту адаптує картинку під параметри екрана, то з відзнятим відео нічого не зробиш. Якщо його роздільна здатність не відповідає характеристикам дисплея, зображення здаватиметься менш чітким і навіть трохи розмитим.

Здавалося б, немає жодної проблеми в тому, щоб дивитися контент у 4K . Однак у випадку вашого відео його може не бути. І навіть якщо ви все-таки знайдете контент з потрібним дозволом, то будьте готові до того, що для його відтворення доведеться витрачати більше трафіку, а через слабкий інтернет виникнуть лаги.

Нарешті, телефони з високою роздільною здатністю екрану коштують дорожче за свої аналоги, що пропонують стандарт HD або FullHD. А ми, купуючи пристрій з дисплеєм 1.5K і більше:

• не отримуємо переваги щодо чіткості зображення;

• споживаємо більше ресурсів процесора, збільшуючи витрату заряду акумулятора;

• миримося з розмитою картинкою під час перегляду відео в недостатньому дозволі.

Єдина об’єктивна причина, здатна змусити купити телефон із екраном 1.5K і вище – споживання VR-контенту, для якого потрібний запас щільності пікселів в районі 500 ppi. В іншому – жодних плюсів, одні мінуси.

Источник: itechua.com