Скам’яніла стегнова кістка, знайдена у Франції, дала незвичне уявлення про ранні стадії розвитку Homo sapiens, нашої сучасної лінії. Це відкриття свідчить про те, що між цією давньою групою людей і нами існувала ледь помітна відмінність.

Скам’янілу стегнову кістку, розміром приблизно 2,5 сантиметра в ширину, знайшли в шарі осаду, вік якого датується від 40 680 до 42 335 років. Розташована в печері Грот-дю-Ренн поблизу Арсі-сюр-Кюр, приблизно за 200 кілометрів на південний схід від Парижа, ця значна археологічна пам’ятка стала предметом пильної наукової уваги через її зв’язок з шательперонською культурою, пише Live Science.

Традиційно шательперонську культуру переважно пов’язували з неандертальцями в Європі під час останньої фази їхнього існування. Артефакти, знайдені на шательперонських стоянках, від північної Іспанії до Паризького басейну, викликали дискусії серед дослідників. Дехто стверджував, що ці артефакти належали Homo sapiens.

Однак нове дослідження розкриває нові таємниці печери Грот-дю-Ренн. Саме тут команда палеоантропологів натрапила на скам’янілу стегнову кістку немовляти, яка кинула виклик наявним поглядам.

Порівняння цієї стегнової кістки з кістками двох немовлят неандертальців та 32 новонароджених сучасних людей дало неочікувані результати. Скам’янілість із Грот-дю-Ренн продемонструвала чіткі відмінності від кісткових структур неандертальців, а також ледь помітні відмінності від кісток сучасної людини.

Несподівана присутність скам’янілості Homo sapiens у шательперонському контексті спантеличила експертів. Відомий палеоантрополог Кріс Стрінгер з Музею природної історії в Лондоні, хоч і не брав участі в дослідженні, висловив своє здивування цією аномалією.

Старший автор дослідження Бруно Морей, палеоантрополог з Університету Бордо і Національного центру наукових досліджень (CNRS) у Франції, наголосив, що стегнова кістка не мала жодних патологічних ознак, які б пояснювали її відхилення від типових характеристик скелета неандертальця або сучасної людини. Морей додав, що шар осадових порід, в якому міститься кістка, навряд чи був значно порушений з плином часу, що ставить під сумнів можливість її неправильного розташування.

Дослідники припустили існування певних груп неандертальців та Homo sapiens, які мали спільні культурні стоянки. Інша гіпотеза стосувалася потенційного співіснування цих двох різних людських ліній, що означало їхнє взаємопов’язане існування.

Кріс Стрінгер виділив важливість цієї знахідки та її потенційні наслідки для історії людства. Знахідка ранньомодерної стегнової кістки людини серед неандертальських решток, якщо вона підтвердиться, може свідчити про те, що Homo sapiens і неандертальці взаємодіяли тісніше, ніж вважалося раніше.

Нещодавні альтернативні погляди, наприклад, представлені Людовіком Слімаком, археологом з Тулузького університету, припускають, що шательперонську культуру можна було б віднести до сучасних людей. Стрінгер визнав цю перспективу і її потенціал для забезпечення контексту для відкриття, постулюючи сценарії, де скам’янілості неандертальців могли бути інтрузивними або вказувати на більш густонаселене неандертальське населення в цьому регіоні.

Оскільки це відкриття відкриває нові шляхи для досліджень, Бруно Морель наголосив на необхідності продовження досліджень із залученням додаткових дитячих решток тієї ж епохи. Розширюючи пул проаналізованих зразків, дослідники сподіваються отримати більше інформації про походження та взаємодію цих давніх людських ліній протягом шательперонського періоду.