Путіну загрожує приниження і політичний крах
Президент Росії Володимир Путін опинився у дуже складному становищі. І він про це знає, пише The New Zealand Herald.
Його правління, що застрягло між принизливою поразкою та руйнівною ескалацією, виглядає дуже хитким, стверджують журналісти видання.
Путін перебуває саме там, де не хотів би бути.
Росія має довгу історію революцій. І історія показує, що це трапляється, коли уряд надто негнучкий, щоб реагувати на економічні, політичні та військові невдачі, пише видання.
Російсько-японська війна 1905 року та Перша світова призвели до революції 1917 року. А війна в Афганістані — до підриву економіки та розпаду СРСР.
У 2023 році питання вже не в тому, чи зможе Росія виграти війну в Україні. Натомість експерти розмірковують про те, наскільки всеосяжною буде її поразка. І чи зможе Путін зберегти владу.
«Путін перебуває у групі ризику. Він погано керує війною, а російська економіка скорочується», — стверджують Ліана Фікс з Ради з міжнародних відносин та Майкл Кіммейдж із Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні.
«Перед обличчям цих похмурих тенденцій Путін подвоїв свої помилки, постійно наполягаючи на тому, що війна йде за планом».
Тепер на Путіна чекає боротьба в тилу, пише The New Zealand Herald.
«Росія рухається до фінальної битви між прихильниками війни та реалістами, які розуміють, що подальше підвищення ставки може призвести до краху їхньої країни», — каже старший науковий співробітник Фонду Карнегі Тетяна Станова.
За 10 місяців війни в Україні російська армія втратила більше офіцерів, ніж радянська армія за 10 років війни в Афганістані.
Тож Путін причаївся.
Він скасував свою традиційну велику пресконференцію наприкінці року і щорічне звернення до парламенту.
Аналітики вважають, що це свідчить про різке ослаблення позицій російського лідера.
«Аж до вересня (російській) еліті здавалося, що Путін знає, що робить, — каже Станова. — Але після відступу з Харкова та Херсона все сприймається як стрімке сповзання в хаос і навіть розвал країни».
Видання пише, що Путін продемонстрував небажання вчитися на своїх помилках. Його стратегічне мислення виявилось переважно самообманом. А політична система, яку він побудував на кумівстві, відкатах та корупції, зрештою підірвала його мрії про завоювання України.
Тепер Захід повинен підготуватись до наступного акту російської трагедії.
Перший і найменш ймовірний сценарій — Росія погоджується на врегулювання шляхом переговорів на умовах України.
«Для цього прихильники жорсткої лінії, можливо, включно із самим Путіним, мають бути маргіналізовані», — стверджують аналітики Фікс і Кіммейдж.
Другий сценарій передбачає повну військову поразку. «Росія перетвориться з ревізіоністської держави на державу-ізгоя, цей перехід вже відбувається. І це зміцнить думку Заходу в тому, що Росія становить виняткову й неприйнятну загрозу», — додають вони.
Інша можливість — крах режиму, пише видання.
«Путін жорстко зосередив владу у своїх руках, і його завзятість у програшній війні поставила його правління на хиткий ґрунт», — попереджають аналітики.
Однак, на їхню думку, поки що ризик народного повстання в РФ видається малоймовірним.
«Путін подбав про те, щоб зберегти жорсткий контроль над збройними силами, службами безпеки та населенням Росії», — пояснює професор міжнародної історії з Лондонської школи економіки Владислав Зубок.
«Столиця — спокійна й сита, а Кремль подбав про те, щоб поблизу не стояла армія нещасних призовників, як це було у березні 1917 року. А ті, що могли очолити революцію, втекли за кордон».
«Хоча все більше росіян не довіряють своєму уряду і ЗМІ, вони так само не довіряють і Заходу», — додає Зубок.
«Звичайні росіяни прийняли пояснення свого уряду про те, що західні санкції запровадили для придушення російського народу».
«Влада постарілого російського диктатора тримається на тому, щоб сіяти й підтримувати страх, апатію, цинізм та недовіру серед еліт країни. За нових поразок Росії та подальшої мобілізації мільйони росіян можуть почати звинувачувати Путіна, як їхні попередники звинувачували царя Миколу та Горбачова», — попереджає Зубок.
«У поєднанні з низьким моральним духом, апатією та виснаженням у війську такий зсув громадської думки може призвести до політичної кризи. Це буде момент, коли російські політичні еліти мають вирішити, чи йти на компроміс із Заходом, чи боротися до кінця».
