Сьогодні в Atlantic Council вийшла стаття відомої американської військової журналістки Мелінди Харінг про шість сюрпризів для американуів від війни в Україні.

Зокрема вона пише, що: «Ще в лютому я була одним із небагатьох аналітиків, які цілком очікували , що Москва вторгнеться. Більшість залишалася скептичною, незважаючи на щиру наполегливість Вашингтона та інформацію про те, що вторгнення насувається. Перші шість місяців війни продовжували заперечувати припущення. Це шість найбільших сюрпризів для мене:

1. Повна неспроможність міжнародної системи стримувати Росію

Дипломатія провалилася, погрози США провалилися (президент США Джо Байден навіть надіслав російському президенту Володимиру Путіну листа з описом відповіді США на вторгнення), а посилена присутність НАТО у Східній Європі перед вторгненням нічого не дала. Зараз міжнародна система заважає Україні домогтися справедливості за військові злочини та відшкодування збитків на мільярди. Навіть після півроку війни Захід не може запропонувати Україні нічого реального в плані постійних гарантій безпеки.  

2. Звіряча жорстокість російської армії щодо «братніх» українців

Російська армія має довгу історію жорстокого насильства, але здавалося немислимим, щоб солдати брали участь у масових зґвалтуваннях, тортурах і вбивствах цивільних осіб, яких російський режим офіційно вважає своїми слов’янськими братами. А втім, саме так робили в містах і селах на околицях Києва. Навмисне бомбардування Росією театру в Маріуполі, де, як відомо, переховувалися жінки та діти, не віриться.

Як нещодавно нагадав мені народний депутат України від партії «Голос» Андрій Осадчук, раніше здавалося немислимим, що російська армія знищуватиме російськомовне село за селом на південному сході України, тим самим знищуючи власний політичний оплот в країні. Одні лише дії Росії на південному сході України викривають міф про слов’янське братерство.

3. Неспроможність адміністрації США повідомити, про що насправді йде війна

Президент Байден не просив американську громадськість робити щось, окрім сплати вищих цін на заправках. Він багато зробив для України, і він та його команда заслуговують величезної поваги за багато речей, але повідомлення громадськості – не одна з них.

Недостатньо надрукувати коментар для еліт у New York Times , де пояснюватимуть, що США будуть, а чого не робитимуть в Україні. Це не так погано, як коли президент Джордж Буш сказав американській громадськості піти за покупками після 11 вересня, але неуважність Байдена до повідомлення американській громадськості не отримує високих оцінок.

Війна Росії в Україні буде довгою і затяжною. Результат війни залежить від того, як довго Захід підтримуватиме зусилля зброєю та фінансовою підтримкою. Зрештою, все залежить від громадської думки. Відсутність публічних повідомлень протягом перших шести місяців війни – це ганьба, тому що Байден має надзвичайний дар спілкуватися зі звичайними людьми та палко вірить у справу свободи. 

. Зростання Зеленського від шоумена до державного діяча 

Менше року тому президент України Володимир Зеленський відвідав Вашингтон з візитом. Я не могла зрозуміти, чому він турбувався, не показуючи реальних досягнень. Він намагався збільшити інвестиції в Україну, не залучаючись до справжньої роботи з реформ. У перші два роки перебування на посаді (2019-2021) він мало цікавився часто нудними та складними деталями політики, натомість обираючи швидкі рішення. Замість того, щоб капітально переглядати суди, він загравав з ідеєю інвестиційних нянь, які допомагали б західним компаніям, якщо б вони зіткнулися з будь-якими проблемами з горезвісною правоохоронною та правовою системами України.

Перемотайте вперед до сьогоднішнього дня, і Зеленський став Черчіллем нашого часу. Він почав війну, відкинувши спроби покинути Київ і керувати із Західної України чи Польщі. З тих пір він надихнув світ своїм особистим героїзмом і мужністю, домагаючись західних урядів зробити більше і пояснюючи світові ціну свободи.

Як військовий лідер, Зеленський має репутацію людини, яка поважає своїх генералів і залишає їм приймати великі стратегічні рішення. Він також став стійким захисником України. Під час його президентської виборчої кампанії 2019 року багато людей ставили під сумнів патріотизм і прихильність Зеленського Україні. Аж до 24 лютого він виявляв готовність йти на компроміс і вести переговори про припинення війни. Більше ні.

5. Як мало Москва розуміє сучасну Україну

Кремль так і не зрозумів, наскільки принципово змінилася Україна після Євромайдану 2014 року. У Москві не змогли зрозуміти, що реформи, запроваджені за останні вісім років, були справжніми, хоч би й невпинно вони впроваджувалися. Особливо це стосувалося військових реформ.

Як зазначає Даніель Шеліговскі з Польського інституту міжнародних справ, росіяни абсолютно неправильно витлумачили дані опитувань в Україні, показуючи, що українці не люблять свою політичну владу, але довіряють військовим. Це призвело до катастрофічного висновку в Москві, що якби Росія змогла знищити українську армію, українці були б раді прийняти нових лідерів. Як вони помилялися.

6. Слабкі державні інституції України вижили

Україна – не держава, що провалилася. Через півроку після початку російського вторгнення банківська система України продовжує працювати. Україна вчасно платить працівникам бюджетної сфери. Лікарні та школи ще працюють. Державна залізниця вивезла з небезпеки мільйони українців. Дані центральних виборів були закриті та переміщені за кордон, щоб захистити їх від російських хакерів. Урядові міністерства співпрацювали з волонтерами для доставки гуманітарних товарів і медикаментів по всій країні. Слабкі державні інститути України виявилися напрочуд міцними під час війни.