Дослідники використовували гравітаційний маневр сонячного зонда на дослідження процесів у атмосфері гарячої «сестри Землі». Дослідження опубліковано у журналі Geophysical Research Letters.

Планетологи з Каліфорнійського університету Боулдері представили результати нового дослідження атмосфери Венери. Спостереження зонда «Паркер», призначеного для дослідження корони Сонця та сонячного вітру, підтримують гіпотезу про відсутність потужних блискавок на другій планеті нашої системи.

Дослідники використали для спостереження зближення зонда «Паркер» з Венерою під час виконання гравітаційного маневру: у лютому 2021 року корабель пролетів на відстані 2,4 тис. км від поверхні Венери та пройшов у тіні планети. Корабель використовує такі маневри для прискорення та виходу на потрібну траєкторію для дослідження Сонця.

Під час прольоту інструменти сонячного зонда вловили десятки «свистячих хвиль» — імпульсів, які чути в радіодіапазоні та на Землі пов’язані з блискавками. Але аналіз даних приладів «Паркера» показав, що на Венері хвилі, швидше за все, виникають не через блискавки, а через обурення в слабких магнітних полях, що оточують планету.

Розмір Венери можна порівняти із земним, але на відміну від нашої планети її «сестру» оточує щільна атмосфера, що складається на 96% з вуглекислого газу. Парниковий ефект та близькість до Сонця нагрівають поверхню планети до середньої температури 462 °C. Жоден дослідницький апарат не пропрацював на планеті більше кількох годин.

Дискусія про можливу наявність грозових фронтів та блискавок у негостинній атмосфері Венери розпочалася понад 40 років тому. У 1978 році космічний корабель НАСА «Венера-Піонер» почав рухатися орбітою навколо цієї планети. Майже відразу прилади пристрою почали фіксувати сигнали свистячих хвиль на висоті сотень км над поверхнею планети.

Зазвичай, Землі такі хвилі пов’язані з розрядами блискавок. Розряди стикають електрони в атмосфері планети і запускають хвилі, які по спіралі йдуть у космос. Вони створюють свистячі звуки, які перші радіооператори на Землі чули у навушниках.

Блискавки — не єдине, але очевидне пояснення, тому перші дослідники пов’язали спостереження саме з цим явищем. З 1978 року дослідники наводили аргументи на користь і спростування цієї гіпотези, дані, зібрані зондом «Паркер» підтримують гіпотезу про відсутність блискавок на Венері.