Глобальне потепління, найімовірніше, уб’є найстаріший у світі мох роду Такакія, якому уже 390 мільйонів років. Цей мінливий організм пережив три масові вимирання, які відбувалися на Землі.

Про це йдеться у дослідженні, публікованому в журналі Cell. Вчені впродовж 10 років досліджували рід Такакія, який має найбільшу серед усіх мохів кількість генів, що дають йому здібність швидко еволюціонувати.

Як зазначають вчені, 11-річне дослідження, яке проводилося в Гімалаях, показало, що мох добре пристосований до високогір’я, стійкий до екстремального холоду та інтенсивного ультрафіолету. Але швидке зростання глобальної температури призводить до скорочення ареалу цього моху. Ба більше, вчені виявили, що попри його здатність швидко змінювати гени, він втрачає свій ареал швидше, ніж будь-який інший мох навколо нього.

Такакія складається лише з двох видів моху, вони проростають окремо в Сполучених Штатах і Японії, але лише на Тибетському плато в Гімалаях обидва види зустрічаються разом.

При цьому ця рослина не схожа ні на що інше: її еволюційний пагін відгалузився від інших мохоподібних близько 390 мільйонів років тому.

Як пояснив генетик рослин із Capital Normal University в Пекіні Ікун Хе, еволюційна позиція Такакії серед рослин подібна до позиції качкодзьоба серед ссавців. Так само, як качконіс має багато дивних, не зовсім ссавцівських рис – наприклад, відкладання яєць і дзьоб – Такакія має купу особливостей, які роблять його не зовсім схожим на інші рослини, наприклад, пір’ясте листя і відсутність пор для контролю над потоком кисню і вуглекислого газу.

При цьому біотехнолог рослин з Фрайбурзького університету в Німеччині Ральф Рескі зазначає, що вона настільки відрізняється від інших мохів, що «довгий час було незрозуміло, чи це взагалі мох».

Протягом 11 років дослідники збирали зразки, аналізували геноми, збирали дані про навколишню екосистему та порівнювали сучасні зразки зі скам’янілостями віком 165 мільйонів років.

Дослідники виявили, що хоча геном Такакії має середню для мохоподібних довжину – трохи більше 27 400 генів – він має найбільшу кількість генів, що швидко еволюціонують.

Така швидкість еволюції була необхідна, коли 65 мільйонів років тому Гімалаї почали підніматися, внаслідок чого мохи на них піддавалися впливу нижчих температур і більшої кількості ультрафіолетового світла. Тож Такакії довелося адаптуватися до нових умов.

Дослідження виявило, що цей мох має здатність протистояти сонячній радіації, виробляючи «велику кількість метаболітів, таких як флавоноїди та поліненасичені жирні кислоти, для захисту». Він також має гени для більш ефективного відновлення ДНК, що є важливим захистом від шкідливого проміння.

Такакія також пристосований до екстремальних холодів і може перебувати в стані спокою під снігом впродовж восьми місяців на рік, а потім здійснювати ріст і розмноження за три-чотиримісячний період.

Але навіть така здатність до еволюції, найімовірніше, недостатньо швидка, щоб врятувати цей мох від кліматичних змін на Землі.

За 11 років дослідження вчені задокументували, що середнє температура в регіоні зросла приблизно на чотири десятих градуса Цельсія. Це призвело до того, що покриття Такакії зменшувалося приблизно на 1,6% на рік – швидше, ніж у чотирьох інших місцевих мохів.

Дослідники прогнозують, що до кінця 21-го століття умови для існування Такакії будуть критично обмежені і на той час найстаріший у світі мох може вимерти.

«Такакія бачив, як динозаври приходили і зникали. Він бачив, як приходили ми, люди. Тепер ми можемо дізнатися дещо про стійкість і вимирання від цього крихітного моху», – підсумував Рескі.

Источник: obozrevatel.com