Точною наукою Настя зацікавилася у 9-ому класі.

В одній з лабораторій КПІ 17-річна випускниця столичного технічного ліцею Анастасія Мініцька проводить чимало часу і вже може похвалитися своїми досягненнями. Вона разом із наставником винайшла унікальний матеріал, який може бути корисним для ЗСУ.

Точною наукою Настя зацікавилася у 9-ому класі. Стала вихованицею Київської малої академії наук. Обрала секцію матеріалознавства. Коли почалося повномасштабне вторгнення – замислилася: як зробити так, аби її знання стали у нагоді нашим захисникам?

«Займалася плетінням сіток, збирала допомогу, а потім захотілося більш масштабно допомагати. Але так як я займалася наукою, який найкращий спосіб, ніж зробити це через науку?», — каже дослідниця Анастасія Мініцька. 

Десятки ідей і можливих рішень. На допомогу Насті прийшов цілий консиліум викладачів КПІ — на чолі з її науковим керівником Олегом Володимировичем. Порадилися і вирішили розробити технологію створення надлегкого металополімерного матеріалу.

«Зараз у військових актуальна тема саме захисних споруд, які можна було б швидко зібрати-розібрати, щоб вони були легкі і міцні водночас, але як такого матеріалу, його досить мало», — каже дівчина. 

За основу для подальшого вдосконалення обрали пористий алюміній, раніше розроблений у КПІ теж потенційно — для військових цілей.

«Коли оцей матеріал нам показали, його теж хотіли розроблювати як домфірующий елемент — він міг використовуватися при вибухах і все інше — він легкий і гарна міцність», — каже завідувач навчально-наукової лабораторії кріогенної техніки фізико-математичного факультету НТУ «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського» Олег Козленко. 

Наступний етап — підбір наповнювачів для покращення властивостей алюмінію. А саме — зробити його ще більш легким, пластичним а головне — міцнішим та надійнішим. Щоб при ударі — було складніше зруйнувати. Перебрали кілька варіантів. Матеріал просочували різними полімерами за допомогою — екструдера. Це щось на зразок гігантської м’ясорубки.

«Ми використовуємо пористий зразок алюмінію, який до цього отримували у лабораторії, вставляємо у камеру екструдера і далі засипаємо полімер у вигляді гранул, проходить крізь шнек, який як частинка, яка крутиться і створює тиск, під яким полімер проходить до камери. нагрівається і під тиском проходить крізь пористий зразок. І він отримує просочення, ми отримуємо ось такий от зразочок», — каже дослідниця Анастасія Мініцька. 

Близько року спроб і помилок. Хоч і не з першого разу, але дослідникам — це таки вдалося. 

«Отже, коли розміновують різні території, стикаються із вибухонебезпечними предметами і їх підривають, то цей матеріал може бути корисним щоб забезпечити додатковий захист людям, які цим займаються, тобто, якщо використовувати поверх бронежилетів, то це зможе значно зменшити травмування особового складу», — пояснює дослідниця Анастасія Мініцька. 

«Ми зробили такий варіант, що його властивості набагато кращі при меншій масі. Для людини, щоб зробити якусь вогневу точку дуже швидко під вогнем противника і щоб маса була, допустім на 8 людей по 10 кг і щоб це все було 80 кг і воно захищало від куль, то це було б дуже класно», — каже завідувач навчально-наукової лабораторії кріогенної техніки фізико-математичного факультету НТУ «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського» Олег Козленко. 

За тим як Настя досліджувала і створювала геть нове — уважно слідкували її батьки. Вони теж — науковці. І донькою дуже пишаються.

«Ми розуміємо оскільки науковці, що не все те що ми хочемо, у нас одразу виходить. Ми оцінювали таку можливість. але ми дуже зраділи, коли зрозуміли, що це виходить», — каже мати дослідниці Наталія Мініцька. 

Винахід, до створення якого долучилася Анастасія, вже подали на патент. Дівчина мріє, щоб його апробували у польових умовах. Якщо потрібно — потім доопрацюють.