За даними Генштабу України, на Бахмутському напрямку Сили оборони поступово просуваються вперед. Дані аеророзвідки допомагають піхоті та артилерії, повідомляє кореспондентка телеканалу FREEДОМ Анастасія Волкова.

Українська аеророзвідка на передову переміщається на броньованій машині Roshel Senator виробництва Канади. Бронеавтомобіль не раз рятував особовий склад під час евакуації з найгарячіших точок фронту.

“Вона у нас перетерпіла дуже багато. Була під мінометним обстрілом, під фосфором, постраждала вона дуже сильно… Скільки возив, усі живі-здорові залишилися, витягали подекуди танчиком, всяке бувало. Бувало таке, що заїжджала, а виїхати нереально. Але нічого. Броня хороша, тому що скільки було сипали по мені… Ну, є там кілька таких грішків, але могло б бути й гірше. Тому що в основному страждають колеса, гума”, — розповів військовослужбовець Державної прикордонної служби України Олег.

Він став добровольцем у березні минулого року. Каже, йшов, аби війна не добралася до його дому. Вміння водити всі види транспорту стало в пригоді, коли підрозділ отримав канадські машини Roshel. Сівши за кермо, ні хвилини не сумнівався, що впорається зі своїми обов’язками.

“Було таке, що доводилося машину повністю залишати і проводити евакуацію, вивозити хлопців. Тому що хлопців ми, як сліпих кошенят, вночі завезли і вивезли. Вони в будці їдуть, але вони ж нічого не бачать. А вони мені: “О, Миколайовичу, є дорога!”. А я їм: “Хлопці, а ми не виїдемо по ній”. А вони мені: “Чому?”. Кажу, бо не виїдемо. Ось так, вночі завезу і вивезу. І то, я розумію, куди везу, а хлопців як завезли, то вони тільки знають свою позицію. Ну, а в іншому нормально”, — розповів військовослужбовець. 

Прибувши на місце, аеророзвідка починає підготовку: калібрують компас, готують дрон на зліт. Після зміни локації коптеру необхідні нові налаштування, щоб він у разі втрати сигналу повернувся на точку зльоту.

“Зараз у нас розвідка-дорозвідка населеного пункту на наявність нової техніки. Може, знайдемо нові вириті позиції. У мене зараз супутники почали відвалюватися, тому що дрон високо й радіоелектронне перехоплення дістає. Якщо я зараз трохи нижче опущуся, буде більше супутників, я собі там відлечу, припустімо, і ось, у мене з’явилися супутники. Я переведуся в нормал, щоб він стабілізувався на супутниках. Припустимо, пропав зв’язок, усе, я опускаю пульт, і дрон сам прилетить зараз”, — каже військовослужбовець Держприкордонслужби України Олександр.

Йому 22 роки, у підрозділі прикордонників — уже третій рік. Розповідає, що виріс у селі на кордоні з Польщею, тож із дитинства був знайомий із такою службою. Повномасштабна війна змінила все.

“Вивозити двохсотих своїх побратимів — це найважче. А так решта — все терпимо, хто б там і що б не казав”, — зазначив Олександр.

Дрони для військових нині стали одним із найважливіших засобів розвідки і водночас одним із витратних матеріалів. Тому в підрозділі навчилися самостійно збирати безпілотники. Кажуть, за чотири години призвичаїлися підготувати та налаштувати новий FPV-дрон.

“Можна дати людині рибку, а можна дати вудилище. І хто буде продуктивнішим? Той, хто має вудилище, бо він навчиться ним користуватися і буде собі більше рибки ловити. Так само і тут. Вони продаються і в зібраному вигляді, але це дорожче. На самому початку, півроку тому, місяців 8 тому, в Україні була нестача запчастин і самих FPV-дронів, тому що вони йшли на потік, і з цим були великі питання. У цей якраз час прийшли думка і бажання вивчити цей напрямок і почати потихеньку збирати. Тут є тонка пайка. Якщо людина вміє користуватися паяльником, то вона зможе спаяти, тому що тут є схеми, вони дуже прості”, — розповів військовослужбовець Держприкордонслужби України Ілля.

Навчилися переобладнати і снаряди для таких безпілотників.

“Це на 3D-принтері і хвостовик на 3D-принтері. Все інше — наше. Це — бойовий ВОГ. Ми просто розбираємо. Голову знімаємо, знімаємо капсуль, і переробляємо під себе, як нам треба” — показує снаряд військовослужбовець Держприкордонслужби України Олександр.

Підрозділ Держприкордонслужби України понад рік виконує бойові завдання на Бахмутському напрямку.

“Кожен день, кожен день десь невеликими групами, але йде просування. Інтенсивність просування… От усі очікують великий такий, грандіозний наступ, як Ізюмський, Балаклійський, але то була така феєрія висока. Зараз ця робота рутинна, і ми бачимо, що кожного дня є просування. Ми бачимо, коли заходять на позиції, тому що ми супроводжуємо. Коли йдуть штурмові дії, ми бачимо, коли ворог залишає свої позиції, коли він залишає своїх поранених чи двохсотих. Ми все це бачимо. Кожен день позитивна динаміка. Кожен день по 10-15-20-30 метрів ми займаємо позицій. Або сіра зона збільшується. Це дуже важливо. Тобто якщо сіра зона збільшується з їхнього боку, то вони просто відступають”, — наголосив Ілля.

Військовослужбовці кажуть, за місяць вони 3-4 рази змінили позиції й просунулися вперед.

Источник: uatv.ua