Російсько-українська війна має великий вплив на психічне здоров’я українців: тих, які воюють, які пережили обстріли, які виїхали з дому, які потрапили в окупацію, пережили знущання і тортури, які опинилися самі в чужих країнах, які залишилися вдома, але мусять адаптуватися до відключень електроенергії та загрози ракетних атак.

650 тисяч українців звернулися за допомогою

За даними МОЗ України, станом на початок листопада 2022 року, за допомогою до психологів та психіатрів звернулися 650 тисяч українців. Для порівняння – у 2019 році за психіатричною допомогою звернулося близько 302 тис. громадян.

Психолог центру розвитку та здоров’я «Коло сім’ї» Софія Влох працює з цивільними людьми й, з власних спостережень, каже, що збільшилися кількість скарг на підвищену тривожність. Такий розлад, за спостереженнями спеціалістки, мають практично всі її пацієнти. Навіть ті, що звертаються з іншими запитами й мають інші діагнози.

Вона зауважує у своїх пацієнтів такі види тривожних розладів: генералізований тривожний розлад (без видимих персональних причин), тривога за майбутнє, невизначеність, переживання через втрату дому, майна, мрій, цілей. Остаточні масштаби збільшення кількості звернень можна буде визначити вже після війни, каже пані Софія.

Катерина Алейнікова, психолог-волонтер консультаційного центру від кафедри психології та психотерапії УКУ «Порадня», працює з людьми з деокупованих територій у Мальтійській службі допомоги. Зокрема, з людьми Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської та Харківської областей. Спеціалістка каже, що з її досвіду саме про травму від війни немає багато запитів. Адже про травму можна говорити тоді, коли сама травматична подія вже минула. А ми все ще перебуваємо в періоді війни, тобто ще не вийшли з цієї травми. Натомість, ділиться психолог, є запити про те, як справлятися з тривогою за рідних, за дім, як говорити з дітьми про війну, як справлятись з конфліктними ситуаціями в місцях проживання ВПО. Окрім того, до Катерина звертаються з тим, як подолати переживання, пов’язані з тим, що рідні та друзі стали на проросійську позицію і через родинні зв’язки, що обриваються через це.

В одній з транзитних зон, куди приїжджають ВПО з «гарячих точок», щоб їх спрямували далі, на тимчасове чи постійне місце проживання, була жінка з Харкова. Зайшовши до приміщення, вона почула, як хтось кинув важкий предмет. Це викликало істерику. Пізніше ця жінка призналась психологу, що виїхала з Харкова, бо не витримала постійних звуків обстрілів та вибухів. Вона працює вчителькою старших класів, добре розуміє, що з нею відбувається, але лише саморозуміння є недостатньо, щоб справитись з сильною стресовою реакцією, додає психолог.

Хто страждає найбільше

Катерина Алейнікова пояснює, що вплив воєнних подій на психіку людини залежить від того, наскільки ці люди здатні знаходити альтернативи і виходити з тої ситуації, в якій опинились. Наприклад, хтось повністю втрачає дім, йому немає куди повертатись. Але, приїжджаючи в інше місто, створює бізнес, дає робочі місця, сплачує податки. Хтось інший в такій самій ситуації буде залишатись у прихистку та чекати виплат. Обидва випадки у будь-якому разі ілюструють постраждалих від війни. Однак, вона вважає, найбільше страждають ті, хто психологічно не готовий приймати виклики і адаптуватись до нових умов.

Згідно даних МОЗ, у 20-30% осіб, які пережили травматичні події, може розвинутись посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Найден Наталія Маратівна працює в стаціонарному відділенні психоневрологічного диспансеру в м. Львові. Вона згадує випадок з військовим пацієнтом, який був на майдані і в зоні АТО довгий час. Коли почалася війна, він воював у Бахмуті. Але через те, що у військового вже був важкий ПТСР до 24 лютого 2022 року, перебування на війні погіршило стан. Крім того, на фоні ПТСР і соматичних патологій, тих, які не пов’язані з психічним здоров’ям людини, почалися серйозні перепади артеріального тиску.

З власних спостережень й досвіду, Наталія Маратівна каже, що найбільше потерпають ті, хто втратив свою домівку, хто залишився без нічого й немає куди повернутися, а також люди, які втратили бізнес. Окрім того, вона виділяє, що більшою мірою приходять люди, які в минулому, до війни, зверталися за допомогою до психіатрів, психологів. Вона додає, що часто трапляються випадки, коли пацієнти виписуються зі стаціонару й не знають, куди їм йти і що робити. Через якийсь час вони знову потрапляють на стаціонарне лікування.

Як українці адаптуються до викликів війни

Софія Влох пояснює, якщо людина приходить із будь-яким запитом й знає причину свого стану, то допомогти їй легше. Тим більше, якщо такий стан проявився вперше. Інше питання, пояснює спеціалістка, якщо цей епізод вже повторюється. У випадку, коли людина має тривожний темперамент, схильна до тривожних розладів і вже мала це до війни, теперішні події все це погіршують. Проте, додає психолог, якщо порівняти кількість звернень у 2021 та 2022 роках, то не можна сказати, що вони зросли в рази. Адже до того ми мали пандемію Covid-19. Це дуже добре «підготувало» населення, адже хвороба – це також про невизначеність, загрозу для життя, нестабільність.

Окрім того, є люди, які живуть з психічними розладами – їм зараз ще складніше. За даними МОЗ, у 2020 році таких було близько 8 млн. За словами Міністра охорони здоров’я, Віктора Ляшка – після 2022 року професійна допомога знадобиться близько 15 мільйонам громадян.

Відповідаючи на питання, чи легко українці адаптуються до критичних ситуацій, Катерина Алейнікова каже, що більшою мірою це залежить від попереднього досвіду людини. Війна триває ще з 2014 року і люди, що приїхали з Донецької та Луганської областей набагато спокійніше реагували на звуки сирен, вибухи від ракет. Були такі, що ще й інших заспокоювали. Окрім попереднього досвіду, важлива ще й здатність психіки людини до саморегуляції: управління своїм внутрішнім станом, диханням, усвідомлення і прийняття рішення навіть в складних стресових ситуаціях.

Психолог центру «Коло сім’ї» Софія Влох додає, що гумор – хороший спосіб саморефлексії та саморегуляції, проговорення ситуації, позитивні емоції допомагають адаптуватися.

Повітряна тривога — за кордоном «страшніша»

Відповідно до статистики Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 19 липня 2022 року з України виїхало більше 9 млн осіб. Окрім того, близько 3 млн людей регулярно виїжджають і повертаються в країну.

Софія Влох розповідає, що психологічний стан українців, які є за межами країни, залежить від контексту й причин виїзду. Зокрема:

– якщо це категорія жінок з дітьми, які виїхали в перші місяці, то, ймовірно, їм непросто. Адже потрібно адаптуватися без допомоги чоловіка чи рідних, які залишилися в Україні.

– Якщо за кордон виїхала вся сім’я й вони будують нове життя там – це вже інша ситуація. Коли є рідні й підтримка – це, безперечно, легше у всіх сенсах.

– Наявність плану допомагає емоційному стану. Якщо людина прийняла рішення та знає, що протягом наступного року, двох чи трьох буде в іншій країні, то починає облаштовуватися, адаптується до нових умов й тому є більш стійкою психологічно. Складніше тим, хто не визначився, як довго пробуде за кордоном.

Психолог також наводить приклад: «Коли людина за кордоном і бачить, що в Україні повітряна тривога – це важче проживати, ніж людині, яка переживає повітряну тривогу. Тому що, коли людина в моменті повітряної тривоги, то робить експозицію собі (зіткнення зі страхом) й виконує певні дії, щоб уникнути небезпеки. Так вона долає страх, й відповідно психологічний стан є кращим.», – розповідає експертка.

Допомагають переселенцям і військовим

В одному з матеріалів The Economist стверджували, що попит людей на психологічну допомогу значно перевищує пропозицію спеціалістів. Автор наводить такий приклад: Наталія Зарецька, яка за державною програмою повинна була працювати в місті Буча на Київщині протягом шести місяців, продовжила цей термін та створила новий центр психологічної допомоги в місті, адже попит був дуже великий.

В психоневрологічному диспансері, де працює Наталія Маратівна, стаціонарне відділенні розраховане на 67 ліжок. Спеціалісти диспансеру надають допомогу кожному, хто до них звертається. Наразі вони не приймають первинних пацієнтів – чоловіків від 18-60 років, бо в них немає військово-медичної психіатричної комісії. Проте диспансер приймає військових, які в минулому були в зоні АТО, і вже отримували допомогу в лікарні. А через повернення на війну в 2022 році мали рецидив симптомів.

Окрім того, у диспансері є окремий кабінет №21, куди люди можуть звернутися за консультацією в приватному порядку або ті, хто хоче конфіденційності. Там надають послуги за плату. Також це психоневрологічний диспансер підписав проект з НСЗУ, зокрема, спільно із спілкою інвалідів і ветеранів. Він передбачений для надання психологічної, психотерапевтичної та психіатричної допомоги військовим.

Наталія Маратівна каже, що є військові, які, перебуваючи на фронті, приймають антидепресанти. Вона їх консультує онлайн та безкоштовно. Спеціалістка зазначає, що це переважно молоді хлопці, які до того не служили. Наприклад, один хлопець приїхав з Чехії із заробітків і пішов воювати. Мав панічні атаки, почав приймати препарат. Його відпустили на кілька днів, але знову викликали. Там продовжує приймати ліки.

Психолог Мальтійської служби Катерина вважає, що питання – не в кількості лікарів, а в недіагностованих психіатричних випадках.

«Був випадок, коли людина протягом п’яти років мала шизофренію, – розповідає Катерина, – але дізналася про це тільки після вимушеного виїзду з дому. Волонтери помітили, що з людиною «щось не те», попросили мене підійти й поспілкуватись. В процесі розмови у мене виникла підозра на тяжкий психіатричний розлад»,

Вона пояснює, що діагноз може поставити лише психіатр, але силоміць пацієнта ніхто до лікаря не поведе. В таких випадках важливе місце має психоосвіта – донесення до близького оточення таких людей, того, як працює мозок при можливих психіатричних розладах, яку небезпеку це може нести для інших і для самої людини, що можна з цим робити, як поводитись поруч з нею тощо.

Источник: texty.org.ua