Мені зараз здається, що 24 лютого Росія повторила те, що сталося одного разу в Саутгемптоні, коли у свій перший та останній рейс вийшов Титанік і ліг на курс на свій айсберг. Росія 24 лютого взяла курс на свій айсберг – Україну. І якщо Титанік розвалився на дві частини (як писали очевидці), то сьогодні питання у тому, на скільки частин розвалиться РФ.

Цього ми не можемо спрогнозувати, але вже зараз маємо думати про те, що відбудеться саме після цього розвалу.

Продовжуючи аналогію з Титаніком, все, що відбувається в Москві, — розмови про Пригожин, про якусь паралельну армію, про Кадирова, про скасування цієї великої підсумкової прес-конференції — нагадують безладну боротьбу команди, яка вже знає, що корабель приречений за його живучість. Але зрозуміло одне, що це ніякого ефекту не дає і може дати. Тому давайте цю «мишачу метушню», що відбувається в Росії, розглядати крізь призму стратегічних речей.

Мені здається, що ми, українці, сьогодні повинні нав’язувати нашим західним партнерам дуже просту думку: давайте мислити стратегічно, з перспективою, піднімемося над цією «мишачою метушнею» і діятимемо, як думати далі. До речі, питання до наших партнерів на Заході — а чому ви вважаєте, що Росія має залишатися такою самою колонією, як сьогодні?

РФ — дуже строката країна, це вінегрет із багатьох різних народів. Чому одні з цих народів мають право на власну державу, інші ж ні. Чому народи Дагестану немає права мати свою власну державу? Чому це право не мають якути чи евенки? На жаль, на Заході на це поки що не хочуть звертати уваги. Вовтузяться в речах потрібних, але дрібних. Безперечно, санкції, рестрикції на всі можливості Росії потрібні, але щоб не вийшло так, що всі розведуть руками і скажуть: «Господи, ми ж не очікували, що Росія розвалиться. Не думали, що так швидко піде. Не думали, що почнеться громадянська війна в РФ, коли всі воюватимуть проти всіх, і що ми тепер робитимемо?!».

Треба вже зараз думати про різні варіанти того, що станеться після перемоги України. У нашій перемозі вже не сумнівається навіть путінська фашистська хунта.

Ось президент США Буш-старший у Києві за три тижні до розвалу СРСР закликав українців до того, щоб вони залишалися у цій колонії. Ну і що? Та й пані Маргарет Тетчер закликала. А що вони могли зробити проти об’єктивного перебігу історії? Був приречений СРСР не тому, що хтось хотів розвалити його, а тому, що вийшов на фінішну пряму свого розвитку. Те саме ми сьогодні спостерігаємо в РФ: вона вже закінчується в тій формі, в якій існує ці останні 30 років. 1991 року розвал імперії стався не до кінця. Цей процес має зрештою колись статися. Ось зараз Путін прискорив процес дорозвалу недорозваленої імперії.

Буш-старший у 1991 році своїм прикладом підтвердив, що його аналітики, розвідсистеми не спрацювали. Так само, як не спрацювали вони і перед війною, яку розпочала Росія 24 лютого. Тому я й кажу, що зараз головним завданням аналітиків цивілізованого світу має стати розробка щонайменше кількох варіантів розвитку подій.

Захід уже дав чіткий сигнал тим людям в оточенні Путіна, які на сьогоднішній день дуже багато втратили. Але в них ще лишаються деякі можливості. Ці люди дуже хотіли б повернутися до свого чудового життя на Заході в обмін на певні поступки, і ці поступки мають бути прописані і продиктовані цим самим колективним Заходом з того, що залишиться після поразки Росії у війні. Мені здається, що це найоптимальніший варіант, який сьогодні на столі. Сподіватися, що Путін відступить, не варто. Російський цар неспроможна програвати. Це код, записаний у свідомості населення РФ: якщо цар програє, нам потрібен інший цар. Колишнього царя виносять ногами вперед чи він раптово чомусь вмирає. Це Путін чудово розуміє.

Тому він йтиме до останнього російського солдата і знищуватиме Росію до останньої тонни нафти та кубометра газу. Тому ті люди, які ще про щось думають, в основному (виходячи з власних інтересів, далеко не росіян), але те, що може допомогти їм утриматися при владі, далі грабуватиме Росію (або те, що від неї залишиться), але непогано жити на Заході, ось для них такий сигнал цілком очевидний. І мені здається, вже не один тиждень і місяць тривають дуже серйозні переговори про те, як це має завершитися.

Источник: charter97.org