В одному із меседжів, який він привіз до китайській столиці, Блінкен чітко підкреслив: Вашингтон і Пекін просто зобов’язані «відповідально керувати своїми відносинами». Бо йдеться про наслідки для глобальної економіки, встановлення миру в Європі, стабільність в Індо-Тихоокеанському регіоні, запобігання загостренням навколо Тайваню та, зрештою, протистояння демократії й автократії. Тож у США сприйняли це як початок здорового діалогу та ознаку позитивних зрушень. Втім і в Китаї не приховували задоволення від переговорного процесу.

ВИХІД ІЗ «ГЛУХОГО КУТА»

Щоби зрозуміти, якого критичного рівня досягли відносини між США й Китаєм, слід згадати, що вони були складними впродовж тривалого часу, однак серйозно деградували за президентства Дональда Трампа. Ще на початку своєї каденції Трамп вдався до «торговельних війн» із Пекіном. Тоді до посилення митних обмежень з боку Вашингтона додалася оновлена Стратегія нацбезпеки США, яка передбачала посилення присутності американських і союзних сил у Індо-Тихоокеанському регіоні, а також антишпигунську кампанію в Штатах проти КНР. При цьому адміністрація Трампа намагалася укласти нову торговельну угоду з Китаєм. І хоча ці спроби мали перемінний успіх, вони зрештою були нівельовані пандемією в 2020 році, коли Трамп став просто сипати звинуваченнями про «китайське» походження вірусу.

Після приходу Байдена в Білий дім на початку 2021-го з’явилася надія на відновлення конструктиву. Однак перші ж серйозні двосторонні переговори в Анкориджі в березні 2021 року довели, що точок дотику недостатньо для нового порозуміння. Тоді сторони навіть вийшли за рамки звичної дипломатії: китайці звинуватили США в підбурюванні інших країн напасти на КНР, американці ж заявили, що Китай займається позерством та не збирався насправді вести діалог.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Китай і США, фактично, зайняли протилежні позиції. Це було помітно як в односторонніх заявах, так і на засіданнях в Раді Безпеки ООН та в інших форматах. Тим часом у Пекіні на цьому тлі вже не приховували агресивних провокацій в бік Тайваню. Ці розбіжності суттєво загострилися після візиту Ненсі Пелосі на острів у серпні 2022-го.

Тим не менше, у листопаді того ж року відбулася зустріч Джо Байдена і Сі Цзіньпіна на саміті G20 в Індонезії, де сторони вперше домовилися стабілізувати відносини, які на той момент досягли вкрай низького рівня. Для того, аби відновити діалог, який практично зайшов у «глухий кут», у лютому 2023 року мав відбутися візит держсекретаря Блінкена до Пекіна. Однак цього не сталося – через інцидент із китайським шпигунським аеростатом. Тоді, власне, американська сторона відклала заплановану поїздку Блінкена до КНР, заморозивши ситуацію «до кращих часів».

У випадку зі шпигунською кулею американські ЗМІ писали, що це могло статися невипадково, адже такий розвиток був вигідним «яструбам» у Китаї, які покладалися радше на брязкання зброєю та проєкцію сили, ніж на пошуки компромісів з Америкою. Тож вони мали мотивацію проти дипломатичного зближення Пекіна з Вашингтоном. Через це, як писали медіа, політ китайської кулі над США міг навіть не узгоджуватися з дипломатичним корпусом в Пекіні.

Тим не менше, з часом стало очевидним, що силові методи та погрози не допомагають КНР посилювати вплив у регіоні та світі, якщо немає економічно стабільного підґрунтя. А останнє неможливо утримувати, якщо не відновити баланс у відносинах зі США й країнами Заходу в цілому. Отже, нинішня поїздка Ентоні Блінкена до Пекіна мала намітити вихід із майже «глухого кута», в якому опинилися дві потужні економіки світу.

ПИТАННЯ УКРАЇНИ

«Ми чітко усвідомлюємо виклики, які створює КНР», — заявив після зустрічей у Пекіні держсекретар США. Тут він одразу окреслив цілі американської сторони: добиватися вільного й стабільного світу разом із країнами, які підтримують порядок, заснований на правилах. Іншими словами це означає, що діалог із Пекіном можливий, якщо Китай не намагатиметься змінити світопорядок, де США прагнуть зберегти стійкість глобальної економіки; де НАТО та інші альянси (такі як AUKUS) мають гарантувати стабільність у цілих регіонах; де жодна країна не може силою змінювати кордони своїх сусідів.

Важливо, що Ентоні Блінкен на початку нових переговорів із Китаєм чітко окреслив ці принципи, без дотримання яких подальший діалог просто неможливий. І звісно, вони відповідають інтересам України в умовах війни, розв’язаної Кремлем. Загалом, після зустрічей у Пекіні глава американської дипломатії кілька разів висловлював позицію щодо обговорення з китайською стороною українського питання.

«Я підкреслив, що ми будемо вітати конструктивну роль Китаю разом з іншими країнами щодо прагнення до справедливого миру на основі принципів Статуту ООН»,- заявив Блінкен у китайській столиці.

Таким чином він ще раз прокоментував «мирний план» Китаю з 12-ти пунктів і дав зрозуміти, що позиція Вашингтона залишається незмінною та не передбачає компромісів у таких питаннях, як повне виведення військ РФ з України та відновлення міжнародно визнаних кордонів. Держдеп ще в березні висловився проти китайської ініціативи, наголосивши, що вона може допомогти Росії в підготовці нового нападу на Україну. Отже, заява Блінкена в Пекіні продемонструвала, що Сполучені Штати мають тверді наміри відстоювати свою лінію в питанні України.

Ще одне висловлювання держсекретаря США на українську тематику стосувалося потенційної підтримки Росії з боку Китаю. Він зазначив, що знову отримав запевнення від китайського керівництва, що КНР не надає і не надаватиме Росії летальної допомоги. Блінкен зауважив, що це «не є новиною», але водночас висловив занепокоєння, що приватні компанії у КНР «можуть надавати допомогу в деяких випадках подвійного призначення, а в деяких – явно спрямовану на посилення військового потенціалу РФ в Україні». Держсекретар США підкреслив, що застеріг китайську сторону від цього та попередив про наслідки, якщо влада в Пекіні «не контролюватиме» ситуацію.

Безумовно, пересічні китайські компанії не висилатимуть в Росію такі товари без згоди державного керівництва КНР. І якщо у Вашингтоні «висловлюють занепокоєння» з цього приводу, це означає, що вони бачать такі ознаки. Однак і керівництво Китаю менше за все зацікавлене у псуванні наміченого діалогу зі США дрібними поставками в Росію. І тому важливо, що глава Держдепартаменту США зробив окремий акцент на цьому саме на початку переговорного процесу, окресливши безкомпромісний підхід Вашингтона.

Окремо Блінкен згадав про Чорноморську зернову ініціативу. Він зробив наголос на ролі, яку міг би відіграти Пекін для пом’якшення глобальної кризи продовольчої безпеки. Для цього КНР має забезпечити довгострокову підтримку цій ініціативі, використавши свій вплив на Москву.

ТАЙВАНЬ ТА ІНШІ ТЕМИ

Не секрет, що питання Тайваню тісно переплітається із ситуацією в Україні. У Китаї уважно стежать за розвитком подій на українсько-російському фронті, вивчають реакцію США й Заходу, а також поведінку та можливості впливу міжнародних інституцій, таких як ООН. При цьому влада в Пекіні не відмовляється від провокаційних дій у Тайванській протоці, а також агресивної риторики з намірами встановити контроль над островом. США, своєю чергою, готові захищати тайванську демократію, у тому числі, у силовий спосіб (на відміну від ситуації в Україні – ред.), якщо виникне така потреба. Водночас, в Штатах наголошують, що не прагнуть відокремлення острову від Китаю.

«Стосовно Тайваню я повторив давню позицію США щодо «єдиного Китаю». Ця політика не змінилася, вона керується Законом про відносини з Тайванем, трьома спільними комюніке та шістьма гарантіями»,- підкреслив за підсумками переговорів Блінкен.

Водночас, із кулуарів зустрічей стало відомо, що сторонам не вдалося дійти згоди щодо відновлення комунікації між військовими США й КНР, аби попередити прорахунки й конфліктні ситуації навколо Тайваню. Тим не менше, в китайському МЗС заявили, що візит Блінкена «дав новий початок» переговорам у цьому питанні, й крім того обидві сторони висловили задоволення прогресом на зустрічах у Пекіні.

Безперечно, між Вашингтоном і Пекіном залишається ще багато розбіжностей, про які йшлося під час візиту Блінкена. У цьому зв’язку згадуються грубі порушення китайською владою прав людини в Сіньцзяні, Тибеті й Гонконзі, переслідування американського бізнесу й громадян США в КНР. Крім того, існують складнощі у сфері економічних і торговельних відносин, а також щодо відновлення ланцюгів поставок.

Однак хоча по цих питаннях і не було досягнуто рішень, для Вашингтона й Пекіна був важливим сам факт того, що сторони нарешті підтвердили готовність обговорювати ці теми й шукати компроміси.

АМБІЦІЇ НЕЗМІННІ?

Очевидно, що Китай на нинішньому етапі не хотів би відмовлятися від своїх амбіцій, пов’язаних із нарощуванням глобального впливу. У Пекіні не готові відмовлятися від експансіонізму в напрямку Тайваню, а також розширення проєкції військового впливу на весь Індо-Тихоокеанський регіон. Однак усе це потребує економічних ресурсів, яких Китай вочевидь не має.

Це усвідомлюють і в Сполучених Штатах. Адміністрація Байдена готова обговорювати з Пекіном можливі компромісні рішення, але крім тих принципових питань, які чітко окреслив під час зустрічей у Пекіні держсекретар Блінкен, у тому числі щодо України.

Очікується, що впродовж ближчих місяців США й Китай проведуть не одні переговори на вищому рівні по різних напрямках, які можуть увінчатися новою зустріччю Джо Байдена і Сі Цзіньпіна. А це, як підкреслив у Пекіні Ентоні Блінкен, відповідає інтересам усього світу.

Ярослав Довгопол, Вашингтон

Перше фото: CNN