1 березня Чехія відзначила річницю початку пандемії коронавірусу в країні. Відзначила стартом чергового жорсткого локдауну та взаємним невдоволенням: народу – своїм урядом, політиків – власним народом.  

За результатами минулого тижня Чехія виявилася лідером у світі за кількістю нових інфікувань на душу населення: 770 випадків на 100 тисяч чоловік, а в деяких регіонах – понад 1000. За понеділок у країні додалося 12 150 нових заражень. За життя нині борються 1568 важкохворих (найбільше від початку пандемії), загалом у лікарнях, які переживають ледь не агонію, перебуває 7717 пацієнтів. За рік коронавірус уразив 1 252 242 чоловік і вбив понад 20 700. Страшні цифри для держави, населення якої трохи перевищує 10 млн.

Усе це змусило владу запровадити з 1 березня загальнонаціональний жорсткий карантин із забороною залишати свої округи (райони) за винятком справді поважних причин: поїздка до лікаря, на роботу або для догляду за хворим родичем (усе це треба підтвердити документально). Те саме стосується поїздок у сусідні країни. Дороги, транспорт контролює майже 30 тисяч поліцейських за допомогою армії.

Пересуватися в межах свого округу рекомендують також лише за нагальної потреби.

Школи 1 березня не відкрилися, хоч це планувалося, закрилися ще й дитячі садки, окрім як для дітей медичних працівників, поліції та пошти.

У магазинах і транспорті відтепер слід надівати респіратори, на відкритому просторі – носити медичні маски. Без захисту можна перебувати лише вдома.

Зачинені майже всі установи й заклади, окрім продуктових магазинів, аптек, АЗС і пошти. 

Великі й малі фірми зобов’язали, починаючи з цього тижня, тестувати всіх без винятку працівників, пригрозивши штрафами до 500 тисяч крон для компаній, до 50 тисяч – для самих працівників.

ЗАКЛИКИ БАБІША

Прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш минулої п’ятниці, виступаючи спочатку в нижній палаті парламенту, де марно намагався умовити депутатів схвалити продовження надзвичайного стану, а потім на пресконференції після засідання уряду (який усе ж схвалив такий стан) зробив низку досить драматичних заяв.

Зокрема, нагадав, як воно було навесні. Уперше надзвичайний стан було запроваджено 12 березня 2020 року, коли виявили 22 випадки інфікування, а в лікарнях перебувало 3 особи, коронавірус не забрав жодного життя. Тоді Чехія першою в Європі закрила кордони на в’їзд і виїзд, чим викликала критику сусідів (зараз кордони жорстко контролюються, але це інші країни відгороджуються від Чехії), позачиняла майже все, що можна було зачинити, зокрема й об’єкти промисловості. Збиратися більш як 2 особам було заборонено.

Усі чехи дружно сіли за швейні машинки та наділи найкреативніші маски – тоді, коли інші нації тільки скаржилися на брак захисту. У масках навіть телеведучі читали новини.

Бабіш переконаний, що успіх країни навесні був обумовлений тим, що всі були налякані кадрами з італійського Бергамо (де трупи вивозили колони військових вантажівок) і дотримувалися обмежень. «Якщо ми не зробимо цього зараз, усі побачать Бергамо в Чехії», – попередив Бабіш у п’яницю. А в понеділок констатував: «Ми вже маємо своє Бергамо – Хеб» (невеличке місто в Карлововарському краї на кордоні з німецькою Баварією).

І справді, ЗМІ повідомляють, що чеські крематорії працюють у форсмажорному режимі й оголосили, що не приймають тіла громадян ЧР, померлих за кордоном.

Лікарні переповнені, вільних ліжок фактично не залишилося. «Це абсолютно найгірша ситуація за весь драматичний рік… Це наш останній шанс не дійти до абсолютного колапсу системи охорони здоров’я», – змушений констатувати глава уряду.

ПОМИЛКА ПРЕМ’ЄРА

Проблема в тім, що народ уже не дуже й вірить уряду, а тому не лякається.

Те, що «страшних помилок» зроблено багато, визнав і сам прем’єр. Він перелічив кілька з них під час виступу в парламенті. Зокрема, це відмова від масок з 1 липня, відсутність тестування для відпочивальників, котрі поверталися з-за кордону, відкриття магазинів та сфери послуг перед Різдвом тощо.

Сам Бабіш з телеекрану заявляв наприкінці серпня: «Жодних масок! Ми не хочемо, по суті, знищити наше громадське, культурне та спортивне життя». І вже 17 вересня вперше кількість інфікувань перевищила 3 тисячі… Веселе святкування Різдва, перед яким було серйозно пом’якшено осінній локдаун, завершилося тим, що рівно через два тижні, 6 січня, було встановлено сумний рекорд – 17 764 нових випадків захворювання.

Не додає позитиву й те, що на посту міністра охорони здоров’я за рік змінилося 3 людини. Ходять чутки, що й нинішнього, Яна Блатни, можуть незабаром «попросити».

Окрім того, заважає протистояння зі взаємним обміном звинуваченнями між урядом та парламентом, у якому партія ANO прем’єра-олігарха не має більшості. Протягом останнього місяця нижня палата двічі не підтримала прохання уряду про продовження надзвичайного стану: перший раз Бабішу вдалося зробити це завдяки гетьманам 13 регіонів і приматора Праги, удруге, минулої п’ятниці, власним рішенням (це йому дозволив сенат, верхня палата парламенту).

НЕПОСЛІДОВНІСТЬ

Критика, яка лунає на адресу уряду Чехії на чолі з популістською партією ANO, стосується переважно непослідовності. У цьому урядовцям дорікають і пересічні чехи, й експерти, і, зрозуміло, опозиція.

Справді, якщо навесні швидкі та рішучі заходи (може, навіть занадто жорсткі) спрацювали якнайкраще, то починаючи з кінця літа, коли після передишки ситуація стала погіршуватися, уряд багато разів малював найрізноманітніші схеми боротьби з епідемією, але не дотримувався їх, забував про них, малював нові.

Як заявив президент Чеської лікарської палати Мілан Кубек в інтерв’ю виданню Novinky, Міністерство охорони здоров’я та прем’єр-міністр Андрей Бабіш проводять «безпрецедентний експеримент на людях» у боротьбі з пандемією COVID-19», не вживають послідовно протиепідемічні заходи, які можуть уповільнити її, допускають одну помилку за іншою. «Уряд та егоїстична опозиція зазнали невдачі, оскільки в ситуації, коли ми переживаємо найбільшу в сучасній історії кризу, замість того, щоб об’єднатися й вивести країну з кризи, політики залишаються політиками», – дорікає Кубек. За його словами, щоразу, коли здавалося, що ситуація трохи покращується, політики починали вдаватися до популістських заходів і давати нереальні обіцянки.

Минулої осені проходили місцеві вибори, цієї осені мають відбутися чергові парламентські. Політики знову намагаються загравати з електоратом обіцянками та послабленнями карантину, які завжди завершуються новим спалахом.

Навесні на паркані офіційної резиденції глави уряду з’явилося оптимістичне гасло «Ми впораємось!» в оточені національних прапорів. 27 січня воно зникло… А прем’єр Бабіш нещодавно пообіцяв нації «пекельні дні».

Ольга Танасійчук, Прага–Берлін

Фото перше CTK Photo/Укрінформ та з відкритих джерел