Сьогодні в Туреччині відбуваються одночасно президентські та парламентські вибори. Виборчі дільниці відкрилися о 8-й ранку, голосування завершиться о 17-й.

Загалом право голосувати цього року мають право 64 млн і майже 114 тисяч виборців (населення Туреччини — 85 млн 279 тисяч), з них  майже 3,5 млн — закордонні турки, які голосували раніше. Трохи більш як 4,9 млн виборців — це молодь, яка бере участь у виборах вперше.

ІСТОРИЧНИЙ ВИБІР

Нинішні вибори називають не інакше як історичними, подією глобального масштабу. Після двадцяти років правління в країні Партії справедливості та розвитку під беззмінним головування Ердогана (11 років прем’єрства та 9 років президентства), опозиційний лідер має шанс прийти до влади, а опозиція навіть сформувати більшість у парламенті. Попри досягнення Партії справедливості та розвитку та її лідера за ці два десятиліття, запит у суспільстві на зміну влади досить високий. Це кілька років тому продемонстрували вибори очільників Стамбула, Анкари та інших великих міст, де мери представляють опозицію. Але Туреччина — це не лише великі міста.

Запит на зміни посилюється під впливом економічної ситуації, що останнім часом у Туреччині погіршується з року в рік через низку зовнішніх факторів (як-от пандемія та наслідки землетрусу) та через ручне управління економікою. Варто згадати, що економіка країни після приходу ПСР до влади демонструвала неймовірне зростання, тоді населення й увесь світ побачили нове турецьке економічне диво, але з часом цей поступ втратив свою динаміку та інтенсивність. Безперечно, правлячій нині верхівці є чим пишатися, бо в країні успішно розбудовували власне виробництво, реформували оборонну галузь, освіту, медицину, туризм, і успіхи та досягнення у названих сферах відомі далеко за межами країни. Потужні інфраструктурні проєкти, як-от аеропорти в кожній провінції та будівництво найбільшого аеропорту Європи “Стамбул”, лінії швидкісних потягів, великі сучасні лікарняні комплекси, розгалужені та якісні дороги, тунелі, відбудова шкіл та лікарень у віддалених районах, запуск власних супутників у космос, розробка власного електрокара та багато іншого.

У 2011 році Туреччина була 17-ю економікою світу і за рівнем стрімкого зростання випереджала всі країни «великої двадцятки». Нині країна є 11-ю у світі. Звичайно, що цей дуже активний поступ не міг тривати безперервно, але й значного відкату всередині країни не очікували.  

ЗОЛОТИЙ ПЕРЕДВИБОРЧИЙ ДОЩ

Напередодні виборів на турків посипався “золотий дощ”: безкоштовний природний газ для домогосподарств протягом року, видобутий із власних родовищ у Чорному морі, отримання пенсій, підвищення зарплат держслужбовцям та інші. Окрім того, напередодні виборів були анонсовані нові масштабні проєкти — новий тунель під Стамбулом, початок видобутку нафти, підкорення космосу, ще більш швидкі потяги тощо. Пакет передвиборчих бонусів вимірюють мільярдами доларів, і навіть при зміні влади обіцянки доведеться виконувати.

За результатами двох десятиліть правління нинішньому керівництву, безперечно, є чим пишатися, але є й над чим задуматися… Багато хто із тих, хто пам’ятає розквіт Туреччини від початку приходу до влади ПСР та її лідера, на власні очі бачив усі досягнення, але все одно воліє голосувати “проти”. Ці виборці готові виступити проти руху в бік посилення релігійності, проти згортання демократичних перетворень й погіршення якості життя, що часто серед аргументів називають зовсім не на першому місці. 

НАЙБІЛЬША ІНТРИГА — ДРУГИЙ ТУР

До виборчої гонки за головну посаду країни було допущено чотирьох кандидатів. Це нинішній глава держави та лідер правлячої Партії справедливості та розвитку Реджеп Тайїп Ердоган, його головний опонент — лідер опозиційної Республіканської народної партії Туреччини Кемаль Кілічдароглу, кандидат від правого Альянсу предків Сінан Оган та лідер партії «Батьківщина» Мухаррем Індже, який 11 травня зняв свою кандидатуру. Сінан Оган — технічний кандидат, отже головне протистояння розгортається між Ердоганом та Кілічдароглу. І кожен з них задекларував намір перемогти у першому турі.

Різні опитування показують різні результати. Деякі, й таких більшість, говорять про перемогу лідера опозиції, але не обов’язково у першому турі, другі кажуть про перемогу Реджепа Тайїпа Ердогана і деякі навіть прогнозують його перемогу у першому турі. Тобто прогнозний спектр досить широкий та не виключає жодного з варіантів, а різниця між прогнозованою кількістю голосів, які будуть віддані за кожного з кандидатів, може бути в межах статистичної похибки. Отож, інтрига, чи набере Ердоган або Кілічдароглу 50%+один голос у першому турі, зберігається.

ГРОМАДЯНСЬКИЙ СПОКІЙ ТА NO DRAMA

Градус напруги у турецькому суспільстві у зв’язку з виборами зараз чи не найвищий з часів проведення третього туру виборів на посаду мера Стамбула. Хтось говорить про “великий бій”, маючи на увазі готовність відстоювати свої політичні переконання не лише на виборчій дільниці, хтось має намір (принаймні озвучує його) поїхати з країни, якщо влада залишиться незмінною, а комусь до вподоби хай які, але спокій та мир, незалежно від того, хто виграє. Є й такі, хто голосував останні десятиліття за свої політичні сили і не збираються міняти ці переконання, вважаючи всі аргументи на користь зміни влади тимчасовими труднощами.

Отже, сьогодні громадяни Туреччини визначаються з курсом розвитку своєї держави на наступні 5 років. Попри потужний контроль влади в країні у всіх сферах, виборча система залишається потужною демократичною інституцією та не допускає фальсифікацій чи масового спотворення результатів голосування.

Україна з повагою поставиться до вибору турецького народу. Та й серйозних підстав очікувати різкої зміни курсу Туреччини щодо відносин з Україною немає. Незалежно від результату виборів, динаміка розвитку стратегічного партнерства зберігатиметься. Громадянський мир та політична стабільність в країні — це те, що має стати свідченням як готовності суспільства до змін або ж незмін, так і зрілості усіх політичних сил і готовності прийняти вибір власного народу.

Ольга Будник, Анкара

Фото: AA