Як передає кореспондент Укрінформу, про це йшлося під час онлайн-дискусії, організованої Атлантичною радою США у четвер щодо російської кіберзлочинності.

«Кібершпигунство – це те, що є ніби очікуваним від російських розвідувальних служб, фінансованих державою-супротивником. Вони прагнуть отримати інформацію про уряд або пов’язані з урядом об’єкти. Це потребує зовсім іншої політичної відповіді, ніж та, коли йдеться про російських кіберзлочинців, які стоять за більшістю атак вимагачів», — сказала директор з розвідки компанії з кібербезпеки бізнесу Red Canary, старший науковий співробітник програми Cyber Statecraft Initiative Атлантичної ради Кеті Нікелс.

За її словами, шпигунство здійснюють державні структури РФ, повністю підконтрольні уряду, тоді як оператори програм-викупів «можливо, не контролюються безпосередньо російським урядом». Водночас, за її словами, і в цьому випадку «варто чинити тиск на Путіна, щоб він вживав заходів боротьби з операторами здирницьких програм, приборкав їх».

Але з точки зору політики, додала вона, необхідні різні відповіді на кримінальну активність та діяльність розвідувальних служб Росії.

За словами експертки, ці різні групи хакерів по-різному поводяться в мережах, і, з точки зору кібербезпеки, до них слід застосовувати різні «практики, техніки та процедури».

В обох випадках «ми говоримо про російських супротивників, але в них трохи різні мотивації, і вони потребують різних політичних підходів з боку практиків кібербезпеки», додала Нікелс.