Джозеф Байден прийняв у Білому домі Світлану Тихановську. Путін продовжує використання історії як зброї.

«Люблінський трикутник», про створення якого оголосили міністри закордонних справ Литви, Польщі та України 28 липня 2020 року, встиг продемонструвати власну ефективність та узгодженість дій. Зокрема – у боротьбі проти NordStream2, спорудження якого кидає виклик безпеці його учасників. Проте гібридна активність Росії знаходить свої прояви не лише у сфері енергетики. Нова тенденція – навала нелегальних мігрантів з території Білорусі до Литви через необлаштований кордон між двома країнами. Цей цілеспрямований рух має всі ознаки гібридного впливу, спрямованого на дестабілізацію ситуації у Литві, при цьому оперативно розраховувати на запровадження нових санкцій проти Білорусі Вільнюсу не варто. Кабінет Міністрів України ухвалив рішення надати колючий дріт для облаштування білорусько-литовського кордону, відзначивши у такий спосіб річницю створення «Люблінського трикутника».

Тривалий візит символу білоруської опозиції Світлани Тихановської за океан отримав кульмінацію у вигляді її сніданку з Джозефом Байденом. Звісно, Тихановська стала далеко не першою особою без офіційного статусу, яку приймали у Білому домі, проте контекст її перебування та потужна інформаційна підтримка свідчать про значний інтерес Сполучених Штатів до ситуації у Білорусі. Зустріч Байдена та Тихановської – сигнал не так Лукашенку, як Путіну про перебування Білорусі у зоні підвищеної уваги Вашингтону. І емоційно-брутальна реакція Лукашенка не прикрашає його ані як політика, ані як людину.  Влада Білорусі ірраціонально воліє демонструвати готовність закручувати гайки навіть щодо власних олімпійців (спроба повернути на Батьківщину легкоатлетку Христину Тимановську виявилася невдалою), руйнуючи залишки власного авторитету у світі.

Тим часом у Росії указом Путіна створено міжвідомчу комісію з історичного просвітництва, яку очолив президентський тезко родом зі Сміли, Владімір Медінський. Цей вельми контраверсійний персонаж російського політикуму кілька років тому мав проблеми з власною дисертацією на здобуття ступеня доктора історичних наук. У академічних колах його дослідження називали ненауковим. Втім, це не завадило Путіну призначити Медінського на посаду, де той має забезпечувати «наступальну позицію у відстоюванні національних інтересів Росії» у питаннях історичної пам’яті. Очевидно, що ми бачимо не лише розвиток ідей, викладених у путінському дослідженні про історичну близькість росіян та українців, але і наміри вчергове використати історію як зброю. Не лише Україні та колишнім республікам СРСР, але і постсоціалістичним країнам варто приготуватися до цього наступу.

Євген МАГДА, Інститут світової політики

Перше фото: The White House