Аналітики моніторингової групи Ukraine War Disinfo Working Group, які протягом 6 місяців досліджували кремлівську пропаганду в країнах Центральної та Східної Європи, надали свої рекомендації щодо протидії їй в майбутньому. 

Рекомендації спираються на висновки щодо російської пропаганди, яку відстежували громадські організації та аналітичні центри у 15 країнах: Естонії, Латвії, Литві, Білорусі, Польщі, Україні, Словаччині, Чехії, Угорщині, Румунії, Сербії, Північній Македонії, Болгарії та Грузії.

Отже, у підсумковому звіті аналітики припускають, що мережа російської пропаганди в майбутньому зосередить свої зусилля на поширенні закликів до миру, але на умовах Росії, з акцентом на важливості постачання російських енергоносіїв протягом майбутньої зими.

Дослідники також вважають, що Кремль дедалі більше буде зосереджуватися на операціях впливу,  використовуючи вразливі для суспільств різних країн фактори. Наприклад, історичних травм та образ. Або релігійних чи етнічних розбіжностей. Заморожені конфлікти, спірні території – все це також може бути використано для спроб розширення впливу путінізму. 

Увагу дослідників привернув запуск пропагандистського каналу RT Balkan, тому аналітики очікують значного збільшення деструктивних інформаційних операцій Кремля на Балканах, зокрема, в Болгарії та Чорногорії.   

Дослідники також зробили огляд 4 основних наративів у Центральній та Східній Європі, які Росія поширювала в попередні роки, готуючись до нападу на Україну. 

1. НАТО (іноді Захід) – це кабала таємних глобалістів, а США – експансіоністська імперіалістична сила, що має намір знищити такі «суверенні» держави, як Росія.

2. Російські громади, які проживають за межами Російської Федерації, наприклад, у країнах Балтії та в Україні, піддаються переслідуванням, примусовій асиміляції, а в деяких випадках і геноциду з боку націоналістичної влади.

3. Українська влада – корумпована, нелегітимна, фашистська, нацистська, сатанинська маріонетка Заходу, яка діє не в інтересах українського народу.

4. Росія є наддержавою з непереможною армією, безмежними ресурсами та єдиною силою, яка «захищає» світ від західного імперіалізму.

Цей приклад загальних наративів чудово ілюструє стандартну формулу деструктивного впливу Кремля. Пропаганда обирає соціально вразливу групу, яку легко переконати, що їх права утискаються «злими силами» США та Заходу. А з цими «злими силами» якраз і бореться добра та сильна Росія. Свого часу так само діяла й більшовистська пропаганда: «ми не захоплюємо нові країни, а просто звільняємо трудящих від капіталістів та імперіалістів». Ця маячня про «вічних ворогів» дозволяє режимові тримати свій народ у покорі – через страх зовнішньої загрози. Як колись влучно відзначив Джордж Орвелл у творі «1984»: «Океанія завжди воювала з Остазією».    

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Союзна держава та «миротворчі» ідеї Лукашенка: аналіз наративів білоруської пропаганди

Зображання США та НАТО агресивною силою є старим підходом, який використовувався ще за часів СРСР та актуалізувався в ході війн у Боснії та Косово в процесі розпаду Югославії. Такий наратив пропагандисти просували також під час збройних конфліктів в Афганістані, Іраку та Лівії. І, звісно, і в ході російської агресії проти України.

Дослідники роблять висновок, що хоча в країнах Центральної та Східної Європи Кремль вдавався до різних меседжів та підходів з їх розповсюдження, в цілому, пропаганді не вдалося досягнути головної мети – зруйнувати єдність Заходу. Їм не вдалося досягнути рішучих змін у громадській думці.

Цьому протидіяли ефективні контрповідомлення  про справжні події в Україні, які працювали на випередження прокремлівських та сприяли розбудові міцної міжнародної солідарності з нашою країною. Взаємодія громадянського суспільства різних країн, де моніторився вплив пропаганди, сприяла досягненню кращого розуміння викликів в інформаційній сфері. 

Дослідники вважають, що моніторинг російської пропаганди не має обмежуватися лише дослідженнями сусідніх до Росії регіонів, а має відбуватися по всьому світу. З особливим акцентом на суспільствах, де російська пропаганда паразитує на внутрішніх вразливостях. Основний висновок – держави та суспільства повинні співпрацювати задля якомога кращого усвідомлення загрози, яку становлять активні операції впливу Кремля. Та побудувати захист від них, посиливши свою стійкість в інформаційному середовищі.

Нагальною залишається потреба в роботі з розумінням широкими верствами населення небезпеки російських пропагандистських методів та дій. Цьому можуть сприяти кампанії в медіа та підвищення цифрової грамотності людей. Важливим елементом боротьби з дезінформацією Кремля є як навчання інформаційній гігієні громадян, так і якісно продумані кампанії зі стратегічних комунікацій. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки