Уже б і досить цірліх-манірліх із цими російськими привласненнями…

Здалеку побачила нашу.

І знала ж давно цю історію – але сьогодні особливо рука тягнеться переписати назву.

Ну, Дега був далекий від політичних тонкощів, ну, назвав, як чув – «Російська танцівниця»… Ціла серія таких «Танцівниць» закружляла «оргією кольору», як він це сам назвав, зірвала голову відвідувачу паризького вар‘єте 19 століття…

Може й досі не всі по світу знають, що ці його моделі були українками, яких возили в російських труппах танцівниць, і вони вражали вар’єте Парижа своїми буйними життєрадісними танцями в яскравих вінках, стрічках і намистах – словом, в «екзотичному вбранні».

Час іде – і сьогодні в деяких європейських текстах уже пишуть про цю «неточність». А дехто й каже (я, певне, теж), що уже б і досить цірліх-манірліх із цими російськими привласненнями та можна й виправити помилку).

За приклад, кажуть, взяти хоча б той – із культовою Агатою Крісті. Ось, знайшла…

Скажімо, класику британського детективу – роман «Десять негренят» Агати Крісті – у США перейменували у «Й нікого не стало». А у самій лічилці дітей замінили на солдатиків.

Нам це може здаватися зайвим, та Україна не переживала чорного рабства, і тому варто дослухатися до аргументів тих, у чиїй історії така гірка сторінка була. З 1980-х з американським варіантом назви стали перевидавати роман також в інших країнах. Україна, до слова, в їхньому числі».

Прикладів уже – сто!

Мені це здається слушним, направду…

Приватизація імперією зла всього українського має бути зупинена. І світ, думаю, мав би співпережиття.

Про це я прошепотіла цій «танцівниці» – привіт, кажу, Килино! (Чи ти хто? Параска? Домна? Палажка? Мотря?) Давай, танцюй додому!

Ольга Герасим’юк

FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства