Депутат Європарламенту, ексглава МЗС Польщі, колишній маршалок Сейму РП Радослав Сікорський днями приїжджав до України з допомогою для підрозділів української армії. Він особисто був за кермом одного з автомобілів, які згодом було передано українським військовим на сході країни.

В ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу відомий європейський політик розповів, чому він сам возить допомогу для ЗСУ, як оцінює західну допомогу для України і як ставиться до втоми на Заході від війни. Він також дав свої прогнози щодо членства України в ЄС та НАТО й оцінив, як виглядатимуть відносини між Києвом і Варшавою після парламентських виборів у Польщі.

УКРАЇНСЬКЕ ВІЙСЬКОВЕ КОМАНДУВАННЯ НАЙКРАЩЕ ЗНАЄ, ЯК ДОСЯГТИ ПЕРЕМОГИ В ЦІЙ ВІЙНІ

— Пане маршалку, ви вже втретє їдете у групі волонтерів з допомогою для ЗСУ. Що цього разу ви везли і для яких підрозділів?

— Хочу підкреслити, що це постійна ініціатива пана Матеуша Водзінського, який у Твіттері (мережі X – ред.) відомий під ніком “Exen”. Він уже привіз до України понад 120 автомобілів. Цього разу я зібрав кошти серед родини і друзів. Тож ми вчора (26 липня – ред.) передали українським військовим сім пікапів і понад 20 дронів. Ми доїхали аж за Краматорськ: одна наша група була на відстані 18 км від лінії зіткнення, а друга – в Часовому Яру, приблизно за 5 км від лінії фронту. Ми передали пікапи конкретним підрозділам, наприклад 26-й окремій артилерійській бригаді.

— Чому для вас важливо особисто поїхати на схід України, адже могли б просто купити автомобілі чи передати зібрані кошти волонтерам? Знаю, що в цю поїздку ви навіть взяли із собою сина.

— А попереднього разу ми були в Херсоні разом із дружиною (відома американська письменниця і журналістка Енн Еплбаум – ред.).

По-перше, я старий воєнний кореспондент (в 1986-1989 рр. Cікорський був воєнним кореспондентом британських видань в Афганістані та Анголі – ред.), а по-друге, я знаю, що люди дуже цінують безпосередню підтримку. Це піднімає їх моральний дух. Я також хотів уникнути якихось бюрократичних моментів. Натомість спонсорам мені простіше буде сказати, що ми особисто доставили ці пікапи конкретним військовим з конкретних підрозділів. Зрештою, до нас приєдналися два спонсори – один з Австрії, а другий зі США. Вони також підтвердять, що місію виконано. Сподіваюся, що завдяки цьому можна буде зібрати ще більше коштів для українських військових.

— Під час поїздки ви мали змогу поговорити з українськими військовими, знаєте їх потреби і проблеми, з якими вони зараз стикаються на фронті. З якими думками ви повертаєтеся до Європи? Які меседжі хочете донести до своїх партійних колег у Польщі та Європарламенті?

— Я привезу до Польщі й решти Європи добру звістку. Зокрема, українські військові дуже хвалять польські гаубиці Krab. Ми були в одному з підрозділів, який використовує до них високоточні артилерійські снаряди Excalibur. Українські військові дуже задоволені, що вони отримали цю нову, дуже ефективну зброю. Я дуже радий, що високо оцінюється роль Польщі, а польська військова техніка є настільки ефективною.

У Слов’янську ми відвідали почесне консульство Латвії. Це дуже добре, що Україна намагається нормально функціонувати, і що друзі України намагаються підтримувати українське суспільство й українську армію.

Я сподіваюся, що Захід надав Україні достатньо зброї для здійснення контрнаступу. Натомість, якщо ми її не дали достатньо, то не повинні тиснути щодо прискорення бойових дій. Я дуже високо ціную українське військове командування і думаю, що воно найкраще знає ситуацію, найкраще розуміє противника і найкраще розуміє, в якому темпі досягти перемоги в цій війні.

УКРАЇНА МОЖЕ СТАТИ ЧЛЕНОМ ЄС ДО 2030 РОКУ

— На вашу думку, чи у питанні надання Україні військової допомоги з боку країн ЄС і НАТО можливо деякі процеси пришвидшити, наприклад навчання українських пілотів і передачу українській армії винищувачів F-16?

— Я літав на F-16, коли в ролі міністра оборони отримував перший екземпляр цього літака для польської армії (в 2006 році – ред.). Тоді пілот у двомісній кабіні передав мені управління літаком. Мені здавалося, що управління цим літаком є доволі легкою справою (сміється). Думаю, що дещо складнішим у літаку цього типу є обслуговування системи ведення боротьби. Але я переконаний, що українці дуже швидко, як й у випадку зі всіма іншими видами озброєння, не лише навчаться обслуговувати літаки F-16, а й креативно використовуватимуть їхні можливості.

Я розумію, що в Україні може бути фрустрація щодо рівня поставок озброєння. Але, по-перше, цей рівень є вищим, аніж я сподівався перед самим початком війни. По-друге, маємо об’єктивну складність, яка полягає в тому, що Захід 30 років пожинав плоди мирного життя і просто перестав не лише виробляти зброю і боєприпаси, але й закривав виробничі лінії. І по-третє, Україна поступово отримала великі партії різного роду військової техніки. Дуже складно створити логістичні ланцюги до кожного виду БТРа, танка чи пускової установки. Європа і США лише зараз прискорюються, підписуючи контракти з компаніями ОПК, і це, на жаль, потребує часу.

— Як ви оцінюєте рішення липневого саміту НАТО у Вільнюсі у контексті України: склянка наполовину повна чи напівпорожня?

— Суспільства країн Заходу не хочуть безпосередньої війни з Росією, вони на це не підуть. Проте Україна отримує навіть більше озброєння, аніж країни Альянсу, згідно з документами організації, зобов’язані були би давати своєму союзнику у випадку агресії проти нього. Вашингтонський договір не зобов’язує країни-члени вступати у війну, а тільки відреагувати на неї. Тому, ця реакція є. Тому в певному сенсі Україна вже зараз сприймається як член НАТО. Натомість формально це, так чи інакше, станеться після завершення війни.

— Це може зайняти трохи часу…

— На жаль, колоніальні війни, переважно, тривають доволі довго. Тому треба розраховувати на несподівані події, які, без сумніву, стануться.

— Що ви маєте на увазі?

— Або хтось мав би ліквідувати ініціатора цієї війни, чи принаймні усунути його від влади. Або російські військові захотіли би перестати вмирати без жодного сенсу, тобто зробити те, що було зроблено в 1917 році (переворот більшовиків – ред.).

— Це також може бути якесь продовження дій ПВК “Вагнер”…

— Ця подія показала, у наскільки поганому стані є російська політика, наскільки беззахисною є територія самої Росії й наскільки глибокими є поділи серед силових структур Росії.

— Восени цього року Україна отримає оцінку Єврокомісії щодо свого прогресу як кандидата на вступ до ЄС. Як ви оцінюєте шанси на отримання “зеленого світла” щодо початку переговорів про членство України в Євросоюзі?

— Шанси на це – понад 50%. Треба пам’ятати, що у такому випадку Україна вестиме переговори по 35-ти розділах, які Київ повинен буде прийняти. Нас усіх вражає українська відвага і рішучість. Але ми всі також знаємо, що за чверть століття Україна, на жаль, сформувала собі імідж корумпованої країни і зараз із подвійною силою вона повинна показати, що бореться з цією гангреною.

— Чи можете спрогнозувати, за скільки років Україна може стати членом ЄС?

— Думаю, що до кінця цього десятиліття.

У ПИТАННІ ПІДТРИМКИ ЗАХОДОМ УКРАЇНИ РОЗРАХОВУЮ ТАКОЖ НА… ПУТІНА

— У публічному просторі багатьох країн ЄС, зокрема, й у Польщі, можна почути слова про втому від війни…

— Мене дуже дратують ці слова. Єдиними, хто має право бути втомленим від війни, є українці, особливо українські військові. Ми у країнах, де є мир, маємо право тільки відчувати вдячність по відношенню до них, оскільки це вони ризикують життям і часом його втрачають. А ми, максимум, можемо мати трохи дорожчий бензин чи електроенергію.

— Але у країнах Європи все ж є таке явище… Чи з цього приводу ви бачите загрозу для продовження західної допомоги для України?

— Я веду переговори також у Вашингтоні й там, особливо серед виборців Республіканської партії, є менше ентузіазму в цьому питанні. Звичайно, на жаль, завжди є політичні бізнесмени, які це використовують. Проте це є й завданням українських політиків – переконувати щодо подальшої підтримки. Я також розраховую на Путіна, оскільки він завжди робить щось настільки жахливе, як, наприклад, останнім часом ракетні обстріли Одеси, щоб нагадати всім, наскільки важливою є перемога України в цій війні.

— Пане маршалку, у Польщі незабаром відбудуться парламентські вибори. Як результати цих виборів можуть вплинути на відносини України з Польщею?

— Я є керівником групи з питань міжнародної політики найбільшої опозиційної партії – Громадянської платформи. Відтак, можу запевнити, що політика підтримки України буде так само активною. У цьому питанні немає різниці між урядом й опозицією. Натомість у випадку нашої перемоги Польща перестане сваритися з європейськими інституціями і важливими союзниками, такими як Німеччина. Тож Польща буде більш впливовою і результативною у своїй діяльності також і в українських питаннях.

Юрій Банахевич

Фото: Facebook/Radeksikorski, PAP