Основною метою національного руху є здобуття незалежності Башкортостану

Башкири — стародавній народ Євразії, що сформувався на Південному Уралі як самостійний етнос у першій половині першого тисячоліття нашої ери. Перші письмові згадки про окремі племена, що увійшли до складу башкирського народу, зустрічаються в працях Геродота (V ст. до н. е.). Територія історичних земель башкирського народу, так званий «Історичний Башкортостан», включає землі нинішньої Челябінської, Оренбурзької, частини Свердловської, Курганської, Пермської областей і Республіки Татарстан.

Деякі з башкирських племен в середині XVI століття уклали угоду з Московською державою, увійшли до її складу зі своїми землями. Більшість племен, що залишилися, зрештою були підкорені та насильно анексовані. За Угодою башкири повинні були платити невеликий ясак, охороняти південні території і брати участь у всіх війнах Московської держави. У відповідь башкирам закріплювалися їхні землі, на яких вони були суверенними власниками (вотчинне право) і одержували повне внутрішнє самоврядування.

Проте вже через короткий час москва порушила договір, захопивши башкирські землі та здійснивши спроби примусової християнізації. Башкири відповіли повстаннями. Понад двісті років Росію стрясали башкирські повстання, багато з яких закінчилися перемогою башкир. Башкири брали активну участь у селянській війні 1773-1775 рр., боролися проти царського уряду.

Після Лютневої революції 1917 року, коли у всіх народів Російської імперії почала пробуджуватися національна свідомість, башкири обрали свій уряд, сформували свою національну армію і заснували Першу Башкирську Республіку – Башкурдистан. За визнання республіки їм довелося боротися як з червоними, так і з білими. Після підписання 20 березня 1919 року Угоди між башкирським і радянським урядами про визнання Башкирської республіки, через рік Ленін порушив цю угоду і скасував багато її статей, які перебували в веденні башкирського уряду.

У 90-х роках XX століття написана нова сторінка башкирського національного руху за суверенітет республіки. Башкирська інтелігенція і громадськість створили Башкирський народний центр «Урал», башкирську молодіжну організацію «Союз башкирської молоді», які стали рушійними силами боротьби за суверенний Башкортостан. У 1993 році була прийнята Конституція республіки, яка відобразила багато прагнень башкирського народу. У 1994 році між Республікою Башкортостан і російською федерацією було підписано Федеративну угоду про розмежування повноважень і юрисдикції, згідно з яким Башкортостан наділили багатьма правами як республіка у складі рф.

Однак з приходом володимира путіна багато прав у республіки були відібрані кремлем, Конституція Башкортостану була переписана під тиском москви з вилученням багатьох статей і параграфів.

У відповідь башкири утворили національні організації «Кук Буре» і «Башкорт», які порушили питання захисту прав та інтересів башкирського народу, повернення суверенітету республіки і Конституції Башкортостану 1993 року. Російська влада почала репресії проти башкирських національних активістів, проти лідерів «Кук Буре» і «Башкорту» були порушені кримінальні справи, активісти були ув’язнені. У 2020 році «Башкорт» потрапив під заборону. Один із засновників Руслан Габбасов втік із росії та знайшов політичний притулок у Литві. Потім він утворив Башкирський національний політичний центр, який координує політичну діяльність, спрямовану на здобуття Республікою Башкортостан незалежності. Башкирський національний політичний центр приєднався до Ліги вільних націй, де представники національних і регіональних рухів в рф борються за незалежність своїх націй від росії.

У Башкортостані спостерігається масове скорочення вживання башкирської мови серед населення як мови спілкування. Спілкування башкирською мовою не прийнято ні в одній установі, майже всі сайти державних, муніципальних, навчальних закладів не дають реєстрації башкирською мовою. Мова стала зброєю, а русифікація нестримна. У 2021-2022 навчальному році 99,4% учнів (504 977 осіб) вивчали рідні мови, з них 345 509 (68,02%) обрали рідною мовою російську; башкири — 105 035 (20,63%); татари — 46 541 (9,2%). Рідні мови національних республік рф, крім російської, перестали бути частиною обов’язкової шкільної програми. У січні 2019 року Консультативний комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин Ради Європи критикував Росію за її національну політику. Експерти висловили занепокоєння «зростаючим домінуванням російської мови» і водночас «відсутністю ефективної підтримки мов нацменшин».

У рамках російської схеми «розділяй і владарюй» у Башкортостані влітку влада сформувала номінальні добровольчі батальйони, демонструючи, на їхню думку, активну співучасть регіону у війні між Росією та Україною. «Добровольцям» обіцяли великі «бойові» виплати, екіпірування та супровід на фронт. Реальні втрати серед особового складу приховувалися або знижувалися, а випадки відмови добровольців брати участь у боях замовчувалися. Боєздатність батальйонів була і залишається дуже низькою. 

Голова Башкирського національно-політичного центру Руслан Габбасов та його соратники звернулися з відкритим листом до Володимира Зеленського, в якому Центр закликав Президента України ініціювати розгляд Верховною Радою України постанову «Про визнання Республіки Башкортостану як окуповану територію».

«Цим кроком Україна не тільки морально підтримує башкирський національний рух, основною метою якого є здобуття незалежності нашої Батьківщини, але й дасть нам сильні козирі в боротьбі з кремлем та його маріонетками в Башкортостані», — пояснює Габбасов. – «Важливо, щоб Україна почала налагоджувати контакти з національно-визвольними рухами, які вже сьогодні демонструють своє прагнення до визволення та створення незалежних держав», – підсумовується у листі.

Мені здається, це добра пропозиція.

Аскольд Лозинський

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства