Обіцяючі «гідні умови», Кремль абсолютно серйозно і цілеспрямовано розробляє систему створення нового ГУЛАГу. 

До того ж, робиться це, прикриваючись соціальними ідеями та потребами. Та, на жаль, саме такими «добрими» намірами зазвичай і вимощена дорога в пекло.

Ідею створення спеціальних трудових таборів та залучення до їхньої роботи ув’язнених озвучив днями керівник Федеральної служби виконання покарань РФ О.Калашніков. Коментуючи для російських ЗМІ подібну ініціативу, чиновник запевнив, що ці наміри абсолютно реальні, але це буде «не ГУЛАГ», а абсолютно «нові гідні умови». За його словами, робітники отримуватимуть гідну зарплату і матимуть можливість жити в гуртожитку чи знімати житло. Для прикладу Калашніков згадав Магаданську область, де в основному залучені до роботи мігранти з країн Середньої Азії і місцевій владі доводиться організовувати для таких робочих чартерні рейси. Очевидно, що це дорого і невигідно. Куди краще набудувати бараків і «соціалізувати» на просторах того ж Магадану ув’язнених.

Ідею з задоволенням підхопили і підтримали російські посадовці, що цілком зрозуміло, враховуючи той фактор, що подібні «ініціативи» на теренах сучасної Росії зазвичай «спускаються» згори, а вже потім озвучуються і підтримуються, як правило, одноголосно, бо інакше і не може бути у тоталітарних країнах. Своє «за» для роспропаганди, зокрема, вже висловили міністр юстиції РФ К. Чуйченко та заступник голови комітету Держдуми з економічної політики В. Гутеньов, вважаючи ініціативу керівника ФСВП активніше використовувати ув’язнених замість трудових мігрантів як ніколи правильною та потрібною. Така «правильність» в першу чергу аргументована катастрофічним зростанням дефіциту робочої сили, особливо на великих будівництвах. За даними російських статистичних служб, дефіцит робочої сили на будівельних майданчиках вже сягнув 50% і більше. Нестача основних будівельних професій, серед яких зварювальники, слюсарі, збірники, існує в усіх регіонах РФ. Це цілком логічно, враховуючи те, що на російських будівництвах в основному працюють робітники з Киргизстану, Таджикистану, Узбекистану та Білорусі, в’їзд яких призупинено через пандемію коронавірусу. Тому зараз російський бізнес закликає відновити практику залучення гастробайтерів, а російські чиновники як варіант розробляють стратегію створення нового ГУЛАГу.

Розвиваючи ідею заміщення праці мігрантів на працю ув’язнених та створення виправних центрів на великих будівництвах, очільник Мін’юсту РФ вважає «цікавими» великі інвестиційні проекти, де чисельність осіб, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт, становитиме тисячу і більше осіб. За його словами, зараз в Росії більше 180 тисяч осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі та мають право перейти на відбування покарання у вигляді виправних робіт, але на сьогоднішній день створено лише 8 тисяч місць у виправних центрах. Тому – попереду ой, як багато роботи! Чуйченко також заявив для російських ЗМІ, що вже ведуться переговори та укладаються угоди для того, щоб найближчим часом збільшити кількість виправних центрів та місць. Ну, і звичайно ж, все це робиться, з позицій російської влади, виключно як «важлива» та «соціально значуща» справа. Не вбачає нічого протиправного у цьому і уповноважена з прав людини в Росії Москалькова.

Варто згадати, що ідея трудових таборів абсолютно не нова, адже робота ув’язнених активно використовувалася в СРСР впродовж десятиліть. Ув’язнені залучалися до будівництва практично усіх великих промислових та транспортних об’єктів, які було втілено впродовж того часу. У ті часи система таборів мала до 30 тисяч місць ув’язнення, до яких потрапляли мільйони репресованих. Зрештою ця масштабна система була знищена, зокрема і через те, що виявилася марнотратною та руйнівною для влади. Остаточно ГУЛАГ було розформовано у січні 1960 року, та, незважаючи на офіційне закриття, політичні переслідування і боротьба з інакомисленням тривали аж до розпаду Радянського Союзу. І, схоже, цілком реально відновилися на теренах сучасної Росії, про що свідчать тенденції її розвитку часів правління Путіна.

Впродовж кількох останніх років Москва не лише активно обговорює, а й впроваджує практику використання праці ув’язнених задля реалізації важливих для неї проектів. Так, були повідомлення про застосування ув’язнених на будівництві об’єктів чемпіонату світу з футболу, що відбувся в Росії у 2018 році. Є підтвердження подібної практики і на будівництві газопроводу «Північний потік-2». Про це, зокрема, заявив засновник правозахисної організації «ГУЛАГу — НЕТ» Володимир Осєчкін на міжнародній конференції «Путінський газопровід «Північний потік-2» і його справжня вартість для Європи». Вже ведеться обговорення про подібну практику на рівні відомств, зокрема корпорації «Російські залізниці», яка підтримує ідею створення трудових таборів для побудови Байкало-Амурської магістралі. І хоч ідея створення нового ГУЛАГу протирічить не лише міжнародним нормам права, а й Конституції РФ її впровадження фактично розпочалося ще минулого року, коли увійшли в силу поправки до Кримінально-процесуального кодексу РФ, що вже дозволили створювати ділянки виправних центрів та колоній на території підприємств, зокрема «Газпрому» та «Норнікелю».

Проводячи паралелі з минулим, можна передбачити, що до роботи на спланованих Кремлем таборах праці навряд чи будуть залучатися злочинці, що вчинили тяжкі злочини чи корупціонери. «Соціалізувати» тут будуть, швидше за все, політично невигідних елементів. Щоправда, в нових російських реаліях статус політв’язня можна отримати за звичайний лайк чи репост у соцмережах, в якому влада бачить екстремістські наміри. Невипадково ж у РФ останнім часом особливої уваги надають змінам законодавства, особливо репресивного. Та й зв’язок між політичними репресіями часів СРСР та утисками і переслідуваннями у сучасній Росії цілком очевидний. Змінився час, але не змінилася концепція російської держави, яку не лише підтримав, а й розвинув колишній офіцер КДБ Путін.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства