Спроби Еммануеля Макрона стати загальноєвропейським лідером викликають сум. Світлана Тихановська здивувала українців.

Фінляндія та Швеція оголосили про намір стати членами НАТО. Очевидно, питання буде розглянути на саміті Альянсу у червні 2022 року, проте вже сьогодні проти залучення нових членів виступила Туреччина. Реджеп Ердоган продовжує складну геополітичну гру, і заява про неготовність бачити Фінляндію та Швецію у складі НАТО – один з її компонентів. Натомість зауважу, що в разі позитивного рішення довжина сухопутного кордону між НАТО та РФ виросте вдвічі, а відстань до рідного міста Владіміра Путіна складе менше 200 кілометрів. Рішення Гельсінкі та Стокгольма не лише надає нового звучання терміну «фінляндизація», але і суттєво змінює акценти мему «Путін всіх переграв».

Виступ російського президента 9 травня очікували з тривогою, проте святкування рашистами дня перемоги над нацизмом цього разу не обійшлося без елементів балагану. Публічні псевдоісторичні екскурси Путіна лише нагадують про його КДБістське минуле, а заяви його колишнього напарника Дмітрія Медведєва нагадують триб’юти Жириновського. Жодного іноземного лідера не було 9 травня на Червоній площі, як і не було там підрозділів російської морської піхоти. Дивно, що організатори параду не здогадалися долучити до парадних розрахунків макет у натуральну величину ракетного крейсера «Москва».

Еммануель Макрон початок власної другої президентської каденції позначив пропозицією створити новий формат європейської співпраці, який дозволяв би долучитися до діалогу з континентальних проблем Великій Британії та Україні, які не є членами ЄС. Для кращого розуміння ініціативи Макрона необхідно відповісти на два запитання. Перше: чи поширюється вона на Туреччину, яка десятки років не може отримати згоди ЄС на свій вступ. Друге: чи є у цьому форматі місце для Росії? У передчутті проблем у внутрішній політиці, які можуть спричинити парламентські вибори, які пройдуть у Франції 12 та 19 червня, Еммануель Макрон намагається набрати бали у зовнішній політиці. Поки виходить непереконливо.

P.S. Символ білоруської опозиції Світлана Тихановська здивувала багатьох українців заявою про активну участь білорусів у припиненні наступу рашистських військ на Київ. Мовляв, ті почували себе некомфортно на території Білорусі. Справді, на залізниці сусідньої держави були спроби «рейкової війни», у складі ЗСУ воює добровольчий батальйон імені Кастуся Калиновського, проте лукашенківська Білорусь виявилася для агресора надійною тиловою базою. І в Україні добре знають про це.

Євген МАГДА, Інститут світової політики