Литва продемонструвала принциповість у питанні реалізації санкційного пакету проти Росії. Путін пообіцяв Лукашенку «Іскандери-М», що виглядає ведмежою послугою.

Україна витратила трохи менше чотирьох місяців, щоб пройти шлях від подачі заявки на вступ до ЄС до отримання статусу кандидата. Європейська Рада, нехай і після палкої дискусії, підтримала це рішення одноголосно. Разом з Україною «кандидатський мінімум» отримала Молдова, Грузії доведеться почекати з процесом євроінтеграції. Втім, буде перебільшенням говорити, що Україна та Молдова зможуть стати членами Європейського Союзу протягом короткого часу, адже і масштабне «домашнє завдання», і інші претенденти на членство у ЄС цей процес ускладнюють. Якщо продовжувати аналогію Володимира Зеленського, який порівняв інтеграцію до ЄС зі сходженням на Еверест, то Україна та Молдова зупинилися у базовому таборі, і до омріяної вершини кожній доведеться підніматися самостійно, за допомогою досвідчених порадників-шерпів.

Литва тим часом дала майстер-клас з виконання санкцій ЄС проти Росії, обмеживши залізничне перевезення підсанкційних товарів власною територією до російського анклаву у Калінінградській області. У Кремлі відповіли відрядженням штатного яструба Ніколая Патрушева до Калінінграду, навчаннями Балтійського флоту та істерією в ефірі федерального телебачення, проте у Вільнюсі не злякалися: президент Гітанас Науседа запевнив, що виконання санкційних приписів Європейської Комісії триватиме і надалі. У Литві навіть висловили готовність в разі необхідності ветувати спроби ЄК послабити санкційні умови.

Триденне перебування Лукашенка у Росії завершилося зустріччю з Путіним, під час якої кремлівський диктатор пообіцяв передати білоруській армії ракетні комплекси «Іскандер-М». Можливо, Лукашенко цьому і радіє, адже балістичні та крилаті ракети «Іскандерів» спроможні нести ядерні заряди. Проте варто нагадати, що у 1993 році Білорусь приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Зрозуміло, що самопроголошений президент Білорусі чхати хотів на міжнародне право, однак у цій комбінації Кремля йому відведено другорядну роль: білоруські військові можуть отримати не лише небезпечну зброю, але і наказ з Москви застосувати її проти сусідніх держав.

Євген МАГДА, Інститут світової політики