ПолiтДумка

Заклик Меркель-Макрона до «контакту» з Путіним: що це було і до чого призведе

25 июня
20:54 2021

Причин для появи франко-німецької ініціативи вистачає, але консолідована позиція багатьох інших зупинила ці плани. Чи надійно? Чи надовго?

Канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон заявили про необхідність «прямого контакту» Євросоюзу з президентом РФ Владіміром Путіним. Мовляв, це необхідний крок для покращення відносин.

Всередині ЄС ця ідея викликала, м’яко кажучи, нерозуміння. Так, прем’єрка Естонії Кая Каллас зазначила, що пропозиція Берліна і Парижа стала для неї несподіванкою, причому не з приємних: «Ми всі погодилися, що Росія – це велика загроза, вона більш агресивна. Я не розумію, що тепер відбулося, звідки ця пропозиція». Глава уряду Польщі Матеуш Моравецький висловив думку, що відновлення діалогу на найвищому політичному рівні можливе лише якщо Росія припинить свою «агресивну політику». А його нідерландський колега Марк Рютте зауважив, що не проти зустрічі президентів Європейської Ради Шарля Мішеля та Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн з Путіним, утім особисто не братиме участі в цій зустрічі. Своєю чергою президент Литви Гітанас Науседа заявив, що діалог – «хороша ідея», але вести його без червоних ліній і попередніх умов стало би «хибним сигналом» як для ЄС, передусім країн Балтії, так і для країн-партнерів, які були би «надзвичайно розчаровані» таким кроком.

Що-що, а країни з «російським досвідом» свідомі того, що Кремль розуміє тільки політику сили, а «безкоштовні поступки» – далеко не про це. Той же пан Рютте, в країні якого зараз триває процес щодо збитого росіянами над окупованим Донбасом пасажирського лайнера, звісно, має совість і гідність, і має виборців. У підсумку – про жоден саміт з Путіним на полях саміту Євросоюзу так і не домовилися, ініціативу Меркель-Макрона обговорили і відхилили, але… Вочевидь, на цьому стратегічна дискусія щодо РФ не завершилася, тому що в підсумковому комюніке йдеться, що лідери ЄС ще повернуться до цього питання.

Брюссельська ситуація змушує нас задатися доволі простими й, водночас, украй очевидними питаннями: ну, і як це взагалі розуміти, що означає цей франко-німецький жест? Нарешті, як Україна повинна на це зреагувати і чи можна вважати достатньою заяву міністра закордонних справ Дмитра Кулеби? Зрештою, а чи могли ми взагалі зробити щось більше? Нагадаємо, що глава українського дипвідомства повідомив, що вимагатиме пояснень від французького та німецького послів. Зокрема, він хоче зрозуміти, як подібні ініціативи поєднуються з санкційною політикою проти Росії. «Переконаний, що коли близькі до тебе, дружні країни роблять щось, що грубо порушує твої національні інтереси, то ти маєш бути з ними відвертими і так само жорстко свої національні інтереси захищати», – розповів пан Кулеба у відеозверненні, яке опублікував на своєму Фейсбуці.

Сподіваючись лише на допомогу «старшого брата» і милість партнерів, рано чи пізно твої ілюзії розіб’ються і ти залишишся біля розбитого корита

Розуміти франко-німецьку ініціативу варто, як спробу «перезавантажити» відносини колективного Заходу з РФ, щоб відірвати її від Китаю, який вважається головним геополітичним і геоекономічним конкурентом в боротьбі за світове лідерство. Таку думку висловив в коментарі Укрінформу політолог-міжнародник Максим Ялі.

«Крім того, Франція і Німеччина несуть основний тягар санкцій проти Росії і на лідерів цих країн здійснюється серйозний тиск від представників великого бізнесу, який мав багатомільйонні контракти з Росією до 2014 року. А в бізнесі, тим більше великому, немає місця сентиментам і співчуттю, – каже політолог. – Я вже не кажу про те, що Кремль системно працює всі сім років і пропонує великі контракти французьким та німецьким компаніям, а також фінансує політичні партії та лідерів, з метою вплинути на політику цих країн і скасувати санкції»

Цей тренд, вважає він, лише посилюватиметься з часом, з огляду на домінуюче становище Німеччини і Франції в економіці ЄС.

«А що може Україна в ситуації, коли вона повністю залежить від фінансової допомоги Заходу? Маски скинуті. Те, що вже давно було очевидно вузькому колу експертів, тепер стало зрозуміло й широкій громадськості. Потрібно зменшувати залежність від зовнішньої фінансової допомоги, боротися з корупцією у вищих ешелону влади, руйнувати схеми, які щорічно вимивають з бюджету країни мільярди доларів», – наголошує пан Ялі.

Звісно, деякі кроки в цьому напрямку за останні півроку зроблені, однак вони, на думку експерта, мають половинчастий характер і не можуть дати швидкий результат. «Ресурсів в країні дуже багато і їх з лихвою вистачить для того, щоб покривати власні потреби. Однак для цього необхідно ламати ту систему, яка формувалася в Україні протягом 30 років, – підкреслює Ялі. – У світовій політиці поважають сильних і зневажають слабких. Всі прекрасно усвідомлювали з самого початку, що Мінські угоди – фількіна грамота і що ми насправді воюємо з Росією на Донбасі».

От тільки в ЄС ніхто не хоче йти на конфронтацію з Кремлем, а лише торгувати з вигодою для себе. Так що примус до виконання Мінська-2, каже політолог, посилюватимуться, а відносини з Кремлем поступово налагоджуватимуться.

«Якщо сподіватися лише на допомогу «старшого брата» і милість партнерів, то раніше чи пізніше твої ілюзії розіб’ються і ти залишишся біля розбитого корита», – наголошує Максим Ялі.

Німеччину та Францію хвилює не стільки доля України, скільки особиста вигода

Політичний та економічний експерт Олександр Хмелевський наголошує, що Меркель та Макрон ніколи не приховували свого прагнення налагодити стосунки з Росією та зняти з неї санкції. А тому нічого дивного в їх заклику до встановлення прямого діалогу з Путіним немає. «Франція та Німеччина зацікавлені в розвитку відносин з Росією. Згадаймо хоча б будівництво Північного потоку-2, який так захищає Меркель. Багато європейських компаній в обхід санкцій продовжує співпрацю з Росією. Наприклад, компанія Сіменс постачала турбіни до окупованого Криму, зараз вона реалізує кілька проектів в енергетичному секторі в Росії», – звертає увагу пан Хмелевський.

Від відновлення повного діалогу Франції та Німеччини з Росією стримує позиція інших членів ЄС, а також США та Великої Британії, принаймні поки що. «Але Франція та Німеччина й надалі намагатимуться вивести Росію з під санкцій та відновити з нею повноцінну співпрацю», – додав він

Експерт не виключає, що з часом їм це вдасться. Оскільки їх хвилює не стільки доля України, скільки бажання особистої вигоди. «В Норманді наша держава опинилася в меншості. Меркель та Макрон підтримують Путіна, а не Україну. Вони змушують нас йти на поступки Росії. Тому необхідно змінити Нормандський формат, наприклад, включити до його складу США та Великобританію. Ситуацію, яка склалася. Україна має використати для зміни учасників цього переговорного процесу», – каже Олександр Хмелевський.

Пропозиція шукати порозуміння з Росією – це, насамперед, сигнал німецьким виборцям про реальність завершення Північного потоку-2

«На мою думку, тут є складова, яку не завжди бачать інші. Понад 15-річне перебування канцлера Німеччини біля стерна найпотужнішої країни Європи добігає кінця, восени німці обиратимуть нового голову уряду. Парламентська кампанія в Німеччині йде напружено, «Союз 90 / Зелені» дихає в спину керівній ХДС / ХСС, тому для збереження її позицій та отримання преференцій під час створення коаліції потрібні асиметричні кроки», – коментує політолог, директор Інституту світової політики Євген Магда.

Ангела Меркель надто досвідчений політик, щоб розраховувати на однозначне та стрімке схвалення її ініціативи. «Впевнений, що розрахунок Меркель інший», – наголошує політолог. І тут же додає, що один факт випав із загального поля зору: напередодні своєї заяви Меркель проводила зустріч із держсекретарем США Ентоні Блінкеном, який назвав Німеччину «найближчим другом Сполучених Штатів»: «Вкрай сумнівно, що Ангела Меркель не повідомила своєму заокеанському візаві про наміри змінити парадигму відносин із Росією. Це щонайменше нелогічно на тлі прагнення Німеччини добитися завершення будівництва Північного потоку-2».

Отже, пропозиція шукати порозуміння з Росією – це, на думку пана Магди, насамперед сигнал німецьким виборцям про реальність завершення Північного потоку-2 та створення підвалин економічного зростання: «Демократично обрані лідери зазвичай залежать від стану добробуту власних громадян, а можливе відновлення економічних відносин із Росією дарує можливості для забезпечення зростання ВВП».

На питання, чому ж цю ініціативу підтримали Макрон і Курц(глава уряду Австріх. Ред), політолог відповів: «Обидва політики залюбки узгоджують дії з Берліном з тією лише відмінністю, що Макрон не проти стати загальноєвропейським лідером замість Меркель. А тому й змушений це підтримувати. Звісно, він може говорити про «вибагливий діалог» чи ще щось, але це не має принципового значення».

І ці проблеми України почалося з того, як Німеччина і Франція завели російську делегацію в ПАРЄ, надавши їм індульгенцію. «Тепер їх звідти не виженеш навіть дустом», – додав він.

В цьому ключі пан Магда також знову згадав про Північний потік-2. «Україні зараз потрібно відкинути будь-які розмови про компенсації за цей газопровід. Компенсація ніколи не буде такого розміру, як плата за транзит. Зрештою, росіяни ніколи її не заплатять, як і німці, зрештою. В даному разі діятимуть вже закони економіки, а не політики», – наголошує політолог.

Відтак, нам треба чітко сформулювати національні інтереси і спиратися на них всередині країни. «Якщо цього не робити, то нічого хорошого не буде. Україна повинна давати останній бій цьому російському проекту, бо це не лише питання безпеки, це – питання гідності, – стверджує Магда. – Крім того, маємо говорити з іншими державами-транзитерами, які постраждають від запуску ПП-2, а також із тими, хто уперся у відповідь на ініціативу Меркель-Макрона. І не просто говорити, тому що в контексті російської агресії європейці нас часто не розуміють, їм це не цікаво, вони цю війну не відчувають на власних шкурах, а й щось пропонувати натомість. Треба маневрувати, тим більше, що простір для цього є».

В серпні європейці підуть на канікули. «І це для нас серйозна загроза, тому що серпень для РФ – місяць завжди критичний. Путін не заспокоївся. А тому Україна в особі Президента має показати результат в Берліні і в Вашингтоні», – наголосив Євген Магда.  

Спроба геополітичного бліцкригу Берліна-Парижа наразилася на змобілізованість цілої низки інших країн, які тримають лінію спротиву РФ всередині ЄС

Все це потрібно розглядати одразу в конгтексті цілої низки перспектив, каже політолог Олег Саакян. Щонайперше – з точки зору Франції та Німеччини як лідерів загальноєвропейського простору. Очевидно, що в цьому амплуа Берлін і Париж не хочуть ставати об’єктами геополітичних домовленостей між полюсами Вашингтон – Пекін – Москва. «У Європі розглядають Росію як певний елемент європейсько-азійського простору, а також – як елемент геополітичної суб’єктності самого Євросоюзу», – стверджує Саакян. І додає, що як тільки розпочався діалог по лінії Вашингтон-Москва, у Німеччині та Франції також захотіли мати власні канали комунікації, щоб потім обмінювати їх на певні геополітичні комбінації, домовленості тощо.

Друге – це наявність російських впливів всередині ЄС. «Перш за все – бізнесового і культурного лобі, яке має відчутний уплив на вище політичне життя не лише у Франції та Німеччині, але й у низці європейських країн, зокрема центральної і південної Європи».

За його словами, у такий спосіб і Меркель, і Макрон робили, з одного боку, реверанс у сторону бізнесу та орієнтованих на РФ внутрішніх гравців, а з іншого – реверанс у бік проросійського лобі всередині самого ЄС загалом.

Третє – і для Меркель, і для Макрона це політично вигідно, оскільки обидва живуть наступним електоральним циклом.

Усе це вкупі, каже Олег Саакян, і призвело до появи такої франко-німецької ініціативи: «Зрештою, ця ініціатива була від початку абсолютно прогнозованою. Тобто якщо б вона не з’явилася зараз, то це сталося б у коротко- або середньостроковій перспективі».

На переконання політолога, ця ініціатива не носить катастрофічний характер – скоріше, навпаки. «Ця ініціатива симптоматична і те, що вона з’явилася саме зараз – це навіть на краще. Чому? А тому що для того, щоб це відбулося Німеччині та Франції довелося вкрай нарочито підтримувати санкційний тиск відносно РФ й акцентувати увагу на тому, що таке зняття політико-дипломатичної блокади навколо Путіна аж ніяк не означає відміни санкційної політики і погодження з російськими агресивними діями».

Таким чином, ця позиція підтвердилася, ба більше, прозвучала навіть гучніше: «З іншого боку, такий геополітичний бліцкриг Берліна-Парижа фактично обламав зуби об змобілізованість цілої низки інших країн, які тримають лінію спротиву РФ всередині ЄС. Здорові сили всередині Європи згортувалися й питання російської загрози лише актуалізувалося».

Як реагувати Україні? Олег Саакян переконує, що значна частина дипломатичних здобутків кується недипломатичними відомствами. «За нашою позицією мають стояти сталеві аргументи та інтереси. Нам потрібно шукати якомога більше різноспрямованих коаліцій, тобто пов’язаних не стільки з російською агресією, скільки з інтересами міжнародного співтовариства. В такому випадку зусилля дипломатів матимуть кумулятивний ефект».

 «Ситуація з ініціативою Німеччини й Франції, й, узагалі, з Євросоюзом – вона створилася не вчора, вона є наслідком цілої низки системних процесів, в яких ми просто не були навіть присутні, а мали б», – підсумував політолог.

Мирослав Ліскович. Київ

Share

Статьи по теме

Последние новости

Европейские компании пожаловались регулятору на интеграцию OneDrive в Windows

Читать всю статью

Мы в соцсетях

Наши партнеры

Polysad.com - Комнатные цветы и растения, садовые цветы и названия.
CZM.ua - Клиника лечения наркозависимости - ЦЗМ Украина.
Alt-center.com - Наркологическая клиника "Альт-центр".
UA.TODAY - Украина Сегодня UA.TODAY