Зустріч трьох президентів у столиці Ірану виявилася промовистим викликом Заходу. Росія продовжує диригувати своїми союзниками. Відставка Маріо Драгі продемонструвала глибину політичної кризи в Італії.

Дзеркальна угода, яку підписали представники України та Росії (її представляв міністр оборони Сєргєй Шойгу) з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом та генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем, була оперативно піддана випробуванню на міцність. Буквально наступного дня після обнадійливого саміту у Стамбулі рашисти завдали ракетного удару по Одеському порту, який є одним з трьох узгоджених для відвантаження зерна. Кремль холоднокровно розстріляв не лише ілюзії частини світового істеблішменту про можливість домовлятися з ним, але і ускладнив процедуру вивезення зерна, формально не відмовившись від виконання угоди. Росія забрехалася, і це стало очевидно всім, проте Путіна цей факт хвилює мало: той намагається ігнорувати існуючі реалії та прагне диктувати власні правила гри.  У сором’язливої реакції Анкари та ООН на дії Кремля є свої резони, для України неприйнятні. Проте наважитися заявити про крах спроби забезпечити вивезення українського зерна споживачам у Києві не поспішають. Натомість шеф російської дипломатії Сєргєй Лавров під час візиту до Африки пообіцяв змінити «антинародний та антиісторичний режим у Києві».

Символічною виявилася зустріч трьох президентів – Ірану, Росії та Туреччини – у Тегерані. Владімір Путін вирішив продемонструвати США та Заходу наявність у себе союзників, серед яких і Реджеп Ердоган (Туреччина, нагадаю, є членом НАТО, і виходити з лав Альянсу намірів не виказувала). Проте численні оглядачі відзначають, що господар Кремля був третім зайвим у іранській столиці, а свого турецького колегу йому довелося кілька хвилин почекати. Нагадаю, що зазвичай сам Путін випробував терпіння своїх візаві запізненнями.

Союзницькі відносини Москви з Будапештом та Мінськом знайшли відображення у заявах лідерів Угорщини та Білорусі. Віктор Орбан, вправно використовуючи страхи євробюрократів з приводу нового можливого -екзіту, заявив, що ЄС потрібна нова стратегія у ставленні до російсько-українській війні, оскільки Україна не здатна у ній перемогти. Санкції ЄС проти Росії Орбан передбачувано назвав неефективними. Лукашенко у розмові з AFP у Мінську озвучив цілий розсип наративів російської пропаганди, включаючи обіцянку знищити французькі гаубиці Caesar після їх приїзду в Україну та звинувачення нашої держави у провокуванні війни з Росією. До речі, Лукашенко наголосив, що жоден російський військовий не потрапляє до Білорусі без його дозволу, і це зізнання може стати в пригоді найближчим часом. Схоже, що публічні суперечки у лавах опонентів Лукашенка спричинили у нього запаморочення від успіхів.

P.S. Італійський прем’єр Маріо Драгі все ж пішов у відставку, поповнивши перелік євролідерів, які симпатизують Україні, проте позбавляються владних повноважень. Президент Серджіо Маттарелла був також змушений розпустити парламент Італії, і з високою долею вірогідності він стане більш популістичним за підсумками виборів, що пройдуть у вересні.

Євген МАГДА, Інститут світової політики