G-7 пообіцяла підтримку Україні та дала зрозуміти, що продовжить тиск на Росію. Лукашенко продовжив демонструвати свою відданість Путіну. Мая Санду відвідала Україну.

Зустріч лідерів Північноатлантичного альянсу у Мадриді продемонструвала, серед іншого, спроможність до компромісу, адже Туреччина зняла свої застереження на початок процедури прийому до Фінляндії та Швеції. Це рішення Реджепа Ердогана швидко надало саміту НАТО переможного характеру, тому і визначення Росії як постійної загрози, і висловлена готовність далі допомагати Україні, і збільшення сил швидкого реагування з 40 до 300 тисяч військових сприймалися як належне. На жаль, Україна не знайшла можливостей боротися за надання їй Плану дій для досягнення членства у Альянсі, попри те, що євроатлантичний вектор визначений як провідний у її зовнішній політиці вже 25 років – після підписання Хартії про особливе партнерство з НАТО.

«Група семи», зустріч якої передувала саміту НАТО, також продемонструвала, що не має намірів йти на поступки Росії. «Родзинка» саміту у Баварії – ембарго на імпорт учасниками «сімки» золота з РФ, що зменшить надходження до російської скарбниці на кілька мільярдів доларів. І – про це треба говорити відверто – відтягують процес запровадження ЄС ембарго на купівлю російського газу.

Путін тим часом не збирається йти на мінімально раціональні поступки. І він, і інші російські офіціали з піною у рота заперечували воєнний злочин, який рашисти вчинили, завдавши ракетного удару по ТРЦ «Амстор» у Кременчуці. Президент Росії публічно повторює мантру про російську армію, яка не завдає ударів по цивільних об’єктах. Єдиною адекватною відповіддю цій брехні є збільшення постачання Україні важкого озброєння.

Олександр Лукашенко відчув помітний приплив братерської любові до Росії, назвавши Білорусь єдиним союзником РФ у війні проти України. Його заяви нагадують публічні клятви радянських часів про додаткові мільйони тон виплавленого чавуну, звісно ж, «заради дружби народів». Самопроголошений президент Білорусі встигнув звинуватити Україну в обстрілах території РБ (на які та не відповіла), нагадати, що Велике князівство Литовське було державою білорусів та оголосити порцію погроз власним недоброзичливцям. Пропагандистський запал Лукашенка дозволяє не лише пригадати його замполітське минуле, але і розгледіти страх перед можливим втягненням країни безпосередньо до російсько-української війни.

P.S. В Україні побувала президент Молдови Мая Санду, яка відвідала не лише Київ, але і сплюндровані рашистами передмістя української столиці. Тема її переговорів з Володимиром Зеленським лежить на поверхні – обидві країни нещодавно стали кандидатами на вступ до ЄС, і тепер Києву та Кишиневу доведеться обирати стратегію та тактику просування до бажаної мети.

Євген МАГДА, Інститут світової політики