У середу Єврокомісія опублікувала роз’яснення щодо правил застосування антиросійських санкцій ЄС для транзиту до Калінінградської області, який проходить через територію Литви.

Заяви офіційних осіб з цього приводу, як країни-агресора, так і найближчого союзника України Литви, залишаються досить акуратними і поодинокими. І це незвично – принаймні щодо російської пропаганди та російської «дипломатії». Що саме собою вже цікаво.

ІСТЕРИЧНО РАДІСНА РЕАКЦІЯ – ЛИШЕ У МЕДВЕДЄВА

Істеричною радістю з цього приводу поділився лише дмитрій медведєв, який освоює роль «Жириновського по листуванню»: «ЕС нехотя признал, что требования по транзиту в НАШУ Калининградскую область справедливы. Редкий случай, когда кретинизм и пещерную русофобию в Брюсселе победили просветы разума. Или… пробрал понос от страха потерять выгодный транзит по территории россии».

Ну, що сказати, це той самий знахабнілий медведєв-2022. Така вже нині його доля. У вищих прошарках ерефії підчищають залишки близьких до нього «системних лібералів». У цих умовах автору блюзнірської за теперішніх часів фрази «Свобода лучше, чем несвобода» комфортніше бути яструбом із яструбів, щоб залишатися у владній обоймі, та й просто на свободі. Тій самій, яка краща за несвободу…

ЯК БУЛА ВИРІШЕНА ПРОБЛЕМА ІЗ ШПІЦБЕРГЕНСЬКИМ ТРАНЗИТОМ

А далі, перед тим як розглядати ситуацію з калінінградським транзитом, варто розібрати більш простий, але багато в чому схожий приклад — з російським транзитом у місто російських шахтарів на норвезькому архіпелазі Шпіцберген. Держави, які підписали у 1920 році Шпіцбергенський трактат (СРСР приєднався до нього у 1935 році), мають право вести на архіпелазі господарську діяльність. Для Радянського Союзу, а тепер — росії, вона є збитковою, але важливою для відчуття геополітичної величі.

Після введення санкцій ЄС проти росії Норвегія припинила пропускати до Баренцбурга (поселення на архіпелазі Шпіцберген) російський транспорт з вантажними контейнерами (продукти та промислове обладнання). Але півтора тижні тому з’явилося повідомлення, до речі, теж не дуже галасливе, що проблему шпіцбергенського транзиту вирішено.

У який спосіб? російські вантажі на Шпіцберген тепер доставляються. Але вже не російськими перевізниками, як раніше, а норвезькими. І це показовий приклад поєднання принциповості та дипломатичності у європейському розумінні. Норвегія категорично відмовилася виконувати російські прохання-вимоги щодо повного відновлення транзиту у попередньому варіанті. Але при цьому визнала за можливе піти на компроміс, на рішення, які юридично не порушують обмеження відповідного пакету санкцій.

Показово, що роспроп історію зі шпіцбергенським транзитом теж не піарив, як він уміє. Що вдієш, рівень компромісу не той, щоб кричати «мы опять всех нагнули», «трусливая Европа/Норвегия пошла на попятную».

МЗС РОСІЇ ТА ГУБЕРНАТОР – ОБЕРЕЖНИЙ ОПТИМІЗМ

А тепер давайте почитаємо, що сказали російська та литовська сторони після опублікування нових роз’яснень Єврокомісії.

Губернатор Калінінградської області Антон Аліханов заявив, що нові рекомендації ЄК нібито зняли понад 80% попередніх обмежень. Але не дуже зрадів оголошеним ним же цифрам і одразу додав, що «нужно давить дальше и решать эту проблему целиком и полностью». Оскільки автомобільний транзит підсанкційних товарів все ще не дозволений, до того ж обмеження зберігаються для «значительной части товаров» і залізницею.

А ось коментар представниці МЗС Марії Захарової. «Мне кажется, что они (європейці – ред.) поняли, что ситуация зашла уже в тупик, очень опасная, взрывоопасная», – це найпозитивніше з її слів. А продовження і тут у неї дуже акуратне. За словами Захарової, російська сторона почала вивчати документ, який надійшов – для того, щоб «сформулировать позицию министерства иностранных дел». І обговорити її із іншими відомствами.

Це все було сказано у четвер, у першій половині дня.

ЛИТВА ПОГОДИЛАСЯ… АЛЕ НЕ ПОГОДИЛАСЯ

А литовське МЗС надало свій коментар дуже оперативно, ще в середу. І це теж зрозуміло – як учасник переговорів, Литва вивіряла кожен пункт як угоди, так і своєї реакції на його публікацію.

У дипломатичному відомстві зазначили, що попередні, більш суворі правила ЄС щодо калінінградського транзиту були найбільш прийнятними для Литви. Проте, будучи членом трансатлантичного співтовариства та послідовним союзником, держава не може ігнорувати позиції та оцінки своїх стратегічних партнерів. І тому вона не дозволить кремлівському режиму «розколоти трансатлантичну єдність, посіяти недовіру та протиставити союзників одне одному».

Отже, Литва ухвалює нові правила. Але при цьому наголошує на обмеженнях: «Ми вітаємо оголошення Євросоюзу про повну заборону на транзит військових товарів та технологій подвійного призначення через ЄС. Литва позитивно оцінює введені інтерпретацією ЄК обмеження на обсяги транзиту через ЄС, що ґрунтуються на середніх показниках за останні три роки, які мають відображати лише реальну потребу в товарах першої необхідності; а також необхідність посилення контролю за таким транзитом».

Звернімо увагу на ці тези – Вільнюс залишає за собою право на трактування ухвалених Єврокомісією уточнень: «середні показники за останні три роки», «лише реальна потреба у товарах першої необхідності». Важливо також, що красномовно наголошено на «необхідності посилення контролю над таким транзитом».

Тут, у принципі, і так все зрозуміло — обумовлено знаряддя для подальшої протидії. Але литовське МЗС додатково ще заявляє, що Вільнюс «ефективно забезпечуватиме застосування санкцій шляхом ретельного моніторингу, принципової оцінки та ефективної перевірки того, чи не намагається росія зловживати транзитними можливостями». І далі: «Після виявлення подібних випадків та з урахуванням інтересів національної безпеки Литва залишає за собою право в односторонньому порядку запобігати таким спробам».

А от і заява, яка дзеркально відповідає словам Захарової. Нова інтерпретація, представлена ​​Єврокомісією, уважно вивчається державними органами Литви, оскільки вона вимагатиме відповідних узгоджених рішень та дій – для досягнення належного та єдиного застосування санкцій.

І вишенька на торті. Литовська прем’єрка Інгріда Шимоніте вже заявила, що країна збереже обмеження на торгівельні перевезення до Калінінграда, поки розробляються уточнені правила відновлення транзиту. Строки при цьому не названі.

ДОЗВІЛ, ЯКИЙ ЩЕ МОЖНА І ТРЕБА ОБГОВОРЮВАТИ

Тобто, вже і з такого короткого огляду зрозуміло, чому російська сторона поки що не поспішає трубити у фанфари. І не лише тому, що для актуальної російської політики та дипломатії слово «компромисс» є лайливим. кремлю необхідні лише бадьорі, брутальні рапорти: «запугали», «нагнули», «заставили».

Так, загалом дозволений транзит санкціонованих російських товарів залізницею. Але це не стосується військових вантажів та товарів подвійного призначення. Тож Литва пильно стежитиме, щоб їх не було, і обговорюватиме, що «подвійного», що – ні. До того ж заборонено перевищувати середні показники перевезень за останні три роки. А коли у справу вступає статистика, то це окрема проблема та привід для суперечок – з підрахунком номенклатури товарів та нормативної бази, точок відліку.

Заборонений, до речі, і транзит товарів, які можуть вирушити з Калінінградської області далі, до країн Євросоюзу. Зазначають, що це складно відслідковувати. І це так, але лише частково – зубасті європейські журналісти будуть раді, якщо пошукають і знайдуть можливі скандальні порушення, доповісти про них суспільству.

Отже, суперечки навколо «калінінградського транзиту» ще не закінчені. росія під загрозою економічних обмежень, а то й силового вирішення питання намагатиметься продавлювати подальші послаблення. Литва ж протидіятиме, для чого залишені зачіпки для аргументування її позиції перед Єврокомісією.

ТРИМАТИ ЗАГАЛЬНИЙ СТРІЙ ВАЖЛИВІШЕ, НІЖ УПИРАТИСЯ В ДРІБНИЦЯХ

Треба згадати і про такий важливий чинник. У трьох балтійських країнах розквартировані сили передового базування НАТО. Цими зведеними батальйонами керують в Естонії – Велика Британія, Латвії – Канада, а Литві – на жаль, ФРН. Гучно про це не говорять, але за інсайдами відомо, що саме Німеччина є головним лобістом зменшення, а то й зняття обмежень щодо калінінградського транзиту. Це пояснюється як численними російськими комплексами німецьких еліт (підкріпленими агентами впливу), так і вихованою десятиліттями пацифістської пропаганди думкою про неприйнятність воєнних дій – за будь-яких без винятку умов.

Зрозуміло, що для нас, для України, яка перебуває під постійною атакою російського агресора, такі міркування та дії видаються образливими, а то й обурливими. Ну як можна йти, хай і із застереженнями, на односторонні послаблення щодо кремля, ведучись на цинічні твердження країни-терориста про «справедливость» і «международное право» у сумі з прямими залякуваннями?

Все так, але з іншого боку, робота над антиросійськими санкціями продовжується. До того ж попереду – поетапне введення вже ухвалених обмежень. З 10 серпня набуде чинності заборона на транзит російського вугілля та інших твердих копалин, з 5 грудня – на нафту та нафтопродукти. За даними росії, половина товарів, які до цього ввозилися до Калінінграда, до кінця року потраплять під заборону.

Так, нам можуть не подобатися рішення на кшталт ухвалених щодо «калінінградського транзиту росії». Але це демократія і умови широкої коаліції проти країни-агресора. На жаль, ситуативні компроміси за таких умов є неминучими, але головне – збереження єдності у продовженні загального вектора на подальше економічне придушення кремля. І на всіляку підтримку України.

Олег Кудрін, Рига